Хуана Інес де ла Крус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мігель Кабрера. Портрет Хуани Інес де ла Крус, близько 1750 року

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна (ісп. Juana Inés de Asbaje y Ramírez de Santillana), більш відома як Сестра Хуана Інес де ла Крус (ісп. Sor Juana Inés de la Cruz) (12 листопада 1651, Сан-Мігель де Непантла, Мексика - 17 квітня 1695, монастир Святого Ієроніма) - мексиканська поетеса, черниця-єронімітка.

Біографія[ред.ред. код]

Juana Inés de la Cruz.jpg

Хуана Інес де Асбахе і Рамірес де Сантільяна народилася 12 листопада 1651 року неподалік від Мехіко, в селі Сан-Мігель-де-Непантла. Її батьки, як припускають, були повінчані, і тому Хуана і дві її старші сестри записані в парафіяльних книгах як «діти Церкви», тобто незаконнонароджені.

До 6 років вона навчилася писати, шити та вишивати, що в ті часи складало повну освіту жінки. До восьми років Хуана прочитала всю бібліотеку діда, включаючи праці з філософії, богослов'я та медицини.

У 9 років вона розлучилася з сім'єю: мати відправила її в Мехіко до дядька і тітки - багатих родичів, знайомих з віце-королем. Завдяки щасливій випадковості вони розгледіли в дівчинці здібності та надали Хуані можливість вчитися. Новий курс самоосвіти включав літературу, природничі науки, математику, філософію, теологію та іноземні мови. До всього цього Хуана виросла красунею: світло-карі широко поставлені очі, високий лоб, прямий ніс, витончені руки, чарівна усмішка, живий і доброзичливий характер - все це не могло не привертати до неї людей.

У 1664 році Хуана була представлена ​​при новому дворі і в найкоротший час завоювала таку любов високого подружжя, що віце-королева зробила її своєю першою фрейліною. Цю посаду вона займала близько 5 років. Тоді ж вона прославилася написанням віршів іспанською, мовою ацтеків, а також латиною. Писала вона і для вистав, і для нічних концертів, і для церковних свят, і для похорону.

Були у Хуани і вороги. Одного разу хтось пустив чутку, що її знання поверхові і вона вміє лише переконувати, що володіє ними. Для спростування подібних наклепів віце-король прийняв рішення організувати публічний іспит, на якому Хуані задавали питання з усіх галузей знань. Але вона блискуче впоралася з найскладнішими завданнями.

Що стосується особистого життя, то шанувальників у Хуани було безліч, і практично всі вони були серйозними претендентами на її руку і серце. Але Хуана відмовляла всім.

У серпні 1667 Хуана зробила першу спробу піти в монастир. Але статут обителі Святого Йосипа ордена босоногих кармеліток, що був незадовго до цього реформований, виявився занадто суворим для світської панянки. Вона серйозно захворіла і за наполяганням лікарів покинула обитель через три місяці. Проте в лютому 1669 Хуана вступила в монастир ордена Святого Ієроніма і після короткого послушництва прийняла постриг під іменем Хуани Інес де ла Крус.

У 1690 Хуана написала спростування на проповідь, складену монахом-єзуїтом Антоніо Віейра. Абсолютно несподівано її приватний лист було видано. Публікація мала великий успіх, проте церковне начальство в Мексиці звинуватило її в гордині і нехтуванні чернечою заповіддю слухняності.

Пам'ятник Хуані де ла Крус в Мадриді, дар мексиканського народу народу Іспанії

Щоб відновити своє добре ім'я, сестра Хуана пише і публікує останній і, мабуть, найвідоміший твір - «Відповідь сестрі Філоті», де на прикладі свого життя намагається показати, наскільки необхідні можуть бути для жінки пізнання і творчість.

Але її духовні керівники наполягли на прийнятті сестрою Хуаной обітниці бідності. Разом з обітницею бідності вона дала обітницю не торкатися до пера і паперу. Мехіко прийшло у таке хвилювання від її релігійного завзяття, що черговий архієпископ, слідуючи її прикладу, теж продав всі книги, а також коштовності, антикваріат і навіть власне ліжко...

У 1695 році в монастирі почалася епідемія чуми, і, доглядаючи за сестрами, вона заразилася сама. 17 квітня того ж року Хуана Інес де ла Крус померла. Зберігаючи вірність даній обітниці, вона написала заповіт на стіні келії пальцем, облитим власною кров'ю: «Тут будуть відзначені день, місяць і рік моєї смерті. В ім'я любові Господа і Його Пречистої Матері я молю своїх коханих сестер : і двох нині живих, і тих, хто вже пішов - пом'янути мене перед Ним, хоча я була найгіршою жінкою на світі. Підписано: я, Хуана Інес де ла Крус».

Сучасники прозвали її «Десятою Музою» (або «Кастильскою музою») та « Мексиканським феніксом». Її вірші були видані кілька разів за життя автора і перевидаються до нинішнього дня. Відомі також її світські комедії «Amor es más laberinto» та «Los empeños de una casa», а також «El mártir del Sacramento San Hermenegildo» та «El cetro de José».

Фундаментальна монографія про життя, творчість і значення сестри Хуани належить Октавіо Пасу (1983, є іспанське і англійське видання).

На честь Хуани де ла Крус названий кратер на Меркурії.

Посилання[ред.ред. код]