Хорупань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хорупань
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Громада Бокіймівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1566
Населення 801
Площа 20,776 км²
Густота населення 38,55 осіб/км²
Поштовий індекс 35161
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°27′09″ пн. ш. 25°36′45″ сх. д. / 50.45250° пн. ш. 25.61250° сх. д. / 50.45250; 25.61250Координати: 50°27′09″ пн. ш. 25°36′45″ сх. д. / 50.45250° пн. ш. 25.61250° сх. д. / 50.45250; 25.61250
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Водойми річка Іква
Місцева влада
Адреса ради 35162, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Бокійма, вул. Незалежності, буд. 14Б
Карта
Хорупань. Карта розташування: Україна
Хорупань
Хорупань
Хорупань. Карта розташування: Рівненська область
Хорупань
Хорупань
Мапа
Мапа

CMNS: Хорупань у Вікісховищі

Хо́рупань — село в Україні, у Бокіймівській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 801 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Ікви.

Історія та сучасність[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про село датується 1566 роком. Вона зафіксована в скарзі пана Яна Монтовта, власністю якого був Хорупань, про крадіжку у нього худоби. В 1837 році половина населеного пункту знищена пожежею, внаслідок чого будинки залишилися розкиданими без порядку.

У 1890 році в Хорупані було 46 дворів, проживало 546 жителів. Далі ситуація змінювалася таким чином:

  • 1909 р. — 173 двори, 273 чоловіка,
  • 1959 р. — 287 дворів,1082 жителів,
  • 1978 р. — 296 дворів, 1120 жителів.

У 1906 році село Млинівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 8 верст, від волості 6. Дворів 102, мешканців 1032[1].

На початку ХХ ст. Хорупань належав графу Ходкевичу.

У 1939 році в селі було відкрито школу, побудовану на кошти селян. Учнями стало відразу 110 дітлахів.

Важким тягарем лягли на Хорупань роки Другої світової війни: 170 місцевих жителів були учасниками війни. Серед них: Федюк П. П., Ковальчук О. Н., Шендера С. Я., Андрієнко О. В.. 35 юнаків і дівчат вивезено на роботи до Німеччини. Остаточно Хорупань був визволений від нацистів 17 березня 1944 року.

Органи влади[ред. | ред. код]

До 2016 — адміністративций центр Хорупанської сільської ради. У підпорядкуванні сільської ради були села: Аршичин, Пекалів, М'ятин, Головчиці.
Сільський голова — Андрієнко Василь Васильович (2015 рік).

Підприємства[ред. | ред. код]

ТзОВ «СБЕ Україна-Рівне»

Освіта[ред. | ред. код]

  • Хорупанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
  • Заклад дошкільної освіти дитячий ясла-садок «Лелека»

Культура[ред. | ред. код]

  • Будинок культури села Хорупань
  • Публчно-шкільна бібліотека села Хорупань

1944 року в селі було відкрито першу хату-читальню (з фондом у 300 примірників), яка в 1949 році стала бібліотекою.

У 1964 році в селі відкрито новий будинок культури, в якому для бібліотеки виділено дві кімнати.

У 1991 році бібліотеку перенесено до приміщення сільської ради, де вона знаходиться й нині. Фонд бібліотеки нараховував понад 11 тисяч примірників.

У вересні 2002 року було проведено реорганізацію бібліотечної системи: сільську бібліотеку було об'єднано із шкільною.

Сьогодні публічно-шкільна бібліотека обслуговує 520 користувачів, з них 80 дітей. Фонд бібліотеки нараховує понад 17 тисяч примірників. Бібліотека розміщена у двох приміщеннях: сільської ради та школи.

Медицина[ред. | ред. код]

Фельдшерсько-акушерський пункт села Хорупань.

Релігія[ред. | ред. код]

Церква Святої Трійці 1743 року належить до Української православної церкви Київського патріархату. Настоятель прот. Олександр Романюк.

Уродженці села[ред. | ред. код]

  1. Радчук Зоя Володимирівна — кандидат медичних наук, лікар першої категорії
  2. Майструк Оксана Анатоліївна — кандидат медичних наук, заслужений лікар України

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  1. Цимбалюк Є. П.. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від давнини до сьогодення.- Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2002. — с.178-183

Посилання[ред. | ред. код]