Хохлова Ольга Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ольга Степанівна Хохлова (фр. Olga Ruiz Picasso nee Khoklova; 17 червня 1891, Ніжин, Російська імперія — 11 лютого 1955, Канни, Франція) — балетна танцівниця українського походження, більш відома як перша дружина Пабло Пікассо та мати його сина Пауло.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася 17 червня 1891 року у Ніжині. Її батько був полковником російської імператорської армії. Навчалась в балетнії школі в Петербурзі. Там її й помітив Сергій Дягілев - засновник та керівник нової школи російського балету. Ольга Хохлова стає балериною трупи "Російського балету Сергія Дягілева", у складі якого вона приїздить у 1917 році до Рима. Тут вона знайомиться с Пабло Пікассо, який оформлював кілька вистав трупи.

Художник захопився нею з усім притаманним йому темпераментом, але спочатку Ольга не відповідала взаємністю. Якийсь час закохані жили невінчані у паризькому передмісті Монруж. Саме тут художник написав знаменитий "Портрет Ольги в кріслі", який зараз виставлений у паризькому музеї Пікассо.

12 липня 1918 Ольга Хохлова і французький художник Пабло Пікассо побралися. Вона стала його першою законною дружиною.

4 лютого 1921 року у них народився син Поль.

У січні 1927 року Пабло заводить коханку - 17-річну Марі-Терез Вольтер. Дійшло до того, що він навіть намалював подвійний портрет: Ольгу і Марі разом. Дружина не витримала постійної присутності у її домі третьої жінки і пішла від Пікассо. Втім Пабло не давав Ользі розлучення бо не хотів втратити жодної картини, які б за шлюбним контрактом перейшли до колишньої дружини.

Кілька років вона не бачила чоловіка. Коли у Париж увійшли німецькі, Пікассо залишився сам. І він починає знову відвідувати Ольгу, вони проводять кілька щасливих років. Але Пікассо перекреслює все, привівши у 63-річному віці чергову коханку - Франсуазу Жіло, якій був 21 рік. Ольга тепер уже назавжди залишається сама із сином.

Наприкінці життя Ольга одиноко жила в Каннах. Вона довго хворіла на рак. І 11 лютого 1955 року пішла з життя у скромній міській лікарні.

Похована на цвинтарі Гран-Жас (Ніцца).

Джерела[ред.ред. код]