Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хунлі́ (маньчж.: Hungli; кит. традиц.: 弘曆; спрощ.: 弘历; піньїнь: Hónglì; 25 вересня 1711 — 7 лютого 1799) — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін (8 жовтня 1735 — 9 лютого 1796). Представник роду Айсін Ґьоро. Четвертий син Іньчженя. Проводив активну зовнішню політику. 1751 року завоював Тибет, 1757 року — Джунгарію, 1759 року — Кашгарію. У 1768—1769 роках ходив походами на м'янмську державу Ава, а 1788—1789 роках — на В'єтнам. 1792 року перетворив Непал на васальну державу династії Цін. Здійснив податкову реформу, що призвела до стагнації економіки. 1757 року запровадив ізоляціоністську політику «закритих морів». Сприяв розвитку книговидання, але впровадив цензуру та переслідування інакодумців. 1782 року видав «Повне зібрання книг за чотирма розділами», найбільшу в історії хрестоматію китайської класики на 36 тисяч томів. 1796 року зрікся престолу на користь свого сина Юн'яня, прийнявши титул верховного імператора. Зберігав реальну владу до кінця життя. Посмертне ім'я — Імператор Чунь (кит.: 純帝; піньїнь: Chúndì). Храмове ім'я — Ґаоцзун. Девіз правління — Цяньлун. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Цяньлу́н (кит.: 乾隆帝; піньїнь: Qiánlóng-dì).
Джерела та література [ред.]
- (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
- (рос.) Непомнин О.Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Хунлі
