Хосе Гаспар Родрігес де Франсія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хосе Ґаспар Родріґес де Франсія
José Gaspar Rodríguez de Francia
Хосе Ґаспар Родріґес де ФрансіяJosé Gaspar Rodríguez de Francia

Час на посаді:
12 жовтня 1813 — 12 лютого 1814
12 червня 181420 вересня 1840
Попередник Фулгенсіо Єґрос (1813)
Фулгенсіо Єґрос (1814)
Наступник Фулгенсіо Єґрос (1814)
Мануель Антоніо Ортіс (1840)

Народився 6 січня 1766(1766-01-06)
Яґеарон, Парагвай
Помер 20 вересня 1840(1840-09-20) (74 роки)
Парагвай
Політична партія незалежний
Релігія католик

Хосе Ґаспар Родріґес де Франсія і Веласко (ісп. José Gaspar Rodríguez de Francia y Velasco, 6 січня 1766 — 20 вересня 1840) — парагвайський політик, що фактично був першим лідером Парагваю після отримання ним незалежності від Іспанії. Він фактично одноосібно управляв країною з 1814 до 1840 року.

Хоча його батько, уродженець Сан-Паулу, носив ім'я просто Ґарсія Родріґес Франсія, Хосе вставив частинку «де», щоб надати стиль імені. Проте, частіше він відомий як просто Хосе Франсія.

Він народився в Яґеароні, навчався в університеті міста Кордова (сучасна Аргентина) на католицького священника, де він отримав наукове звання доктора теології. Після отримання Парагваєм незалежності в 1811 році, він був призначеним секретарем Національної Хунти або конгресу. Він був одним з небагатьох людей в країні з будь-якою істотною освітою, і скоро ставав її фактичним лідером.

У 1814 році конгрес призначив його Консулом Парагваю, із майже необмеженими повноваженнями на термін у три роки. В кінці цього терміну, він змусив конгрес продовжити цей термін на все життя. Протягом наступних 26 років він управляв країною за допомогою тільки трьох інших людей. Він прагнув заснувати суспільство на принципах Цивільного Договору Руссо, та дуже полюбляв ідеї Робесп'єра і Наполеона. Створюючи утопічну державу, він проводив політику безжальної ізоляції, заборонивши всю зовнішню торгівлю, заоохочуючи в той же час національну промисловість. Він став відомим як каудільйо, який управляв через безжальне пригнічення будь-якої опозиційної думки, та отримав прізвисько «El Supremo».

Він оголосив поза законом опозицію і відмінив вищу освіту (у той же час розширюючи систему шкіл), газети і поштове сполучення. Він заборонив інквізицію і заснував секретну поліцію. У тож же час він витрачав багато зусиль на створення ефективної армії для захисту незалежності Парагваю від сусідів, перш за все Аргентини. Він і сам дотримувався спартанського стилю життя і дуже негативно відносився до великих свят і великих землевласників. Він навіть повертав власну невитрачену платню казначейству. Він також максимально закрив кордони не тільки для торгівлі, але й для культурного впливу.

Пізніше Франція націоналізував всі церковні володіння та призначив себе головою Парагвайської церкви, за що Папа Римський відлучив його від церкви. Також він почав брати великі податки на шлюб та почав особисто реєструвати всі шлюби в країні. Для скорочення впливу нащадків іспанців у переважно гуарані-мовній країні, він заборонив іспанцям женитися між собою. Він сам формально не був одруженим, але мав дочку, Убалде Ґарсію де Каньєте.

Останні роки правління Франсії відомі його дивними вчинками. Наприклад, він наказав відстрелити всіх собак у країні. Він те тільки вимагав від всіх піднімати капелюх при зустрічі з ним, але й тим хто не мав капелюха, наказав носити його для цієї цілі. Коли Франсія помер у вересні 1840 року, його тіло було згодоване кайманам, а його меблі спалені.

Його репутація за кордоном була украй негативна. Проте в самій країні, навіть зараз, він вважається національним героєм, а у його рідному місті Яґеароні йому присвячений музей.

Посилання[ред.ред. код]