Хресне знамення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісус Христос благословляє двоперстним хресним знаменням

Хресне знамення — це символіка покладання на собі знаку хреста у віруючих християн.

Як відомо, хрест ліг в основу всіх церковних таїнств: за християнськими догматами, коли люди покладають на собі знак хреста, то «відчиняються ворота, через які сходить на віруючих благодать Святого Духа, яка перетворює в душах земне на небесне», скидає гріх, перемагає смерть.

Існують відмінності у способі накладання хресного знамення між православними і католиками, багато протестантів не визнають хресного знамення.

У нинішньому православ'ї хресне знамення є двох видів: двоперсне та триперсне.

Триперсне знамення[ред.ред. код]

Триперсне прийшло в Україну в час, коли тут була територія Константинопольського Патріархату. Воно разом з іншими елементами окатоличення було нав'язане Православній Церкві Ферраро-Флорентійською унією. Його роблять правою рукою: з'єднують три пальці на знак того, що існує єдиний Бог у трьох особах — Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Два лишні пальці пригинаються до долоні та символізують те, що Бог Син — Ісус Христос — є істинний Бог та істинна людина. Складені таким чином пальці покладають на чоло, щоб Бог освятив розум того, хто хреститься, потім — на груди, щоб Бог зробив добрим серце, а потім — на праве і на ліве плече, щоб Бог освятив вчинки, цебто, щоб творити добро всім, хто потребує допомоги. З такими думками на серці, осіняючи себе хресним знаменням, кажуть: «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», а відтак, схиляючи голову, кланяючись, мовлять: «Амінь».

Двоперсне знамення[ред.ред. код]

Двоперсне знамення є старішим й нині найчастіше використовується у старообрядців. Розшифровується воно так: два персти означають два єства Сина Божого, при цьому трохи зігнутий середній палець означає «умаленіє» (кеносис) Божественної природи, коли Спаситель став чоловіком. Три інші персти сполучені як знак з'єднання і незмішення осіб Святой Трійці в єдиному Богові. Хрестоподібне осяяння здійснюється двома перстами, символізуючими Христа, на знак того, що його було розіп'ято. А при триперсному хресному знаменні символ Христа замінюється символом Трійці, що дозволяє старообрядцям дорікати «ніконіанам», що вони таким чином «розпинають Трійцю», що є єрессю згідно з якою на Хресті страждала вся Трійця, а не тільки Син. З цієї ж причини не прийнято вимовляти при здійсненні хресного знамення «В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

При осіненні себе хресним знаменням старообрядці промовляють Ісусову молитву, як то заповідали християнам свв. Отці Церкви. Тобто кажуть «Господи…», коли кладуть руку на лоба, бо Господь — Голова Церкви; «…Ісусе Христе…», коли зносять руку до живота, бо Сам Господь прийшов — „спустився“ на землю і став людиною; «…Сину Божий…», коли підносять руку до правого плеча, бо Господь вознісся і сів праворуч від Отця, як і казали пророки; «…помилуй мене, грішного», коли переносять руку на ліве плече, щоб Господь позбавив їх «лівого стану».

Також підкреслюється, що не можна хреститися одночасно з поклоном; уклін, якщо він потрібен, слід здійснювати вже після того, як опустили руку.

Священик, благословляючи, не використовує іншого перстоскладання, а складає руку в таке ж двоперстя.

Історія[ред.ред. код]

До IV(Халкідонського) Вселенського Собору було прийнято хреститися одним пальцем, але для яскравості вираження подвійної природи Спасителя, якої не визнавали несторіанська та монофізитська єресі, було введено двоперстя. Такий звичай залишився у Церквах, що пішли від цих єресей, їх прийнято називати Дохалкідонськими.

Хресне знамення символізує заклик імені Божого і славлення Господа.

Давньослов'янський вислів про хресне знамення має сучасний український аналог — це «осінити хресним знаменням». Слово «осінити» походить від слов'ян. Слова «сінь», яке означає «тінь» (Порівняйте «Во тьмѣ і сѣні смертной» і «У темряві та тіні смертній» — переклад частини вірша з Писання). Тому буквально це означає «отінити», «покрити тінню», хресним знаменням. Як це розуміти? Наприклад, вислів з Євангелії про Благовіщення Діві Марії «Сила Всевишнього осінить тебе» означає, що сила Всевишнього покриє її, щоб укріпити неміч людини. Згадаємо і вислів, що «навіть тінь Апостола Петра зціляла», коли він проходив містом. Або наприклад те, що Серафими закривають свої обличчя і ноги крилами (Ісайї 6), або те, що Мойсей закривав обличчя своє, бо воно променіло від того, що він розмовляв з Богом, і те, що Ілля, коли йому явився Господь у тихому голосі, закрив обличчя своє — усе це є свідченнями того, що:

  1. створіння має побожно і благоговійно ставитися до слави Божої, до святині, щоб не бути пошкодженим;
  2. слава Божа являє себе не лише у світлі, але є і як «божественний морок і тінь», які не є відсутністю світла і його протилежністю; але є його надмірністю, надлишком, відповідно до слів Діонісія Ареопагіта;
  3. хресне знамення покриває (подібно і покров Богородиці), «затіняє», осіняє наші немочі, щоб сила Божа здійснилася у немочі, за словами Апостола Павла.

Народне розуміння[ред.ред. код]

В Україні воно освячувало початок і кінець багатьох буденних справ, ритуалів. У народі вірили, що саме хресне знамення — надійний оберіг від усякої нечисті. Ось як пише митрополит Іларіон про народні традиції, часом далекі від християнства: «При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою. Коли починається цілий буханець, то перше, ніж його різати, треба його тричі перехрестити зо споду ножем… Лізеш у воду, перехрестись, входиш в ліс, так само перехрестись, щоб полісун не причепився й не збив тебе з дороги. Падає вночі зоря з Неба, перехрестися, бо то людина померла. Коли позіхаєш, перехрестися, щоб ротом не влізла в тебе нечиста сила…»

Цілком нехристиянське розуміння хресного знамення[ред.ред. код]

Гіпотезу щодо хресного знамення висунули українські вчені Р. С. Фурдуй та Ю. М. Швайдак (директор інституту космософії в м. Києві): "Під час ритуалу хрещення — покладення хресного знамення за православним обрядом людина по черзі прикладає кінчики трьох з'єднаних пальців до лоба, пупка, правої чи лівої ключиць. Оскільки кожен палець, як ми уже зазначали, випромінювач екситонного струменю, то при цьому рухові виникає фонний канал, що повторює траєкторію трьох перстів /пальців/. В утвореному іонному каналі можливе виникнення електронно-позитронного струму… Потім… запалюється «німб»…" На думку вчених, таким чином здійснюється зв'язок людини — енергетичний та інформаційний — з Космосом.

Література[ред.ред. код]

  • Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування… — С. 329.
  • Фурдуй Р. С. Прелесть тайны. — К., 1992. — С. 154.
  • Потапенко О. І., Кузьменко В. І. Шкільний словник з українознавства. — С. 261-262.