Хроніка Лівонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сторінка манускрипту

«Часопис Лівонії», «Часопис Генріха Латвійського» (лат. Heinrici Cronicon Lyvoniae) — манускрипт Генріха Латвійського, що змальовує історичні події в Лівонії та сусідніх країнах у період з 1180 до 1227 року.

У Нові часи вперше видано 1740 року Грубером, який ідентифікував автора «Часопису»[1]. 1865 року Часопис було перевидано в серії «Monumenta Germaniae Historica» (том XXIII) під назвою «нім. Die Chronik Heinrichs von Lettland»[2].

«Часопис Лівонії» — найстаріший з відомих письмових документів, які засвідчують про факти історії Київської Русі та її сусідів, поряд із «Повістю врем'яних літ» (вона ж «Первинний літопис» або «Несторовий літопис»; це літописне зведення доходить до початку XII століття, 1117 року).

Поряд із «Лівонським римованим часописом» (XIII століття) та «Новгородським першим літописом» (1016–1471 роки)[3], «Часопис Лівонії» є важливим джерелом інформації про те, як проходили перші етапи християнізації народів у східній Прибалтиці.

Історичні обставини[ред.ред. код]

Докладніше у статті Північні хрестові походи

За закликами римських пап до відновлення священних війн, хрестових походів наприкінці XII століття відбувся не тільки Четвертий хрестовий похід, що завершився падінням Константинополя 1204 року. Одночасно з цим було здійснено низку так званих «Північних хрестових походів», які менш повно висвітлюються в популярних курсах історії англійською, хоча з точки зору їхніх довгострокових наслідків вони були для європейців набагато більш успішними. Західна історіографія пояснює це таким чином. До початку цих хрестових походів Лівонія була нестійким форпостом (західної цивілізації), поганським краєм, де купці з Ганзейського союзу торгували з новгородськими купцями, та де відбувалось змішення німецької, скандинавської та російської культур і культів. В результаті скандинавським князям і німецьким воєнізованим лицарським орденам під керівництвом німецьких князів-єпископів удалось підкорити народи Прибалтики й перебудувати їхній уклад, втягнувши їх до західної орбіти.

Зміст[ред.ред. код]

Розселення племен у Прибалтиці до XII століття

«Часопис» складається з чотирьох книг:

Оригінал «Часопису» не зберігся. Є 16 різних списків, зроблених у період між XIV та XIX століттями. Найстаріший з них — Codex Zamoscianus, записаний на пергаменті наприкінці XIII століття, що нині зберігається в Народній бібліотеці Польщі у Варшаві. «Кодекс» неповний; текст «Часопису» завершується на 23-й главі.

Про автора[ред.ред. код]

Докладніше у статті Генріх Латвійський

Автор часопису, Генріх Латвійський — християнський місіонер, який особисто був присутнім у Лівонії під час подій, що описуються. Припускають, що він народився між 1180 й 1188 роками. Про те, що за національністю він німець, каже не тільки його ім'я, але й постійне використання першої особи множини («ми») у розмовах про німців. Виховувався він при дворі князь-єпископа Альберта Ризького, 1208 року прийняв сан священика та в якості місіонера латишів та естів супроводжував архієпископа Філіпа Раусбурзького до Ліфляндії, де заснував парафію та закінчив своє життя в миру.

Своєю появою «Часопис», можливо, зобов'язаний тому, що у 1225–1227 роках Генріх був приставлений як перекладач до папського легата Вільгельму Моденському, який і зажадав викласти всю історію християнської місії на папері. Вільгельм Моденський, один з відомих папських дипломатів, був відряджений до Лівонії для розв'язання конфлікту і взаємних претензій з приводу розподілу земель між орденом мечоносців і католицькими єпископами Лівонії.

Наукові видання текстів Часопису[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]