Хоростків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хоростків
Coat of Arms Khorostkiv.PNG
Герб Хоросткова
Хоростків
Хоростків на мапі Гусятинського району
Хоростків на мапі Гусятинського району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада size Гусятинський район
Код КОАТУУ 6121611000
Засноване 1564
Магдебурзьке право 1578
Статус міста з 1977 року
Населення 7 056 (01.01.2012)[1]
Площа 10 км²
Поштові індекси 48244
Телефонний код +380-3557
Координати 49°12′34″ пн. ш. 25°55′03″ сх. д. / 49.20944° пн. ш. 25.91750° сх. д. / 49.20944; 25.91750Координати: 49°12′34″ пн. ш. 25°55′03″ сх. д. / 49.20944° пн. ш. 25.91750° сх. д. / 49.20944; 25.91750
Висота над рівнем моря 320 м
Водойма Тайна, Голодні Стави
День міста Остання неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція Хоростків
Міська влада
Адреса 48240, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Князя Володимира, 17

Хоро́стків — місто Гусятинського району Тернопільської області, положене в Західному Поділлі над річками Тайною і Голодні Стави (басейн Дністра). Центр міської ради, якій підпорядковане село Карашинці. До Хоросткова приєднано село Вибранівка. Місто розташоване за 31 км від райцентру, є залізнична станція.

Населення — 7198 осіб (2007), у 1966 — 7600 мешканців.

Історія[ред.ред. код]

Давній герб

Археологічні дослідження, знахідки[ред.ред. код]

У місті знайдено пам'ятки подільської групи підкарпатської культури стрічкової кераміки (5500-4900 роках до н. е.) та курганні поховання доби ранньої бронзи.

В ході розкопок протягом 1889—92 років польський вчений Готфрид Оссовський зробив ряд знахідок, в тому числі кам'яні гробниці у вигляді продовгуватих скриньок, виготовлених з шести великих кам'яних плит, безліч дрібних плит, вбудованих у ґрунт. На думку польських археологів, знахідки, в тому числі гробниці, датуються до нашої ери.

Краєзнавець початку XX століття Богдан Януш писав: 1868 року в Хоросткові розкопано могилу з двома скелетами у сидячій позі, біля них — 3 сокири, крем'яне долото, 2 глиняні горщики. Знахідку передали до музею Любомирських.

Дотепер біля перехрестя доріг з Хоросткова до Копичинців видніються три кургани. В одному з них, прикритому вапняковою плитою, були кістки, посуд та бурштинова прикраса.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1340 рік.

1565 р. згадане як містечко у зв'язку з наданням королівського привілею. Поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Єжи (Юрія) Струсів із Струсова; Струсі володіли Хоростковом на праві «голого доживоття». 1578 р. Хоросткову надали обмежене магдебурзьке право, 1628 р. згадане як приватне місто.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. тут набули розвитку окремі види ремесла, особливо ткацтво і кравецтво. Значних розмірів досягла торгівля. Основним заняттям населення було землеробство. В містечку проживало близько 70 міщанських родин.

На початку 1600-х нові власники Хоросткова - Калиновські -сприяли будівництву замку.

Подільський генеральний староста Валентій Александр Калиновський був одружений з Геленою Струсь - донькою останього представника роду Струсів по чоловічій лінії Миколая Струся, так Хоростків перейшов у володіння Калиновських. В 1625 році поселення потрапляє у власність магнатів Єжи і Марціна Калиновських (їх мати розпоряджалась маєтеом до смерті згідно проведеного у 1623 р. в Гусятині поділу спадку померлого В.А.Каліновскі[2]). За десятиліття Хоростків згадується в статусі містечка, поруч з яким розміщувалося однойменне село.

Під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького зазнав значних спустошень.

У 1650 р. татари, напавши на Хоростків, спалили понад 300 будинків і вщент пограбували містечко.

У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та саме місто перейшло до багатого та впливового магнатського роду Сангушків, а наприкінці того ж століття місцевість купив граф Юзеф Каласантій Левіцький гербу Рогаля. Його син уфундував у місті парафіяльний костел (не зберігся до наших днів), грекокатолицький храм (зберігся, читайте нижче), неоготицьку цвинтарну каплицю, призначену на родинний мавзолей (теж є, читайте нижче). З хоростківського ключа з численними селами створив ординацію, був її першим ординатом, передав її у спадок дочці Софії, дружині графа Вільгельма Станіслава Сєміньського. Нечастий випадок: граф взяв друге прізвище — прізвище дружини, став Сєміньським-Лєвіцьким. Останнім представником цього роду, що мешкав у родинному гнізді до 1939 р., був граф Ян Станіслав Сєміньський-Лєвіцький.

За часів Австрії Хоростків зберіг статус міста, належав до Тернопільського, після 1816 р. — до Чортківського циркулу.

Наприкінці 18 ст. Хоростків став значним торговим центром. Тут проводилися дві ярмарки на рік та щотижневі базари. Торгували здебільшого хлібом, худобою, полотном та поташем. Центр був забудований крамницями та шинками, хати на окраїнах нічим не відрізнялись від сільських мазанок.

Від 1795 р. в місті щорічно відбувалося 18 річних та 52 тижневих ярмарки.

1820 року в Хоросткові налічувалося 483 двори, проживало близько 3 тис. чол. В 1890 році проведення залізничної лінії Тернопіль-Копичинці, яка пролягла через поселення, значно сприяло розвиткові економіки містечка. Оздобою міста була ратуша, також неоготичний костел (1872 р.), високі вежі якого були видні здалеку.

1855 року відкрито трикласну (тривіяльну) школу, в якій до 1871 року учнів навчав всього 1 учитель.

У XIX столітті містечко користувалося печаткою з зображенням дерева (дуба), на яке оперті граблі та коса. На основі цієї печатки львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював у 1870-х рр. проект герба для Хоросткова: щит розділений; у верхній частині герб роду Потоцьких «Пилява» (на блакитному тлі срібний семикутний хрест), у нижній частині на срібному тлі зелений дуб.

У 1906 р. в Хоросткові були відділення 7 різних кредитних і страхових компаній, торгово-промислового і кредитно-комерційного банків, діяли молочарня, броварня, гуральня, невелике підприємство содової води, що належало графові Сєминському-Левіцькому.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інші українські товариства.

5 липня 1941 — 19 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією.

1943 року у Хоросткові нацисти знищили понад 500 євреїв; у липні того ж року через Хоростків проходили партизанські з'єднання Сидора Ковпака.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Архітектури[ред.ред. код]

  • старий (18 ст.) і новий (1837 р.) графські палаци,
  • кіннний манеж (1837 р.),
  • в'їзна брама (сер. 19 ст.),
  • будинок (19 ст.),
  • залізнична станція (1890 р.).
  • церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (1837 р., мурована, зі скульптурами 4-х ангелів-хоронителів)
  • св. Володимира і Ольги (1996 р., мурована; архітектор М. Нетриб'як)
  • костел (близько 1870 р., реставрований 1994 р.).

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Тарасу Шевченку (1964 р.)
  • на братській могилі вояків УПА (1997 р., скульптор В. Садовник)
  • Д. Макогону (1996 р., скульптор В. Ворончак)
  • «фіґура» Матері Божої на честь 2000-ліття Різдва Христового
  • воїнам-землякам, полеглим у німецько-радянській війні (1974 р.)
  • євреям-жертвам нацистського геноциду (1993 р. (на місці розстрілу) на могилі Г. Куделі (2002 р.), встановлено пам'ятний знак УСС (2001 р.), меморіальні дошки Г. Куделі (1994 р.) та М. Палію.

Природи[ред.ред. код]

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють дві ЗОШ 1—3 ступ., Будинок культури, 5 бібліотек, ПТУ № 27, два дошкільних заклади, музична школа, лікарня, ветлікарня, три аптеки, ветиренарна аптека, пожежна частина, Подільська дослідна станція, дослідне господарство «Хоростківське», ВАТ «Колмаш», «ФомЛайн-Галичина», СП ТзОВ «Ліго», спиртовий завод, ТОВ «Хоростків-цукор», ПАП «Славутич», понад 20 торгівельний закладів.

Населення[ред.ред. код]

Мовні особливості[ред.ред. код]

Місто розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Хоросткові: а-тась («уживають, щоб відігнати качок»), бандурка («картопля»), бомбетиль («лавка-ліжко»), ґрулі («картопля»), запорток («зіпсоване яйце, із якого не може вивестися курча»), муравщинє («мурашник»).

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали, працювали[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. Spieralski Z. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602 - 1638) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХI/…, zeszyt ….— 638 s. (пол.) s. 452-453
  3. Мельничук Б. Білинський Стефан // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-318-8. — Т. 4: А-Я (додатковий). — 2010. — 788 c. с.55
  4. Іванюк М.(ЕСУ), Щербак Л. Ворончак Володимир Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-318-8. — Т. 4: А-Я (додатковий). — 2010. — 788 c. с.120
  5. Кушнерик Г., Ониськів М. Качурівський Роман Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.57
  6. Мельничук Б. Кісь-Думка Евгенія // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.80
  7. Дуда І. Машковський Ян-Іґнацій // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.482-483
  8. Бандурка І. Явний Олександр // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-318-8. — Т. 4: А-Я (додатковий). — 2010. — 788 c. с.743
  9. стаття Е. Бергера про Праведників народів світу на Тернопільщині, поміщена у газеті «Русалка Дністрова» за грудень 1994 року
  10. * П.Гуцал, Б.Пиндус. Темницький Володимир-Лука Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c.с.391
  11. П.Гуцал. Темницький Омелян Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c. с.391
  12. Гаврилишин В., Савак Б. Ковальчук Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.113
  13. Гриб А., Ониськів М. Ковальчук Галина Михайлівна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.113
  14. Марак Л. Куделя Григорій Романович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-199-2. — Т. 2: К-О. — 2005. — 706 c. с.262
  15. Халупа Н. Хромейко Ганна Семенівна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c. с.563

Література[ред.ред. код]

  • Корчемний В. Місто на річці Тайна. Краєзнавчий нарис.- Тернопіль
  • Хоростків — місто подільського краю.- Тернопіль, 1999 
  • Мельничук Б., Уніят В. Хоростків // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c.
  • Kurzej M. Kościoł parafialny p.w. Św. Michała Archanioła w Chorostkowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. пол. ISBN 978-83-89273-71-0.

Посилання[ред.ред. код]