Хроматографія паперова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хроматографія паперова.

Хроматографія паперова (рос. хроматография бумажная, англ. paper chromatography; нім. Papierchromatographie f) – метод розділення й аналізу сумішей речовин, оснований на їх розподілі між пересувною і нерухомою рідкими фазами; як носій нерухомої рідкої фази використовують папір. Метод запропонований англ. вченими А.Мартином і Р.Сінго в 1941.

Хроматографію паперову використовують для розділення та аналізу неорганічних та органічних компонентів природних та промислових речовин (наприклад, визначають смоли в нафтопродуктах, рідкісноземельні елементи в гірських породах та мінералах).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]