Храм Милосердя і Милості

Храм Милосердя і Милості
	52°32′51″ пн. ш. 19°40′49″ сх. д. / 52.54750000002777455° пн. ш. 19.68030000002777768° сх. д.Координати: 52°32′51″ пн. ш. 19°40′49″ сх. д. / 52.54750000002777455° пн. ш. 19.68030000002777768° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Республіка Польща, Плоцьк
Архітектор	Maria Bartłomiej Przysieckid
Будівельна система	цегла
Стиль	неоготика
Належність	Маріавитська церква
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі
Епонім	Боже Милосердя[d]
	Храм Милосердя і Милості (Польща)
	Храм Милосердя і Милості у Вікісховищі

Храм Милосердя і Милості (пол. Świątynia Miłosierdzia i Miłości) — головний собор старокатолицької маріавитської конфесії в Польщі, знаходиться в Плоцьку, неподалік від набережної Вісли. Головне свято в соборі 15 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці. Крім цього в будівлі щодня з 7.30 до 17.00 проходить поклоніння Святим Дарам.

Історія[ред. | ред. код]

У 1902 році Фелікса Козловська придбала невелику садибу в Плоцьку, на місці якої в 1911–1914 роках було побудовано дану будівлю. Проект будівлі був розроблений в стилі неоготики, при цьому були враховані рекомендації Фелікси Козловської та Яна Ковальського. Технічні аспекти плану були виправлені двома іншими священиками-маріавитами Вацлавом Пшисецьким і Феліксом Шимановським.

Навколо собору знаходяться інші церковні будівлі, що утворюють єдиний комплекс, — монастир, семінарія, сади, будинки мирян та інші споруди. Під час Першої світової війни в монастирі розташувався шпиталь для поранених, а після війни там же був організований дитячий садок.

Під час німецької окупації собор функціонував, хоча нацистська влада постійно намагалася ліквідувати і цей осередок польської культури. Нею була знищена багата монастирська бібліотека, конфісковано друкарське обладнання. Однак ідея закрити собор і відкрити в його будівлі кінотеатр так і не була реалізована. Після війни будівля була відновлена, в крипту повернуті труни з останками Фелікси Козловської і польських єпископів.

У 1962 році міністерство культури і мистецтва внесло будівлю в список пам'яток культури. У 1970 році за ініціативою єпископа Вацлава Голембіовського в будівлі був встановлений орган.

Архітектура[ред. | ред. код]

Собор являє собою тринефну базиліку, проте в його архітектурі є деякі особливості. Будівля має форму літери E, що символізує Євхаристію. Головний купол будівлі вінчає величезна монстрація, яку оточують фігури чотирьох ангелів. Нижче написана наступна фраза: пол. Adorujmy Chrystusa Króla panującego nad narodami — Почитаємо Христа Царя, що править над народами. Над фасадом будівлі є три вежі, увінчані коронами — три на центральній і по одній на бічних.

Якщо зовнішні стіни мають сірувате забарвлення, то всередині переважає білий колір. Зайві прикраси (характерні для католицької архітектури того періоду) відсутні, так само як і додаткові вівтарі. У центрі будівлі під високим балдахіном, що тримається на чотирьох колонах, знаходиться вівтар. На передній стіні балдахіна закріплена папська тіара і ключі Святого Петра, що символізує втілення вищої влади в Ісусі. Поруч з вівтарем знаходяться лави для духовенства.

Крипта[ред. | ред. код]

У крипті будівлі знаходяться поховання Фелікси Козловської, єпископів Клеменса Фельдмана, Романа Прухневского, Вацлава Пшисецкого, а також меморіальна дошка в пам'ять про Яна Ковальського, загиблого в німецькому концтаборі.