Хоростків

Хоростків
Герб Хоросткова
Хоростків на мапі Гусятинського району
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Район/міськрада	Гусятинський район
Код КОАТУУ	6121611000
Засноване	1564
Магдебурзьке право	1578
Статус міста	з 1977 року
Населення	▼17056 (01.01.2012)
Площа	10 км²
Поштові індекси	48244
Телефонний код	+380-3557
Координати	49°12′34″ пн. ш. 25°55′03″ сх. д.
Висота над рівнем моря	320 м
Водойма	Тайна
День міста	Остання неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція	Хоростків
Міська влада
Адреса	48240, Тернопільська обл., Гусятинський район, м. Хоростків, вул. Князя Володимира, 17

Хоро́стків — місто Гусятинського району Тернопільської області, положене в Західному Поділлі над р. Тайною (басейн Дністра). Центр міської ради, якій підпорядковане село Карашинці. До Хоросткова приєднано село Вибранівка. Місто розташоване за 31 км від райцентру, є залізнична станція.

Населення — 1 7198 осіб (2007), у 1966 — 7600 мешканців.

Історія

Археологічні дослідження, знахідки

У місті знайдено пам'ятки подільської групи підкарпатської культури стрічкової кераміки (5500-4900 роках до н.е.) та курганні поховання доби ранньої бронзи.

В ході розкопок протягом 1889—92 років польський вчений Готфрид Оссовський зробив ряд знахідок, в тому числі кам'яні гробниці у вигляді продовгуватих скриньок, виготовлених з шести великих кам'яних плит, а також безліч дрібних плит, вбудованих у ґрунт. На думку польських археологів, знахідки, в тому числі гробниці, датуються до нашої ери.

Краєзнавець початку ХХ століття Богдан Януш писав, що у 1868 році у Хоросткові розкопано могилу з двома скелетами у сидячій позі, а біля них — три сокири і крем'яне долото, а ще два глиняні горщики. Знахідку передали до музею Любомирських.

Дотепер біля перехрестя доріг з Хоросткова до Копичинців видніються три кургани. В одному з них, прикритому вапняковою плитою, були кістки, посуд та бурштинова прикраса.

Середньовіччя

Перша писемна згадка — 1340.

1565 р. згадане як містечко у зв'язку з наданням королівського привілею. Поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Юрія (Єжи) із Струсова; Струсі володіли Хоростковим на праві «голого доживоття». 1578 р. Хоросткову надали обмежене магдебурзьке право, 1628 р. згадане як приватне місто.

Наприкінці 16 — на поч. 17 ст. тут набули розвитку окремі види ремесла, особливо ткацтво і кравецтво. Значних розмірів досягла торгівля. Основним заняттям населення було землеробство. В містечку проживало близько 70 міщанських родин.

На початку 1600-х нові власники Хоросткова — Калиновські - збудували замок.

В 1625 році поселення потрапляє у власність магнатів Єжи і Марціна Калиновських. За десятиліття Хоростків згадується уже в статусі містечка, поруч з яким розміщувалося однойменне село.

Під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького зазнав значних спустошень.

У 1650 р. татари, напавши на Хоростків, спалили понад 300 будинків і вщент пограбували містечко.

У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та саме місто перейшло до багатого та впливового магнатського роду Сангушків, а наприкінці того ж століття місцевість купив граф Юзеф Каласантій Левіцький гербу Рогаля. Його син уфундував у місті парафіяльний костел (не зберігся до наших днів), грекокатолицький храм (зберігся, читайте нижче) та неоготицьку цвинтарну каплицю, призначену на родинний мавзолей (теж є, теж читайте нижче про неї). З хоростківського ключа з численними селами створив ординацію, був її першим ординатом, а потім передав її у спадок дочці Софії, дружині графа Вільгельма Станіслава Сєміньського. Нечастий випадок: граф взяв друге прізвище — прізвище дружини, і став Сєміньським-Левіцьким. Останнім представником цього роду, що мешкав у родинному гнізді до 1939 р., був граф Ян Станіслав Сєміньський-Левіцький.

За часів Австрії Хоростків зберіг статус міста, належав до Тернопільського, після 1816 р. — до Чортківського циркулу.

Наприкінці 18 ст. Хоростків став значним торговим центром. Тут проводилися дві ярмарки на рік та щотижневі базари. Торгували здебільшого хлібом, худобою, полотном та поташем. Центр був забудований крамницями та шинками, хати на окраїнах нічим не відрізнялись від сільських мазанок.

Від 1795 р. в місті щорічно відбувалося 18 річних та 52 тижневих ярмарки.

1820 року в Хоросткові налічувалося 483 двори, проживало близько 3 тис. чол. В 1890 році проведення залізничної лінії Тернопіль-Копичинці, яка пролягла через поселення, значно сприяло розвиткові економіки містечка. Оздобою міста була ратуша, а також неоготицький костел (1872 р.), високі вежі якого були видні вже здалеку.

1855 року тут відкрито трикласну (тривіальну) школу, в якій до 1871 року учнів навчав всього один учитель.

У XIX столітті містечко користувалося печаткою з зображенням дерева (дуба), на яке оперті граблі та коса. На основі цієї печатки львівський краєзнавець Антоній Шнайдер опрацював у 1870-х рр. проект герба для Хоросткова: щит розділений; у верхній частині герб роду Потоцьких «Пилява» (на блакитному тлі срібний семикутний хрест), у нижній частині на срібному тлі зелений дуб.

У 1906 р. в Хоросткові були відділення 7 різних кредитних і страхових компаній, торгово-промислового і кредитно-комерційного банків, діяли молочарня, броварня, гуральня, невелике підприємство содової води, що належало графові Сєминському-Левіцькому.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства.

5 липня 1941 — 19 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією.

1943 у Хоросткові нацисти знищили понад 500 євреїв; у липні того ж року через Хоростків проходили партизанські з'єднання Сидора Ковпака.

Пам'ятки

Збереглися старий (18 ст.) і новий (1837 р.) графські палаци, кіннний манеж (1837 р.), в'їзна брама (сер. 19 ст.), будинок (19 ст.), залізнична станція (1890 р.).

Є церкви Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (1837 р., мурована, зі скульптурами 4-х ангелів-хоронителів), св. Володимира і Ольги (1996 р., мурована; архітектор М. Нетриб'як), костел (близько 1870 р., реставрований 1994 р.), «фіґура» Матері Божої на честь 2000-ліття Різдва Христового.

Споруджено пам'ятники Т. Шевченку (1964 р.), воїнам-землякам, полеглим у німецько-радянській війні (1974 р.), жертвам нацистського геноциду (1993 р., на місці розстрілу євреїв), Д. Макогону (1996 р., скульптор В. Ворончак), на братській могилі вояків УПА (1997 р., скульптор В. Садовник), на могилі Г. Куделі (2002 р.), встановлено пам'ятний знак УСС (2001 р.), меморіальні дошки Г. Куделі (1994 р.) та М. Палію.

• У місті є Хоростківський дендрологічний парк, а також ботанічна пам'ятка природи Хоростківський бук пурпуролистий.

Соціальна сфера

Працюють дві ЗОШ 1—3 ступ., Будинок культури, 5 бібліотек, ПТУ № 27, два дошкільних заклади, музична школа, лікарня, ветлікарня, три аптеки, ветиренарна аптека, пожежна частина, Подільська дослідна станція, дослідне господарство «Хоростківське», ВАТ «Колмаш», «ФомЛайн-Галичина», СП ТзОВ «Ліго», спиртовий завод, ТОВ «Хоростків-цукор», ПАП «Славутич», понад 20 торгівельний закладів.

Населення

Мовні особливості

Місто розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Хоросткові: а-тась («уживають, щоб відігнати качок»), бандурка («картопля»), бомбетиль («лавка-ліжко»), ґрулі («картопля»), запорток («зіпсоване яйце, із якого не може вивестися курча»), муравщинє («мурашник»).

Персоналії

У Хоросткові народилися:

• громадська діячка, меценатка Авдикович-Глинська Климентина
• кандидат фізико-математичних наук Безущак Оксана
• режисер, педагог, громадський діяч Білинський С.
• художник Ворончак В.
• актор і режисер Гладій Григорій
• поет Качурівський Р.
• поетка і громадський діячка Кісь-Думка Е.
• письменник, педагог Макогон Дмитро
• живописець Машковський Я.
• доктор історії Палій Михайло
• оперний співак Явний О.
• Ворони Д. та О. — одні з праведників народів світу
• українська бандуристка Ковальчук-Бурак Лариса
• хімік Гарагуц Юлія.

Проживає вчений агроном-садівник, літератор, краєзнавець Корчемний Василь. Проживали майстри прикладного мистецтва В. та Г.Ковальчуки, працювали педагог Куделя Г., Герой соціалістичної праці Хромейко Г., перебували головний рабин Києва та всієї України Дов-Блайх Я., письменники Лепкий Богдан, Лукіянович Денис, Тарновський Микола, Франко Іван, композитор Січинський Денис, громадсько-політичний діяч Чорновіл В'ячеслав, академіки Адаменко Олег, Зубець Михайло та ін.

Література

• Про населений пункт видав книжку В. Корчемний «Місто на річці Тайна: Краєзнавчий нарис»,
• «Хоростків — місто подільського краю» (1999, обидві — Т.).
• Мельничук Б., Уніят В. Хоростків // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІІ, 2008

Посилання

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Хоростків
• Хоростків
• Chorostkow Book - Sefer Chorostkow - Committee of Former Residents of Chorostkow in Israel, 1968 (418 pages) (англ.)