Хортиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хортиця
Карта

Карта острова

Місце знаходження Запоріжжя
Координати 47°49′ пн. ш. 35°05′ сх. д. / 47.817° пн. ш. 35.083° сх. д. / 47.817; 35.083Координати: 47°49′ пн. ш. 35°05′ сх. д. / 47.817° пн. ш. 35.083° сх. д. / 47.817; 35.083
Площа 23,59 км²
Країна Україна Україна
Адм. одиниця Запорізька область

Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя, нижче Дніпрогесу. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.

Опис[ред.ред. код]

Хортиця є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський поріг.

Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га.

Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. В південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.

Природа[ред.ред. код]

Північна скеляста частина Хортиці
Скелясті береги з північного-заходу Хортиці

З геологічного погляду, Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. До будівництва Дніпрогесу русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля о. Хортиці не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».

Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млн років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.

Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15% є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою рікою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.

Назва[ред.ред. код]

Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників[1] виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.

Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією». В різних списках цієї праці Хортиця носить назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. Щодо Григорія, то вважають, що це був вірменський просвітник Св. Григор.

У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.

У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островом. Еріх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Мартин Більський писав про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.

Дмитро Донцов наводить легенду[2], де йдеться про те, що «Хортицею той острів прозивався по причині, що там колись у давнину стародавня була хвортеця». Ця легенда не є переконливою[3] з наукової точки зору.

Історія[ред.ред. код]

Неолітичне капище (реконструкція)

Завдяки стратегічному розташуванню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.

1965 року острів став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва. Археологічні й історичні знахідки здебільшого зберігаються в Запорізькому історичному музеї, що в північній кінцівці острова.

Мезоліт[ред.ред. код]

Людина з'явилася на острові ще в епоху палеоліту та мезоліту.

Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до Р. Х.) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до Р. Х.) — у селі Середній Стіг і урочищі Вирва.

Енеоліт[ред.ред. код]

Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970 рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі енеоліту 4 тис. до Р. Х. Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі дна Старого Дніпра.

Бронза[ред.ред. код]

Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III–II тис. до Р. Х.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці:

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

Залізна доба[ред.ред. код]

Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н.э., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).

Сармати з 2 ст. до Р. Х. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до Р. Х. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.

Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.

Русь — бродники[ред.ред. код]

В 9 сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торгівельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.

Костянтин VII Багрянородний згадує в середині 10 ст. Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.

За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу на Константинополь.

В 1928 році під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без рукояті. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією рукоятей — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).

У подальшому острів постійно використовувався як українська база проти половців і монголо-татар. 1103 руські кн язі на чолі з Святополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатський літопис).

Також 1224 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами.

Вид на ДніпроГЕС з північного берегу

Запорозькі козаки[ред.ред. код]

На острові багато назв пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші.

У 15 сторіччі Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х pp. князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 рр. турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщения 16 сторіччя.

У 15961648 рр. з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович — Трясило (1630), Іван Сулима (1635). Богдан Хмельницький 1648 розгромив на Хортиці польську залогу.

У 1660—1670-х pp. Хортиця була військовою базою Івана Сірка.

В балках Молодняга і Липова відкриті зимовники запорозьких козаків 18 сторіччя, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі та інше.

Багато пам'яток з російсько-турецької війни 1735–1739 років, в якій брали участь запорожці.

У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, і для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфи затонуло біля острова.

Монумент на честь розгрому запорізькими козаками на чолі з Б.Хмельницьким польських гнобителів у січні 1648 р.

До зруйнування Січі (1775) Хортиця належала до володінь Запорізької Січі. Під час російсько-турецької війни 17351739 рр. на Хортиці збудовано укріплення, залишки яких збереглися.

За царату — німецька колонія[ред.ред. код]

На східному березі острову існувала німецька колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканця, 23 двори, школа.

Сучасність[ред.ред. код]

Острів інтегрований в структуру міста Запоріжжя. Через острів проходить залізниця зі станцією «Запорізька Січ» в серединій частині острова. Три існуючі автомобільні мости дають можливість людям перетинати Дніпро й користуватися багатствами острова.

На острові є заселені селища. На території острова — велика кількість означених пам'яток історії й археології. Десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз. Пісочні пляжи. Смерекові й листяні ліси. Унікальні плавні на півдні.

вид на споруди музею, р. Дніпро та Дніпрогес

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Яворницький Д. Історія запорізьких козаків.В 3-х томах.-Львів:Світ,1990.
  • Киценко М., Пещанов В. Хортиця. — К., 1968
  • Jana Bürgers Mythos und Museum. Kosakenmythos und Nationsbildung in der postsowjetischen Ukraine am Beispiel des Kosakengeschichtsmuseums auf der Insel Chortycja.//Bianka Pietrow-Ennker (Ред.): Kultur in der Geschichte Russlands. — Göttingen, 2006. ISBN 3-525-36293-5
  • Christian Ganzer Sowjetisches Erbe und ukrainische Nation. Das Museum der Geschichte des Zaporoger Kosakentums auf der Insel Chortycja. Mit einem Vorwort von Frank Golczewski. — Stuttgart, 2005 (Soviet and Post-Soviet Politics and Society, vol. 19). ISBN 3-89821-504-0

Примітки[ред.ред. код]

  1. Владимир Супруненко. Запорожский край. Популярная энциклопедия природных и исторических достопримечательностей, традиций и названий. Запоріжжя, Просвіта, 2006, с. 65
  2. Незримі скрижалі Кобзаря (Містика лицарства запорозького). — Київ: Українська видавнича спілка імені Юрія Липи, 2008.
  3. І.М.Желєзняк, А.П.Корепанова, Л.Т.Масенко, О.С.Стрижак Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. — Академія наук Української РСР. Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. — Київ: Наукова думка, 1985. — С. 172.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]