Хронограф 354 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титульна сторінка Хронографа. Текст написів: «Валентине, процвітай в Бозі» (зверху), «Фурій Діонісій Філокал ілюстрував цю роботу» (у трикутниках), «Валентине, читай щасливо» (великий напис у середині), «Валентине, живи і процвітай» (ліворуч), «Валентине, живи і радій» (праворуч).

Хронограф 354 року (інші назви Календар 354 року, лат. Chronographus anni CCCLIIII) — давньоримськмй рукопис, створений у 354 році н. е. для багатого римлянина-християнина Валентина. Також для позначення як всього твору, так і його шостої частини — безпосередньо календаря — використовується назва «Календар Філокала » — за іменем каліграфа.

Манускрипт і його списки[ред.ред. код]

Оригінальний манускрипт не зберігся до нашого часу, вважається, що він існував ще за часів Каролінгів[1] . До того часу було зроблено декілька списків — як з ілюстраціями, так і без них, які у свою чергу копіювалися в епоху Відродження.

Найбільш повна і достовірна копія ілюстрацій — малюнки олівцем у манускрипті XVII століття з колекції Барберіні (Ватиканська бібліотека, cod. Barberini lat. 2154.). Це — ретельно, під контролем знаменитого антиквара Ніколя-Клода Фабрі де П'єреска, скопійований «Люксембурзький Кодекс» лат. Codex Luxemburgensis, який сам був втрачений у XVII столітті. Малюнки, хоча і були копією з копії оригіналу, показують різноманітність джерел, з якими працював початковий ілюстратор рукописи — фрески, підлогові мозаїки, металеві вироби тощо Римський оригінал, можливо, був різнокольоровим.

Деякі часткові копії або переробки збереглися з часів Каролінзького відродження[2] і Ренесансу. Ботічеллі адаптував фігуру, яка персоніфікує місто Августу Треверу (суч. Трір), яка зображена у вигляді жінки, схопивши за волосся полоненого варвара, для свого твору "Паллада і кентавр "[3] .

«Люксембурзький кодекс», який належав П'єреску на правах довгострокової оренди, пропав після смерті антиквара у 1637 році. Однак деякі листи пропали з «Люксембурзького кодексу» ще до того, як П'єреск придбав його, і зараз доступні завдяки іншим копіям Хронографа[4] . Припущення Карла Норденфалька, що скопійований П'єреском «Люксембурзький кодекс» був римським оригіналом не підтвердилося. [5] .

Сам П'єреск вважав, що його манускрипт нараховував сім або вісім століть, і більшість дослідників, услід за Шапіро, довіряють антикварові у його оцінці.

Зміст Хронографа[ред.ред. код]

Фурій Діонісій Філокал був ведучим каліграфом періоду і очевидно, створив оригінальні мініатюри. Його ім'я зустрічається на титульному аркуші Хронографа. Філокал, також як і Валентин, був християнином.

Хронограф, як і всі римські календарі, більше скидається на альманах, ніж безпосередньо на календар: у ньому багато текстів і листів з елегантними алегоричними зображеннями місяців. Так, він містить важливий «Каталог папи Ліберія» зі списком римських пап і так званий «Календар Філокала», з якого збереглося одинадцять мініатюр. Серед іншої інформації — згадка про святкування Різдва (найбільш рання з усіх відомих) [6] . Всі збереженні мініатюри іноді вони супроводжуються текстом.

Портрет Констанція II з кодексу Барберіні.

Зміст, за кодексом Барберіні:

  • Частина 1: Титульна сторінка, присвяти Валентину — 1 мініатюра;
  • Частина 2: Зображення персоніфікацій міст Риму, Олександрії, Константинополя і Тріра — 4 мініатюри;
  • Частина 3: Посвячення імператорам і дні народження Цезарів (natales Caesarum) — 2 мініатюри;
  • Частина 4 : Зображення планет погодинним календарем — 5 збережених мініатюр;
  • Частина 5: Знаки Зодіаку — в рукописі Барберіні немає збережених мініатюр, 4 мініатюри в інших копіях;
  • Частина 6: Календар Філокала — сім мініатюр — персоніфікацій місяців, в інших копіях — всі мініатюри . (Під 25 грудня текст — лат. N · INVICTI · CM · XXX — "Народження Непереможного, проводяться ігри, тридцять перегонів "- найстаріше літературне згадування язичницького свята на честь народження Непереможного Сонця;
  • Частина 7: Портрети консулів — 2 мініатюри (останні в кодексі Барберіні);ідентифіковані як імператори Констанцій II та Юліан.
  • Частина 8: Список римських консулів (Фастів) з часів встановлення Республіки до 354 року н. е.;
  • Частина 9: Дати святкування Великодня з 312 до 411 р.;
  • Частина 10: Список префектів міста Риму з 254 Ab Urbe condita по 354 р.;
  • Частина 11: Дні пам'яті римських пап з Луція I 255 по Юлія I 352 р.;
  • Частина 12: Дні пам'яті святих, починається зі слів: лат. VIII kal. Ian. natus Christus in Betleem Iudeae («За вісім днів до січневих календ 25 грудня, Народження Христа в іудейському Віфлеємі»);
  • Частина 13: Список римських єпископів (Каталог папи Ліберія);
  • Частина 14: «Книга поколінь» - світова хроніка від Адама до 354 року.
  • Частина 15: Опис 14 районів міста Риму;
  • Частина 16: Хроніка міста Риму (список правителів з короткими коментарями).

15 частина хронографа, можливо, містить найранішу в європейській літературі згадку про булгар (лат. vulgares). Вони названі в переліку народів, що походять від біблійного Сіма, що мешкають на сході, поруч зі скіфами і лазами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Salzman MR On Roman Time: The Codex-Calendar of 354 and the Rhythms of Urban Life in Late Antiquity (The Transformation of the Classical Heritage 17). Berkeley: University of California Press, 1991.
  2. Зберігається в бібліотеці Лейденського університету каролінзький манускрипт «Феноменів» Арата, виданий Гуго Гроцієм у 1600 році, частково ілюстрований фігурами, змальованими з Хронографа 354 року. Див Schapiro M. The Carolingian Copy of the Calendar of 354 / /The Art Bulletin. 22. 4 (December 1940, pp. 270—272) p. 270).
  3. А. Л. Фротінгем (Frothingham AL The Real Title of Botticelli's 'Pallas / /American Journal of Archaeology12 .4 (October 1908), pp. 438—444), який досліджував джерела творів Ботічеллі, ідентифікував фігури на його картині як Флоренцію, яка приборкує цивільні безлади.
  4. Про інші списки див. текст на сайті Tertullian.org.
  5. Nordenfalk K. Der Kalendar vom Jahre 354 und die lateinische Buchmalerei des IV. Jahrhunderts. Göteburg, 1936; цит. по: Schapiro M. Op. cit., p. 270, нове видання: Schapiro M. Selected Papers: volume 3, Late Antique, Early Christian and Mediaeval Art, 1980, Chatto & Windus, London, ISBN 0701125144 (194012) 22% 3A4% 3C270% 3ATCCOTC% 3E2.0.CO% 3B2-N Електронна версія в JSTOR
  6. Народження Ісуса Христа 25 грудня присутній і в більш ранніх текстах, однак в Хронографі ця дата вперше позначена як свято.

Література[ред.ред. код]

  • Weitzmann K. Late Antique and Early Christian Book Illumination. New York: George Braziller, 1977.
  • Salzman MROn Roman Time: The Codex-Calendar of 354 and the Rhythms of Urban Life in Late Antiquity(The Transformation of the Classical Heritage 17). Berkeley: University of California Press, 1991.

Посилання[ред.ред. код]