Хромування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Декоративне хромування деталей мотоцикла

Хромува́ння  — дифузійне насичення поверхні сталевих виробів хромом, або процес осадження на поверхню деталі шару хрому з електроліта під дією електричного струму. Шар хрому може наноситися для декоративних цілей, для забезпечення захисту від корозії або для збільшення твердості поверхні.

Опис процесу[ред.ред. код]

Тверде хромування

Деталь, що піддається хромуванню, як правило, проходить наступними кроками:

  • Очищення для видалення сильних забруднень.
  • Тонке очищення, для видалення слідів забруднень.
  • Попередня підготовка (варіюється в залежності від матеріалу основи).
  • Розміщення в ванну з насиченим розчином і вирівнювання температури.
  • Підключення струму і витримка до отримання потрібної товщини.

Реагенти і відходи процесу, що використовуються при хромуванні, надзвичайно токсичні, в більшості країн цей процес знаходиться під суворим регулюванням.

Промислове застосування[ред.ред. код]

Хромований диск

У промисловості хромування використовується для зниження тертя, підвищення зносостійкості, підвищення корозійної стійкості, підвищенні твердості. Цей процес забезпечує підвищену стійкість сталі до газової корозії при температурі до 800 °C, високу корозійну стійкість в таких середовищах, як вода, морська вода і азотна кислота. Хромування сталей містять понад 0,3 —0,4% С. Твердість хрому становить від 66 до 70 HRC. Товщина хромового покриття зазвичай становить від 0,075 до 0,25 мм, але зустрічаються і товстіші, і більш тонкі шари. Поверхневі дефекти при хромування посилюються і поверхня підлягає подальшій обробці, так як хромування не дає ефекту вирівнювання.[1]

Хромування використовують для деталей паросилового обладнання, пароводяної арматури, клапанів, вентилів патрубків, а також деталей, що працюють на знос в агресивних середовищах.

Технологія[ред.ред. код]

Типовими є такі розчини для хромування:

Типовий склад ванни з шестивалентним хромом:

Обмеження[ред.ред. код]

Після того, як шестивалентний хром в 90-і роки ХХ століття був визнаний канцерогеном, в різних країнах почалася розробка методик по його заміні. Так, в США і Канаді почала роботу HCAT (Hard Chrome Alternetive team). У 2003 році була прийнята, а в 2006 році вступила в силу директива RoHS, що істотно обмежила застосування хромування в Європі. Результатом стала заміна хромування на інші способи обробки, наприклад, високошвидкісне газополум'яне напилення в багатьох випадках застосуваннях.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Degarmo, E. Paul; Black, J T.; Kohser, Ronald A. (2003), Materials and Processes in Manufacturing (9th вид.), Wiley, сторінка 793, ISBN 0-471-65653-4 .

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В.П.Мовчан, М.М.Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.