Христинівка
| Христинівка | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
  |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Черкаська область |
||
| Район/міськрада | Христинівський район | ||
| Рада | Христинівська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 7124610100 | ||
| Засноване | 1890 | ||
| Статус міста | з 1956 року | ||
| Населення | 7904 [1] | ||
| Площа | 13 км² | ||
| Поштові індекси | 20000-20008 | ||
| Телефонний код | +380-4745 | ||
| Координати | 48°48′53″ пн. ш. 29°58′06″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 29.96833° сх. д.Координати: 48°48′53″ пн. ш. 29°58′06″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 29.96833° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 238 м | ||
| Водойма | на вододілі річок Уманки, Конелки, Удича, Кублича та Гірського Тікичу. | ||
| День міста | Остання неділя червня | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Христинівка | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - фізична | 164 км | ||
| - залізницею | 210 км | ||
| - автошляхами | 213 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 20000, Черкаська обл., м.Христинівка, вул. Леніна, 30 | ||
| Міський голова | Наконечний Микола Петрович
(в.о. міського голови Кревсун Микола Ілліч) |
||
Христи́нівка — місто на Придніпровській височині, районний центр Христинівського району Черкаської області. Розташоване за 213 км на південний захід від обласного центру — міста Черкаси на вододілі річок Уманки, Конелки, Удича, Кублича та Гірського Тікичу. Залізничний вузол. Населення — 8 671 мешканців (2010) (12 100 у 1972 році).
Зміст |
Назви [ред.]
Назва Христинівки походить від однойменної назви залізничної станції, побіч якої 1891 року виникло початково це залізничне селище. Своєю чергою станція отримала назву від назви найближчого до неї села, відомого з 1642 року. На жаль, на місцевому рівні дотепер фіктивною офіційною датою виникнення некритично уважається 1574 рік, через неуважність впровадженою "Історією міст і сіл УРСР".
Історія [ред.]
Давня історія [ред.]
Територія сучасного міста, як свідчать археологічні знахідки, була заселена ще з IV століття до нашої ери. Поблизу міста виявлено залишки 3 поселень трипільської, 2 — білогрудівської, 2 — зарубинецької та 4 — черняхівської культур.
Російська імперія [ред.]
Введення в експлуатацію залізничних колій Вапнярка — Христинівка (1889 року), Козятин — Умань (1890 року), Христинівка — Шпола (1891 року) і залізничного вузла у 1891 році, а також створення оборотного паровозного депо створило важливий транспортний осередок біля села Христинівка. [2] Христинівка стала значним хлібним ринком. Зросло її економічне значення, а це в свою чергу сприяло збільшенню населення. В 1900 році тут проживало 3475 чоловік. [3]
Українська революція (1917—1919) [ред.]
.JPG)
В другій половині лютого 1918 року село окупували радянські війська, а вже 5 березня воно перейшло під владу Директорії.
УСРР [ред.]
13 березня 1919 року село вдруге захопили війська Червоної армії. Тоді ж у Христинівці було створено трудову комуну. До її складу в травні входило близько 200 чоловік з місцевих селян, залізничників, учителів. Рада комуни складалася з агронома, 2 учителів і 2 залізничників. Комунари обробляли 15 десятин землі з колишнього маєтку Терещенка. [4] В вересні 1919 року до села ввійшли війська генерала Денікіна, які утримували владу до 14 січня 1920 року, коли частини 44-ї дивізії Червоної армії знову не захопили її. [5]
З квітня 1923 року Христинівка районний центр. Восени 1924 року стала до ладу невеличка електростанція, що забезпечувала енергією підприємства і установи.
У 1927 році Христинівка стала селищем міського типу.
В 1931 році в селищі почали діяти маслоробний завод, нове вагонне депо, а також машино-тракторна станція. Працювала стаціонарна і 2 пересувні кіноустановки
В 1937 році побудована нова електростанція.
Напередодні Другої світової війни в селищі працювала залізнична лікарня на 25 ліжок, почав діяти стаціонар районної лікарні. Діяло 2 постійних дитячих ясел, працювала початкова і дві середні школи.
Друга світова війна (1941—1944) [ред.]
27 липня 1941 року Христинівку окупували німецькі війська. 9 березня 1944 року бійці 202-ї та 206-ї стрілецьких дивізій, 3-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, 2-ї та 45-ї механізованих бригад, 745-го самохідного артилерійського полку 2-го Українського фронту повернули контроль над Христинівкою радянській владі. У війні брали участь понад 600 мешканців селища, близько 200 з них загинули. 30 жовтня 1966 року на їхню честь було відкрито обеліск Слави. 593 особи відзначено бойовими нагородами.
УРСР (1944—1991) [ред.]
У 1954 році закінчено спорудження нового залізничного вокзалу на місці старого, зі збереженням частини архітектурних особливостей колишнього, збудованого на початку ХХ століття та зруйнованого під час Вітчизняної війни. В 1962 році завершено модернізацію та розширення залізничного вузла.
З 1956 року Христинівку віднесено до категорії міст районного значення.
В 1959 році в місті споруджено районний будинок культури.
Станом на 1972 рік у місті працювали 2 лікарні (районна і залізнична), 2 поліклініки, 2 аптеки, 2 середні школи, 10 бібліотек з книжковим фондом 120,5 тисяч книг.
Сучасність (після 1991) [ред.]
![[icon]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small} |
Цей розділ потребує розширення. (листопад 2011) |
Економіка [ред.]
Підприємства для обслуговування залізничного транспорту, асфальтовий, комбікормовий і молочний заводи, завод продтоварів.
Архітектура [ред.]
При в'їзді до міста, поряд з Обеліском Слави, встановлено пам'ятник Івану Ґонті, єдиний в Черкаській області. На відкритті був присутній губернатор області Олександр Черевко. Проти встановлення пам'ятника виступали польські громади.[6] Ще є на залізничному вокзалі встановленний пам`ятник залізничників.
Люди [ред.]
В місті народилися:
- Панченко Юхим Миколайович - козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
- Корнійчук Олександр Євдокимович (* 25 травня 1905 — † 14 травня 1972) — громадський діяч, драматург, публіцист, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці[7].
- Костюк Нінель Трохимівна — доктор філософських наук, заслужений працівник культури.
- Смешко Ігор Петрович — військовий і державний діяч, військовий інженер,голова Служби безпеки України (4 вересня 2003 — 4 лютого 2005).
Міські голови:
- Наконечний Микола Петрович (24 червня 1962— 17 лютого 2013),міський голова з 2006 до раптової смерті 17 лютого 2013.[8]
Засоби масової інформації [ред.]
Друковані видання [ред.]
газета "Трибуна хлібороба"
газета "Христинівська сорока"
Інтернет-сайти [ред.]
Провінційне містечко Христинівка - http://khrystynivka.com http://promisto.net Христинівчани - http://khryst.net
http://khryst-rda.ck.ua/ Громадська правозахисна організація "Христинівчани" - http://www.khrystynivchany.org.ua http://www.facebook.com/Khrystynivchany
Освіта [ред.]
Перші згадки про школу відносяться до середини ХІХ століття. В 1860 році в селі було відкрито церковно-приходську школу, яка проіснувала до 1894 року. В школі було 3 класи, першим учителем був С.Смажелюк. На жаль, місцезнаходження цієї школи не відоме. Перші згадки про школу відносяться до середини ХІХ століття. В 1860 році в селі було відкрито церковно-приходську школу, яка проіснувала до 1894 року. В школі було 3 класи, першим учителем був С.Смажелюк. На жаль, місцезнаходження цієї школи не відоме. У 1925 р. в селі діяла 4-х класна школа, яка охоплювала майже 48% дітей шкільного віку (8-15 років), для дорослого населення при школі діяв лікнеп. Після прийняття постанови ЦК ВКП(б) від 25 лютого 1930 року "Про загальне обов’язкове навчання” школа стає семирічною. На фотографії зображений перший випускний 7-й клас 1933 року. На жаль, встановити прізвища всіх випускників не вдалося. На знімку зліва на право перший ряд: четвертий – Наконечнюк Іван Миронович, шостий – Наконечнюк Петро Ананійович; другий ряд: другий – учитель математики Березніцький Микола Васильович, сьома – Підвальна Явдокія Михайлівна, восьмий – Боруля Юхим; третій ряд: перший – Прокопчук Іван Миколайович, другий – Найдюк Лук’ян Тимофійович, третій – Ільченко Яків Климович, шостий – Мазурик Іван Феодосійович.
Далі з року в рік зростала кількість класів: 1937 – 8 клас, 1938 – 9 клас, 1939 – 10 клас, так звана «прогресивка». Школа напередодні війни стає десятирічною. Кількість дітей, які навчалися в школі, постійно зростає – з 210 учнів до 472 (на 1941 рік). Відомі вчителі та директори школи у довоєнний період: Костенко… (викладав російську мову), Герасименко, Бебешко М.Т. (директор 1934-1936 рр.), Рибак Антон Авксентійович (директор 1936-1939); Нещадим П.А.(директор, учитель біології), Каліновський (учитель історії), Кащук (завуч, учитель російської мови), Міщенко (учитель математики). Окремо слід згадати Кочубинську Анфію Федорівну (учительку молодших класів), нагороджену орденом Леніна за педагогічну діяльність. http://school-kristin.ucoz.ua/
Примітки [ред.]
- ↑ World Gazetteer
- ↑ П.Н. Андреев. Иллюстрированый путеводитель по Юго-Западным дорогам, стор.467, 468, 485, 486.
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1618 — 1619.
- ↑ Історія колективізації сільського господарства Української РСР 1917 – 1937 рр., т.1, стор.112.
- ↑ М.К.Колісник. Відновлення і зміцнення Радянської влади на Україні. 1919-1920, стор.44.
- ↑ http://pres-centr.ck.ua/person/12948/
- ↑ www.warheroes.ru(рос.)
- ↑ Мер Христинівки Микола Наконечний помер в реанімації
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Христинівка |
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
|
||||||||
|
||||||||||||||
