Хромування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Декоративне хромування деталей мотоцикла

Хромува́ння  — дифузійне насичення поверхні сталевих виробів хромом за температури 900...1300°С у відповідному середовищі, або процес осадження на поверхню деталі шару хрому з електроліта під дією електричного струму. Шар хрому може наноситися для декоративних цілей, для забезпечення захисту від корозії та ерозії або для збільшення твердості поверхні. Хромування забезпечує підвищену жаростійкість сталей до температури 800 °С.

Опис процесу[ред.ред. код]

Тверде хромування

Деталь, що піддається хромуванню, як правило, проходить наступними кроками:

  • Очищення для видалення сильних забруднень.
  • Тонке очищення, для видалення слідів забруднень.
  • Попередня підготовка (варіюється в залежності від матеріалу основи).
  • Розміщення в ванну з насиченим розчином і вирівнювання температури.
  • Підключення струму і витримка до отримання потрібної товщини.

Реагенти і відходи процесу, що використовуються при хромуванні, надзвичайно токсичні, в більшості країн цей процес знаходиться під суворим регулюванням.

Промислове застосування[ред.ред. код]

Хромований диск

У промисловості хромування використовується для зниження тертя, підвищення зносостійкості, підвищення корозійної стійкості, підвищенні твердості. Цей процес забезпечує підвищену стійкість сталі до газової корозії при температурі до 800 °C, високу корозійну стійкість в таких середовищах, як вода, морська вода і азотна кислота. Хромування сталей містять понад 0,3 —0,4% С. Твердість хрому становить від 66 до 70 HRC. Товщина хромового покриття зазвичай становить від 0,075 до 0,25 мм, але зустрічаються і товстіші, і більш тонкі шари. Поверхневі дефекти при хромування посилюються і поверхня підлягає подальшій обробці, так як хромування не дає ефекту вирівнювання.[1]

Хромування використовують для деталей паросилового обладнання, пароводяної арматури, клапанів, вентилів патрубків, а також деталей, що працюють на знос в агресивних середовищах.

Технологія[ред.ред. код]

Типовими є такі розчини для хромування:

  • Сполуки шестивалентного хрому, чий основний інгредієнт  — хромовий ангідрид.
  • Сполуки тривалентного хром, чий основний інгредієнт — сульфат хрому чи хлорид хрому. Ванни з тривалентним хромом використовуються досить рідко через обмеження, що накладаються на колір, яскравість і товщину покриття.

Типовий склад ванни з шестивалентним хромом:

Обмеження[ред.ред. код]

Після того, як шестивалентний хром в 90-і роки ХХ століття був визнаний канцерогеном, в різних країнах почалася розробка методик по його заміні. Так, в США і Канаді почала роботу HCAT (Hard Chrome Alternetive team). У 2003 році була прийнята, а в 2006 році вступила в силу директива RoHS, що істотно обмежила застосування хромування в Європі. Результатом стала заміна хромування на інші способи обробки, наприклад, високошвидкісне газополум'яне напилення в багатьох випадках застосуваннях.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Degarmo, E. Paul; Black, J T.; Kohser, Ronald A. (2003), Materials and Processes in Manufacturing (9th вид.), Wiley, сторінка 793, ISBN 0-471-65653-4 .

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В.П.Мовчан, М.М.Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.