Хорунжий Михайло Васильович

Михайло Васильович Хорунжий
Михайло Васильович Хорунжий
Міністр сільського господарства Української РСР
13 лютого 1976 — 1985
Попередник:	Петро Погребняк
Спадкоємець:	Олександр Ткаченко
Народження:	22 травня 1920(1920-05-22) Келегеї, Збур'ївська волость, Дніпровський повіт, Херсонська губернія, Українська СРР
Смерть:	19 квітня 1991(1991-04-19) (70 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	українець
Країна:	СРСР
Партія:	КПРС
Шлюб:	Віра Іванівна Хорунжа
Військова служба
Звання:	полковник
Нагороди:	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Ветеран праці»

Могила Михайла Хорунжого на Байковому кладовищі

Хору́нжий Миха́йло Васи́льович (22 травня 1920(19200522), село Келегеї, тепер Голопристанського району Херсонської області — 19 квітня 1991, Київ) — український радянський державний і партійний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 5—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1976 роках. Член ЦК КПУ в 1976—1986 роках.

Біографія

Народився в селянській родині. У 1922 році батьки переїхали на помешкання до села Залізний Порт Голопристанського району, де з 1930 по 1947 рік працювали в колгоспі.

У 1928—1936 роках — учень залізничної неповної середньої школи. У 1936 році вступив до Херсонської технічної школи сільськогосподарського машинобудування звідки перейшов на робітничий факультет при Херсонському сільськогосподарському інституті, який закінчив у 1938 році.

З вересня 1938 по 1941 рік — студент зоотехнічного факультету Херсонського сільськогосподарського інституту. У 1939 році вступив до комсомолу.

З липня 1941 року — служба в Червоній армії. У липні — серпні 1941 року — солдат запасного артилерійського полку у місті Дніпропетровську. У серпні — жовтні 1941 року — курсант полкової школи 10-го запасного корпусного артилерійського полку у станиці Усть-Лабинська Краснодарського краю. У жовтні 1941 — травні 1942 року — курсант Краснодарського артилерійського мінометного училища.

Учасник німецько-радянської війни. У травні — серпні 1942 року — командир управління 120- мм мінометної батареї 104-го артилерійського окремого дивізіону 115-ї кавалерійської дивізії Південного фронту. У серпні 1942 — лютому 1943 року — командир взводу управління, у лютому — травні 1943 року — заступник командира 76-мм артилерійської батареї 1177-го стрілецького полку 347-ї стрілецької дивізії Північно-Кавказького фронту. У травні 1943 — квітні 1944 року — командир 120-мм мінометної батареї 1177-го стрілецького полку 347-ї стрілецької Мелітопольської дивізії 4-го Українського фронту. У квітні 1944 — вересні 1945 року — заступник командира 1177-го стрілецького полку з артилерії 347-ї стрілецької Мелітопольської дивізії 1-го, 2-го, 3-го Прибалтійського та Ленінградського фронтів.

Член ВКП(б) з червня 1943 року.

У вересні 1945 — лютому 1946 року — заступник командира 858-го мінометного полку зі стройової підготовки, у лютому — червні 1946 року — командир артилерійського дивізіону 907-го артилерійського полку 622-ї артилерійської бригади Уральського військового округу в місті Кунгур.

Після демобілізації у червні 1946 році продовжив навчання у інституті. Одночасно з червня 1946 по жовтень 1947 року працював комсоргом Херсонського сільськогосподарського інституту. У 1948 році закінчив зоотехнічний факультет Херсонського сільськогосподарського інституту.

1 березня 1948 — 20 лютого 1952 року — асистент, викладач кафедри економіки та організації соціалістичних сільськогосподарських підприємств Херсонського сільськогосподарського інституту.

26 січня 1952 — 4 грудня 1954 року — директор Скадовської машинно-тракторної станції (МТС) Херсонської області.

4 грудня 1954 — 28 березня 1956 року — 1-й секретар Цюрупинського районного комітету КПУ Херсонської області.

16 березня 1956 — 22 січня 1957 року — інспектор, 22 січня — грудень 1957 року — заступник завідувача відділу партійних органів ЦК КПУ.

25 листопада 1957 — 11 січня 1958 року — 2-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

5 лютого 1958 — 7 січня 1963 року — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих. 7 січня 1963 — 4 грудня 1964 року — голова виконавчого комітету Одеської сільської обласної ради депутатів трудящих. 4 грудня 1964 — 28 березня 1969 року — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих.

28 березня 1969 — 19 березня 1976 року — голова виконавчого комітету Запорізької обласної ради депутатів трудящих.

13 лютого 1976 — 2 січня 1985 року — міністр сільського господарства Української РСР, голова Всеукраїнського республіканської Ради колгоспів.

З 19 лютого 1960 по 10 лютого 1976 року був кандидатом в члени, а з 13 лютого 1976 по 6 лютого 1986 року — членом ЦК Компартії України. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 5—10 скликань (1959–1985 роки), заступником голови Верховної Ради УРСР.

Помер у Києві 19 квітня 1991 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Звання

• лейтенант
• старший лейтенант
• підполковник
• полковник

Нагороди

• чотири ордени Леніна (26.02.1958, 1966, 1973,)
• орден Трудового Червоного Прапора (1970)
• орден Олександра Невського (1.03.1945)
• два ордени Вітчизняної війни 2-го ст. (13.05.1944, 6.04.1985)
• орден Червоної Зірки (29.10.1943)
• медаль «За відвагу» (1943)
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• почесна грамота Верховної Ради Української РСР (21.05.1980)

Родина

Дружина — Віра Антонівна (1921), дочки: Лілія (1944), Тетяна (1950).

Джерела

• Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
• Довідник з історії КПРС [Архівовано 22 лютого 2012 у Wayback Machine.](рос.)