Хорхе Лоренсо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хорхе Лоренсо
Хорхе Лоренсо на Гран-Прі Індіанаполісу, 2010 рік

Хорхе Лоренсо на Гран-Прі Індіанаполісу, 2010 рік
Загальна інформація
Повне ім'я ісп. Jorge Lorenzo Guerrero
Національність Іспанія іспанець
Народився 4 травня 1987(1987-05-04) (27 років)
Іспанія Пальма-де-Мальорка, Іспанія
Зріст 172 см
Вага 65 кг
Веб-сторінка jorgelorenzo.com
Спорт
Вид спорту мотоспорт
Дисципліна MotoGP: 125cc, 250cc, MotoGP
Команда Японія Movistar Yamaha MotoGP
Хорхе Лоренсо на Вікісховищі

Хорхе Лоренсо Герреро (ісп. Jorge Lorenzo Guerrero; народився 4 травня 1987 року, Пальма-де-Мальорка, Балеарські острови, Іспанія) — іспанський мотогонщик. В сезонах 2006 та 2007 років здобув титул чемпіона світу з шосейно-кільцевих мотогонок MotoGP в класі 250cc, а у 2010 — переміг у найпрестижнішому класі MotoGP. У сезоні 2012 року за один етап до закінчення чемпіонату, завдяки падінню головного конкурента Дані Педроси, вдруге здобув титул чемпіона світу в класі MotoGP. У сезоні 2015 виступає за заводську команду «Movistar Yamaha MotoGP» під номером 99.

Біографія[ред.ред. код]

Хорхе Лоренсо на Гран-Прі Арагону у 2010 році

Хорхе Лоренсо народився 4 травня 1987 року у місті Пальма-де-Мальорка в сім'ї Марії Герерро та Хосе Мануель «Чіко» Лоренсо. Вперше сів за кермо мотоцикла у віці трьох років, причому мотоцикл для нього зробив батько власноруч.

У 1993 році, у віці шести років, Хорхе виграв чемпіонат Балеарських островів з мінікросу, здобувши після цього цей титул ще сім разів.

У 1998 році Лоренсо здобуває перемогу у Aprilia Cup — змаганнях з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класі 50cc. На той момент йому виповнилось лише 11 років.

У 2000 році Хорхе дебютує у відкритому чемпіонаті Іспанії в класі 125cc, де за підсумками сезону займає 4 місце. Оскільки він був занадто молодим для участі у них (лише 13 років), то на виступи він отримує спеціальний дозвіл іспанської федерації мотоспорту.

В наступному році він дебютує у чемпіонаті Європи. Хорхе здобуває перемогу в Бразі (Португалія), випереджаючи Алекса Балдоліні та Андреа Довіціозо. Будучи ще надто молодим, він пропускає кілька гонок у сезоні, але закінчує його на 6 місці.

MotoGP[ред.ред. код]

125cc[ред.ред. код]

Лоренсо дебютував в чемпіонаті у 2002 році на своє п'ятнадцятиріччя, на другий день кваліфікації Гран-Прі Іспанії 2002 року в класі 125сс (йому довелось пропустити п'ятницю, оскільки він не був допущений до гонки). Виступав на мотоциклі Derbi RS 125. У першому сезоні у 14 гонках здобув 21 очко, посівши 21-е місце у загальному заліку.

Наступного сезону, у 2003-му, Хорхе здобув свою першу перемогу, вигравши Гран-Прі Бразилії 20 вересня 2003 року. У гонці він на останньому колі обігнав Даніеля Педросу та Кейсі Стоунера, своїх майбутніх опонентів. У цьому ж сезоні у нього було ще 2 подіуми, загалом здобув 79 очок і посів 12 місце у загальному заліку.

250cc[ред.ред. код]

У 2004 році здобув 3 перемоги, посів 4 місце у загальному заліку. Після закінчення сезону перейшов до сильнішого класу чемпіонату MotoGP — 250cc, підписавши контракт із командою «Fortuna Lotus Honda». У сезоні виступив гідно, здобувши 6 подіумів, але за підсумками сезону посівши лише 5 місце в загальному заліку.

Сезон 2006 почав із командою «Fortuna Lotus Aprilia» і це одразу принесло свої плоди — здобував 8 перемог та вперше у кар'єрі став чемпіоном світу. Наступний сезон пройшов ще більш вдало — уже 9 перемог на етапах та знову чемпіонство. Остання, 17 перемога у 2007 році в Мізано зробила його найуспішнішим іспанським гонщиком всіх часів у класі 250сс.

MotoGP[ред.ред. код]

Успіхи не пройшли непоміченими, і 2008 року Хорхе Лоренсо перейшов у найпрестижніший клас MotoGP, приєднавшись до команди «Fiat Yamaha Team», його напарником став Валентіно Россі. У 2009 році між напарниками розгорілась відчайдушна боротьба за чемпіонський титул. В результаті перемогу отримав більш досвідчений Россі. Але рік боротьби не пройшов для Лоренсо дарма — досвід, отриманий в боротьбі з Валентіно, знадобився в наступному сезоні.

В 2010 Лоренсо виграв свій перший титул в «королівському» класі, набравши рекордну кількість очок — 383. Здобув перемоги у 9 гонках. Його титулований напарник Валентіно Россі перейшов після закінчення сезону до конкурентів, в команду «Ducati».

В 2011 Хорхе Лоренсо боровся за перемогу в чемпіонаті з австралійцем Кейсі Стоунером, який перейшов з заводської Ducati в «Repsol Honda». В тому сезоні у Yamaha не було такої переваги над суперниками, як в попередні сезони. Лоренсо довелось вижимати з мотоцикла все можливе, щоб не відставати від конкурентів з Repsol Honda. За результатами сезону Хорхе зайняв в чемпіонаті друге місце, одержавши 3 перемоги і набравши 260 очок. Невдале падіння на Гран-Прі Австралії і травма руки вивели Лоренсо з гри до кінця сезону.

У 2012 році Хорхе Лоренсо вдруге став чемпіоном світу MotoGP.

Сезон 2013 року почався для Хорхе з поула і перемоги на Гран-Прі Катару. У двох наступних Гран-Прі у Америці та Іспанії Лоренсо двічі був третім. На мокрому Гран-Прі Франції іспанець впав під час гонки, але зумів повернутись і фінішувати сьомим. 2 червня 2013 у Гран-Прі Італії Лоренсо переміг, випередивши свого конкурента у боротьбі за чемпіонство Дані Педросу; на наступному етапі у Каталонії вони знову фінішували в такій же послідовності.

У другій сесії вільних заїздів на Гран-Прі Нідерландів Хорхе втратив контроль над своїм мотоциклом і впав на землю, зламавши ліву ключицю. Він негайно відправився у Барселону, де йому була здійснена операція (ключиця була скріплена титановою пластиною), після чого повернувся у Ассен. На той момент Лоренсо займав друге місце у чемпіонаті після Педроси, тому, щоб не відстати від нього у чемпіонаті ще більше, Хорхе прийняв рішення прийняти участь у гонці. У день гонки іспанець отримав дозвіл від медичної комісії на участь у змаганнях. Стартувавши з 12 позиції, Лоренсо зміг фінішувати на п'ятому місці. Завдяки тому, що Педроса зайняв лише 4-е місце, відрив від нього до Хорхе збільшився лише на 2 очка.

На наступному Гран-Прі чемпіонату, яке відбувалося у Німеччині, під час вільної практики Лоренсо зазнав аварії, в якій знову травмував ліву ключицю: хоча кріплення титанової пластини витримали удар, сама пластина зігнулася. У Барселоні Хорхе знову була проведена операція. Цього разу від гонки довелося відмовитись, під питанням також постала участь спортсмена у Гран-Прі США. За іронією долі, Гран-Прі Німеччини через травму пропустив також і Дані Педроса — основний конкурент Хорхе у боротьбі за чемпіонство.[1]

Відсутністю Лоренсо і Педроси на етапі сповна скористався Марк Маркес, який зумів вийти в лідери чемпіонату. Щоб не дати можливості конкуренту ще більше відірватися, обоє змушені були взяти участь у наступному етапі —Гран-Прі США. Ще не до кінця відновлений Хорхе посів тут 6-е місце. На двох наступних етапах у Індіанаполісі та Брно іспанець був третім, тоді як Маркес здобув три перемоги. Таким чином, за 7 гонок до кінця чемпіонату, Лоренсо відстав від лідера чемпіонату на 44 очки і займав третє місце. Щоб захистити чемпіонство, Хорхе повинен був перемагати на етапах, що залишились. У Сан-Марино та Великобританії йому це вдалось, але у Арагоні він був другим, пропустивши Маркеса, а у Малайзії — лише третім, поступившись обом гонщикам «Repsol Honda».

Таким чином, напередодні Гран-Прі Австралії, за 3 етапи до кінця чемпіонату, Лоренцо поступався Маркесу 43-а очками і теоретично за певних обставин міг втратити чемпіонство.[2] Автралійський етап почався вдало для Хорхе — він став першим у кваліфікації і заслужив право стартувати з поулу. Перед початком гонки дирекція етапу ввела абсолютно нове правило в історії MotoGP — спортсмени у середині гонки, на 9-у, або 10-у колі, повинні були заїхати у бокси для зміни покришок.[3] Лоренсо з самого старту захопив лідерство у гонці, Маркес їхав другим. Педроса заїхав на зміну покришок після дев'ятого кола, Лоренсо після десятого, а Маркес — після одинадцятого, за що й був знятий з гонки на чотирнадцятому колі і дискваліфікований. Хорхе, за відсутності основного конкурента, впевнено переміг на Гран-Прі, скоротивши своє відставання у турнірній таблиці до 18-и очок.

Ця перемога стала 50-ою у кар'єрі Хорхе Лоренсо. Більше за нього на той момент у MotoGP перемагали лише 6 гонщиків: Джакомо Агостіні, Валентіно Россі, Анхель Ньєто, Майк Хейлвуд, Мік Дуейн та Філ Рід. На момент перемоги Хорхе було 26 років, у такому віці більше перемагали лише двоє: Россі та Хейлвуд.[4]

На передостанньому Гран-Прі сезону у Японії Лоренсо знову святкував перемогу, тоді як Маркес став другим. Таким чином, доля чемпіонства мала вирішуватись на останньому етапі у Валенсії. До цього, за 64-річну історю MotoGP, лише 15 разів доля чемпіонату визначалась на останньому етапі, і лише двічі чемпіоном ставав не лідер.[5] Так сталося і його разу. Хоча Хорхе знову святкував перемогу, Маркес зайняв третє місце, що дозволило йому стати чемпіоном.

Перед сезоном 2014 Хорхе знову розглядався одним з фаворитів у чемпіонській гонці. Команда отримала нового титульного спонсора у вигляді іспанського телекомунікаційного бренду «Movistar».[6] Проте початок сезону виявився для мальорканця невдалим: на дебютному етапі у Катарі Лоренсо, очолюючи гонку, впав. На другій гонці — Гран-Прі Америк, Хорхе допустив фальстарт, через що змушений був проїхати по піт-лейну з обмеженням швидкості. Проте він не знітився, і до кінця гонки зумів піднятись з 23-го на 10-е місце.[7] Таким чином, за дві гонки він набрав лише 6 очок — його відрив від лідера чемпіонату Марка Маркеса вже становив 44 пункти.

Перебуваючи під психологічним тиском, він ніяк не міг вийти на успішний шлях. У першій половині сезону він лише тричі (з 9 гонок) підіймався на подіум, зайнявши друге місце на Гран-Прі Італії та двічі фінішувавши третім (у Аргентині та Німеччині). В загальному заліку він займав 5-те місце, поступаючись навіть Андреа Довіціозо, який виступав на апріорі слабшому мотоциклі Ducati Desmosedici GP14.

Проте друга половина сезону виявилась дуже успішною: з 9 гонок 8 він закінчував на подіумі, здобувши дві перемоги (Арагон та Японія), 5 других місць та одне третє. Лише в останній гонці сезону у Валенсії Хорхе фінішував без очок, помилившись із вибором покришок, проте це не завадило йому фінішувати третім у загальному заліку.

Статистка виступів у MotoGP[ред.ред. код]

В розрізі сезонів[ред.ред. код]

Сезон Клас Команда Мотоцикл Гонки Пер Под ПП НК Очки Місце
2002 125cc Caja Madrid Derbi Racing Derbi RS 125 14 0 0 0 0 21 21
2003 125cc Caja Madrid Derbi Racing Derbi RS 125 16 1 2 1 1 79 12
2004 125cc Caja Madrid Derbi Racing Derbi RSA 125 16 3 7 2 2 179 4
2005 250cc Fortuna Honda Honda RS250RW 15 0 6 4 0 167 5
2006 250cc Fortuna Aprilia Aprilia RSW 250 16 8 11 10 1 289 1
2007 250cc Fortuna Aprilia Aprilia RSW 250 17 9 12 9 3 312 1
2008 MotoGP Fiat Yamaha Team Yamaha YZR-M1 17 1 6 4 1 190 4
2009 MotoGP Fiat Yamaha Team Yamaha YZR-M1 17 4 12 5 4 261 2
2010 MotoGP Fiat Yamaha Team Yamaha YZR-M1 18 9 16 7 4 383 1
2011 MotoGP Yamaha Factory Racing Yamaha YZR-M1 15 3 10 2 2 260 2
2012 MotoGP Yamaha Factory Racing Yamaha YZR-M1 18 6 16 7 5 350 1
2013 MotoGP Yamaha Factory Racing Yamaha YZR-M1 17 8 14 4 2 330 2
2014 MotoGP Movistar Yamaha MotoGP Yamaha YZR-M1 18 2 11 1 2 263 3
Разом 214 54 123 56 27 3084

Примітка: * — сезон триває.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В період з 2002 по 2008 роки особистим спонсором Хорхе Лоренсо була компанія-виробник льодяників Chupa Chups, логотип компанії був нанесений на шолом мотогонщика. Під час перебування на подіумі у нього завжди за щокою знаходився льодяник.[8]
  • Улюблений трек — Assen TT Circuit у Нідерландах.[9]
  • На початку своїх виступів у класі MotoGP Лоренсо носив номер «48», але перед початком сезону 2009 року вирішив його змінити, що буває серед мотогонщиків не так часто. Йому було запропоновано три на вибір: 23, 99 або 87. 87 він відкинув зразу, а обирати між 23 та 99 довірив своїм вболівальникам шляхом голосування.[10]
  • У 2013 році на Гран-Прі Каталонії Хорхе Лоренсо виступав у шоломі в оригінальному розфарбуванні, який йому зробила Анна Вівес. Ця жінка страждала синдромом Дауна, але згодом реабілітувалася і повернулася до нормального життя. Після перемоги на тій гонці, Лоренсо виніс жінку на подіум на руках.[11]
  • Напередоні Гран-Прі Чехії-2014 Хорхе прийняв участь у відомій кампанії Ice Bucket Challenge, облившись відром холодної води та кинувши після цього виклик своїм суперникам по MotoGP: Марку Маркесу, Валентіно Россі та Даніелю Педросі.[12]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «More Lorenzo surgery, could return at Laguna» (англ.). Dorna Sports. 2013-07-14. Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 2013-07-15. 
  2. «Marquez on the brink of history in Australia» (англ.). Dorna Sports. 16.10.2013. Процитовано 21.10.2013. 
  3. «New challenge as mandatory bike swaps added to Australian GP» (англ.). Dorna Sports. 20.10.2013. Процитовано 21.10.2013. 
  4. «Lorenzo celebrates 50th career victory» (англ.). Dorna Sports. Процитовано 21.10.2013. 
  5. «A history of final race MotoGP™ showdowns» (аангл.). Dorna Sports. 06.11.2013. Процитовано 07.11.2013. 
  6. Кирилл Чернышев (05.03.2014). «MotoGP: Валентино Росси вернет свои долги Movistar». motogonki.ru (рос.). Процитовано 22.04.2014. 
  7. «MotoGP: Hard Marquez, курьез Хорхе и Ducati на подиуме». motogonki.ru (рос.). 13.04.2014. Процитовано 22.04.2014. 
  8. http://www.derapate.it/articolo/jorge-lorenzo-sponsor-chupa-chups-addio/9147/
  9. http://www.motogonki.ru/motogp/motogp_20121028_135123.html
  10. http://www.motogonki.ru/motogp/motogp_20081105_094524.html
  11. motogonki.ru (2013-06-17). «MotoGP: Анна Вивес - кто эта девушка?» [MotoGP: Анна Вівес - хто ця дівчина?] (рос.). Архів оригіналу за 2013-07-24. Процитовано 2013-06-17. 
  12. «IceBucketChallenge сделал круг по паддоку MotoGP (видео)». motogonki.ru (рос.). 28.08.2014. Процитовано 12.09.2014. 

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Іспанія Дані Педроса
Чемпіон світу у класі 250cc
2006-2007
Наступник:
Італія Марко Сімончеллі
Попередник:
Італія Валентіно Россі
Чемпіон світу у класі MotoGP
2010
Наступник:
Австралія Кейсі Стоунер
Попередник:
Австралія Кейсі Стоунер
Чемпіон світу у класі MotoGP
2012
Наступник:
Іспанія Марк Маркес