Хроніки Нарнії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Нарнія» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Хроніки Нарнії
Оригінал The Chronicles of Narnia
Жанр Фентезі
Дитяча література
Автор Клайв Стейплз Льюїс
Мова англійська
Написаний 1950-1956

Хроніки Нарнії — цикл із семи дитячих фентезійних книг, написаних Клайвом Стейплзом Льюїсом. В них розповідається про пригоди дітей у казковій країні під назвою Нарнія, де тварини можуть говорити, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом. Хроніки Нарнії вміщують багато натяків на християнські ідеї в доступному для юного читача вигляді. На додаток до християнських тем, Льюїс брав персонажів з грецької і римської міфології і традиційних британських та ірландських казок.

Серія користується великою популярністю. До 2006 року було продано понад 100 млн копій 41 мовою (Kelly 2006, Guthmann 2005), існують теле- і кіноекранізації, радіопостановки, театральні постановки, комп'ютерні ігри.

Ілюстрацією оригінального циклу книжок займалась Пауліна Бейнес.

Зміст книг[ред.ред. код]

Лев, Біла Відьма й Шафа (1950)[ред.ред. код]

Книга Лев, Біла Відьма й шафа була закінчена в 1949 році і опублікована у 1950. У ній розповідається історія про чотирьох звичайних дітей (Пітер, Сьюзен, Едмунд та Люсі). Вони знаходять шафу для одягу в будинку профессора Керка, яка веде до чарівної країни Нарнії, що перебуває під чарами злої Білої Чаклунки. Четверо дітей виконують стародавнє пророцтво з допомогою лева Аслана і добрих жителів Нарнії, і звільняють Нарнію від Білої Чаклунки, разом з поразкою Білої Чаклунки в Нарнії закінчується Довга Зима, яка продовжувалася 100 років.

Номер 37 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

Принц Каспіан: Повернення в Нарнію (1951)[ред.ред. код]

Закінчена восени 1949 року і опублікована в 1951 книга Принц Каспіан: Повернення в Нарнію розповідає історію про другу подорож дітей Певенсі в Нарнію, під час якої вони з'ясовують, що Міраз, дядько принца Каспіана, змусив його тікати до лісів і узурпував трон, проголосив себе королем. Знову діти повинні врятувати Нарнію, допомогти нарнійцям повернути трон законному правителю Каспіану X.

Підкорювач зорі, або Плавання на край світу (1952)[ред.ред. код]

Підкорювач зорі, або Плавання на край світу був закінчений в 1950 році і опублікований в 1952. У третій частині Едмунд і Люсі Певенсі, разом з кузеном Юстесом Скрабом приєднуються до плавання Каспіана, котрий хоче знайти сімох лордів, зісланих Міразом. На шляху до країни Аслана вони зустрічаються з дивами і небезпеками Великого Східного океану.

Срібне крісло (1953)[ред.ред. код]

Срібне крісло було закінчено в 1951 році і опубліковане в 1953. В ній Юстес і його однокласниця Джил Поул, тікаючи від школярів потрапляють в Нарнію. Аслан доручає знайти сина Каспіана — принца Ріліана, котрий був викрадений 10 років тому. Юстес і Джил разом з кваклем Хмуром відправляються на пошуки у північні землі, населені велетнями…

Кінь і його хлопчик (1954)[ред.ред. код]

Закінчена весною 1950 року і опублікована в 1954, Кінь і його хлопчик — перша книга, котра не є продовженням попередньої. Час дії роману — період правління Певенсі в Нарнії, період, котрий починається і закінчується в останній главі книги Лев, Відьма та Чарівна шафа. Історія розповідає про коня Ігого (Брі), який вміє розмовляти, і маленького хлопчика Шаста. Обидва основних персонажі потрапили в рабство в Тархистані, країні на півдні Нарнії. Випадково вони зустрічаються і вирішують повернутися в Нарнію. Під час подорожі вони виявляють, що тархистанці збираються напасти на Орландію і вирішують приїхати туди першими й попередити короля Лума.

Племінник чарівника (1955)[ред.ред. код]

Закінчений зимою 1954 року і опублікований в 1955, Племінник чарівника є передісторією: він повертає читача до народження Нарнії, коли Аслан створив світ і розповідає як зло вперше до нього потрапило. Дігорі Керк і його подружка Поллі Пламмер потрапляють у інші світи в результаті експерименту дядька Дігорі, зустрічають Джадіс (Білу Чаклунку) і стають свідками створення Нарнії. У книзі даються відповіді на багато запитань про Нарнію, котрі могли виникнути у читача під час читання попередніх книг.

Остання битва (1956)[ред.ред. код]

Закінченна весною 1953 і опублікована в 1956 році, Остання битва описує кінець світу Нарнії. Джил і Юстес повертаються по заклику останнього короля Нарнії, Тіріана, щоб врятувати Нарнію від мавпи Хитра, котрий одягає осла Недотепу у лев'ячу шкуру, представляє решті як Аслана, і починає правити від його імені, співпрацюючи зі тархиснацями, давніми ворогами Нарнії. Ситуація виливається у битву між тими, хто вірить в Аслана, і тими, хто на стороні самозванця…

Порядок читання[ред.ред. код]

Перший американский видавник, Макміллан і Ко, опублікував книги в порядку їх видання. Але коли цикл був перевиданий Харпер Коллінз, книги були опубліковані за внутрішнім хронологічним порядком, запропонованим пасинком Клайва Льюїса, Дугласом Грешамом.

Порядок видання vs Порядок за хронологією
Порядок публікації Хронологічний порядок
 1. Лев, чаклунка й платтяна шафа (1950)  1. Племінник чарівника (1955)
 2. Принц Каспіан: Повернення в Нарнію (1951)  2. Лев, чаклунка й платтяна шафа (1950)
 3. Підкорювач зорі, або Плавання на край світу (1952)      3. Кінь і його хлопчик (1954)
 4. Срібне крісло (1953)  4. Принц Каспіан: Повернення в Нарнію (1951)
 5. Кінь і його хлопчик (1954)  5. Підкорювач зорі, або Плавання на край світу (1952)    
 6. Племінник чарівника (1955)  6. Срібне крісло (1953)
 7. Остання битва (1956)  7. Остання битва (1956)

Дуглас Грешам цитує відповідь Льюїса на лист від американського хлопчика, написаний в 1957, який побився з матір'ю об заклад з приводу порядку читання книг:

Думаю, що більше згоден з вашим порядком читання книг (тобто хронологічним), ніж з тим, про який говорить ваша мати. Цикл не був запланований наперед, як думає вона. Коли я написав «Лева», я не знав, що буду писати далі. Коли написав як продовження «Каспіана», то все ще не думав, що продовжу писати. Коли ж написав «Покорителя», то бул практично впевнений, що він і буде останньою книгою циклу. Але потім я зрозумів, що неправий. Так що насправді, не дуже важливо в якому порядку читати книги.
Оригінальний текст (англ.)

I think I agree with your order [i.e. chronological] for reading the books more than with your mother’s. The series was not planned beforehand as she thinks. When I wrote The Lion I did not know I was going to write any more. Then I wrote P. Caspian as a sequel and still didn't think there would be any more, and when I had done The Voyage I felt quite sure it would be the last, but I found I was wrong. So perhaps it does not matter very much in which order anyone read them. I’m not even sure that all the others were written in the same order in which they were published.

Але розповсюджена думка, що найкращий початковий порядок, який спочатку вводить основні терміни всесвіту Нарнії і пізніше пояснює їх в приквелах. Наприклад, історія створення в «Племіннику чарівника» стає менш зрозуміла при зміні порядку. У другому аргументі за читання в порядку публікації стверджується, що «Принц Каспіан» має підзаголовок «Повернення в Нарнію», а деякі фрагменти тексту книги «Лев, чаклунка й платтяна шафа» підтверджують, що ці дві книги повинні іти послідовно:

«Діти знали про те, ким був Аслан, не більше ніж ви.»
«Ось і закінчилися пригоди в платтяній шафі. Але якщо Профессор все-таки правий, то пригоди в Нарнії тільки починаються.»

Інший аргумент, наведений прихильниками початкового порядку книг — якщо цикл спочатку прочитаний в хронологічному порядку, читач не зможе відчути суть книг без знання приквелів. З іншого боку, хронологічним порядком можна порадувати себе навіть після прочитання в початковому порядку. Також, аргументом на користь хронологічного порядку можна відносити офіційну назву цикла.

Географічні впливи[ред.ред. код]

За деякими даними, Льюїс засновував свій опис світу «Нарнії» на базі пейзажів гір Моне Графства Давн, яке розташоване в його рідній Північній Ірландії.

За іншими даними це район в Італії.

Християнські паралелі[ред.ред. код]

Хоча автор і не збирався робити цього навмисно, в процесі написання своїх фентезійних робіт Льюїс, що став християнином, будучи уже дорослим, включив християнську теологію в свої історії. Як він писав в «Інших світах»:

Деякі люди, здається, думають, що я почав з того, що спитав себе, як би розповісти дітям про християнство; потім, використав казку як інструмент і опираючись на інформацію про дитячу психологію вирішив, для якої вікової групи буду писати; потім склав список основних християнських істин і виробив алегорії, щоб описати їх. Все це — чиста фантазія. Я не зміг би так писати. Все починалось з образів: фавн, що несе парасольку, королева на санях, величний лев. Спочатку не планувалось нічого, пов'язаного з християнством, цей елемент проявився, ніби сам по собі.
Оригінальний текст (англ.)

Some people seem to think that I began by asking myself how I could say something about Christianity to children; then fixed on the fairy tale as an instrument, then collected information about child psychology and decided what age group I’d write for; then drew up a list of basic Christian truths and hammered out ‘allegories’ to embody them. This is all pure moonshine. I couldn’t write in that way. It all began with images; a faun carrying an umbrella, a queen on a sledge, a magnificent lion. At first there wasn’t anything Christian about them; that element pushed itself in of its own accord.

Льюїс, як експерт в області алегорій, стверджував, що книги не були алегоріями, і волів називати християнські аспекти в них «імовірними». Як в тому, що ми називаємо альтернативною історією (фантастикою). Як він писав в листі до пані Хук в грудні 1958:

Якщо б Аслан представляв нематеріальне божество так само, як Гігантський Відчай представляє відчай, то був би алегоричним персонажем. В дійсності ж він — винахід, який ніби дає відповідь на питання «Яким міг би бути Христос, якщо б існував світ на подобі Нарнії, і Він вирішив би втілитися, вмерти і знову воскреснути в цьому світі, як Він зробив в нашому?». Це зовсім не алегорія.
Оригінальний текст (англ.)

If Aslan represented the immaterial Deity in the same way in which Giant Despair [a character in The Pilgrim's Progress] represents despair, he would be an allegorical figure. In reality, however, he is an invention giving an imaginary answer to the question, ‘What might Christ become like if there really were a world like Narnia, and He chose to be incarnate and die and rise again in that world as He actually has done in ours?’ This is not allegory at all.

З виходом фільму «Хроніки Нарнії: Лев, чаклунка й чарівна шафа» інтерес до християнських паралелей, знайдених в книгах, відновився. Дехто вказав на їх невдалість, відмічаючи, що їх легко прогавити, якщо ви не знайомі з християнством. Інші бачать в Хроніках Нарнії прекрасний інструмент для навернення до християнства.

Екранізації і радіопостановки[ред.ред. код]

Телебачення[ред.ред. код]

Радіо[ред.ред. код]

  • На радіо ВВС і Focus on the Family (Сконцентруйся на сім'ї) була випущена радіопостановка за мотивами «Хронік».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]