Хромолітографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вірджінія Гренберрі (1831–1921), хромолітографія «Черешні», з колекції Бостонської публічної бібліотеки

Хромолітогра́фія (дав.-гр. χρῶμα — «колір, фарба», λίθος — «камінь», γράφω «пишу») — кольорова літографія, при створенні якої для нанесення кожного кольору застосовувалася окрема друкована форма (до 20 і більше). Друкована форма робиться на камені або цинковій пластині, на яку попередньо наносився контур кольорової плями. Техніка хромолітографій доволі широко використовувалася в другій половині XIX і на початку XX століття. На початку XXI століття вона практично повністю витіснена сучасними (в тому числі фото-механічними) методами передачі зображення.

Історія[ред.ред. код]

Патент на хромолітографію був виданий 1837 року французу Годефруа Енгельману (Godefroy Engelmann) з ельзаського Мюлузу, проте існують свідчення, що технологія хромолітографій використовувалася й раніше, зокрема, для виробництва гральних карт[1]. Після винайдення 1871 року швидкого преса для друку на камені (нім. Steindruck-Schnellpresse) друкувалося дедалі більше кольорових літографій, оскільки виникла можливість досить дешево продукувати великий наклад.[2]

Література[ред.ред. код]

  • Erich Mönch: Werkstattbuch der Lithographie für Künstlerlithographen und Studierende. Bearbeitet und erweitert von Walter Schautz. Argenbühl-Ratzenried 1978
  • Mario Derra: Der Solnhofener Naturstein und die Erfindung des Flachdruckes durch Alois Senefelder. Ein Lithographieführer. Bürgermeister-Müller-Museum, Solnhofen 2002, ISBN 3-00-009414-8
  • Aleš Krejča: Die Techniken der graphischen Kunst. Handbuch der Arbeitsvorgänge und der Geschichte der Original-Druckgraphik. Verlag Werner Dausien, Hanau a.M., ISBN 3-7684-1071-4
  • Wilhelm Weber: Saxa Loquuntur — Steine reden — Geschichte der Lithographie, Heidelberg/Berlin 1961 (2 Bände)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ferry, Kathryn. «Printing the Alhambra: Owen Jones and Chromolithography.» Architectural History 46 (2003) : 175–188.
  2. Jürgen Zeidler: Lithographie und Steindruck. Seite 84-89

Посилання[ред.ред. код]