Хрещення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віктор Васнєцов (1848–1927): Хрещення князя Володимира

Хре́щення — найперше Таїнство, таїнство духовного перенародження, яке звершується над людьми, що вступають до Христової Церкви. Про його значення Христос сказав Никодимові: «Істинно кажу тобі: хто не народиться від води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже…» (Ів. III, 5). Сам Ісус Христос хрестився від Івана в Йордані. Кого хрестять, тричі занурюють у воду (у католиків, а довший час і в православних, замість занурювання тричі поливають водою, див. обливанці): занурення означає духовне умирання для гріховного життя і зняття первородного гріха Адамового. А виринання з води — духовне народження від води й Духа в нове християнське життя.

Хрещеник мусить бути вимитий, переодягнений в чисту одежу. До нього ставлять кума та куму, які, як духовні батьки, приймуть його від купелі хрещення і мають навчати його жити по християнському. Ставиться купіль з водою, запалюються свічки. На аналої лежать св. Хрест і Євангеліє. Священик в єпітрахилі (іноді в ризі) починає оголошення відповідними молитвами за хрещеника і заклинанням, себто призиванням імені Божого на прогнання від хрещеника всіх диявольських підступів. Хрещеник тричі відрікається від сатани, від демонів його і від усіх діл його, тричі висловлюючи приєднання до Христа. Коли Хрестять малих дітей, то хрестять їх по вірі їх батьків та кумів, а все потрібне промовляють за дитину куми.

Після того хрещеника помазують св. оливою на знак того, що він приліплюється до дерева — Церкви Христової. Освячується вода і хрещеника занурюють тричі в воду. Людина після виходу з купелі стає очищеною від гріхів. На знак цього на новоохрещеного одягається чиста біла одежина, а на шию надівають хрестик на знак того, що новоохрещений вже християнин. Таїнство св. Хрещення, якщо воно виконано правильно, себто «во ім'я Отця і Сина і св. Духа» і з трьома зануреннями, не може повторюватися над тією ж людиною, бо духовне народження, як і тілесне, буває тільки раз. Тому й у Символі Віри говориться: «Визнаю одно Хрещення на відпущення гріхів».

Чин хрещення[ред.ред. код]

Перед вділенням хрещення требник приписує священику читати молитву на восьмий день після народження дитини, в якій вона приймає ім'я. Рубрика перед цією молитвою вказує, що ім'я повинно бути православним іменем святого або святої із святців Церкви і «в жодному випадку не можна давати дитині неправославне ім'я».

Занурення дитини під час хрещального обряду, Одеса.

Втілення хрещення починається з чину оглашення, в якому оглашенний сам, якщо дорослий, або восприємник замість немовлятий звершують акт відречення від сатани та з'єднуються з Христом, читаючи символ віри. Потім починається акт освячення води, який є уже частиною самого чину хрещення. Вода для таїнства повинна бути чистою, без будь-яких домішок. Після завершення хрещального обряду вода повинна виливатися у спеціально відведене для цього місце. Після помазання оглашенного освяченим єлеєм священик його хрестить. Щодо звершення сакраментального акту хрещення Церква твердо тримається апостольського передання і здійснює його за приписом 50 апостольського правила, яке наказує тричі занурювати у воду того, кого охрещують із промовлянням під час цього акту імені Пресвятої Троїці. Тому требник приписує священикові тримати охрещуваного обличчям на схід і тричі занурювати його у воду і при кожному зануренні послідовно промовляти ім'я кожної Особи Пресвятої Троїці, що складає формулу хрещення: «Охрещується раб Божий (ім'я) во ім'я Отця, амінь. І Сина, амінь. І Святого Духа, амінь». Порушення єпископом або священиком цієї форми та формули хрещення як Господньої установи (Мф. 28, 20) карається усуненням їх від священства за канонами 49 та 50 Апостольських правил.

Неповторність хрещення[ред.ред. код]

За догматичним вченням Церкви, правильно вділене хрещення витискає в душі того, хто прийняв хрещення незгладну печать, внаслідок чого уже не може бути повтореним, навіть коли охрещений відрікається від християнства і потім знову повертається. 47-е апостольське правило карає єпископа або священика усуненням від священства, якщо вони вдруге похрестять правильно охрещеного. Оскільки цією дією, за словами канону, вони зневажають хрест і смерть Господню, оскільки хрещення як духовне народження не може повторюватися, бо воно здійснюється на образ смерті Христової, яка відбулася лише один раз (Рим. 6, 3-5; Еф. 4, 4)72. На цій основі також правило 59 Карф. собору забороняє перехрещування осіб, які отримали правильне хрещення. Але у випадку, коли не можна точно встановити, чи хрещена особа за відсутністю переконливих свідчень, як це часто буває з покинутими малими дітьми, які у малолітньому віці не можуть дати відповіді, церковні канони (83-є пр. Карф. соб. та 84-е пр. Трул. соб.) наказують без жодного вагання та сумніву хрестити їх, щоб вони не були позбавлені «очищення цією святинею». Ця норма хрещення у разі відсутності переконливих даних про хрещення особи вказує на те, що в стародавній Церкві не було хрещення в умовній формі, яке практикується в католицькій Церкві. Однак умовний додаток до хрещальної формули: «Якщо не хрещений, охрещується…» було внесено у чин хрещення у требник Петра Могили, що дало можливість поширити практику умовної форми хрещення у Київській митрополії, а потім і у Московському патріархаті.

Див[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.