Хускерл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гускерл (гускарл; старонорвезьк.: huskarl; англ. housecarl) — представник особливого роду воїнства у германських народів, такого як королівська гвардія в англосаксонській Британії XI століття.

Етимологія[ред.ред. код]

Термін має скандинавське походження від давньоісл. húskarlar. Де hús означає дім, королівський двір, а karlкарл, власне вільна людина.

Скандинавія[ред.ред. код]

У Скандинавії термін гускарл (давньоісл. húskarlar) первинно означав домашню прислугу чи дворових [1]. У рунічних написах епохи вікінгів термін набув значення особистої охорони господаря, тобто "домашньої варти", у широкому сенсі, а, у вузькому сенсі, королівської дружини [2].

У одній частин Молодшої Едди, під назвою Мова поезії є вказівка, що у пізній період поняття гускарл стало відрізнятись від поняття дружинник — давньоісл. hirðmenn, хоч у більш ранніх текстах обидва ці терміни не рідко використовувались як синоніми [3]).

Гускарлом міг називатись як вартовий конунґа, так і людина з охорони лендрмана. У обох випадках гускарл складав клятву вірності своєму господарю і жил разом із ним. У межах огорожі хускарли мали право на недоторканість (давньоісл. friðhelgi – священний мир) [1].

У кеннінґах гускарли, так само як і хірдмани, називались «внутрішньою дружиною» (давньоісл. inndrótt), «охоронцями» (давньоісл. verðung), або «гриддю» (давньоісл. heiðmenn) [3].

Англія[ред.ред. код]

В англосаксонській Британії XI століття термін гускерл означав представника особливої королівської гвардії. Гвардія гускерлів мала скандинавське походження й була створена в Англії у період правління короля Канута Великого після данського завоювання країни.

Гускерли складали ядро армій королів данської династії в Англії та найближче коло їхніх соратників. Воєнна організація гускерлів відзначалась високим рівнем, спільною лояльністю до короля й особливим кодексом честі. За своїм соціальним статусом гускерли утворювали вищий прошарок англосаксонської військово-служилої знаті (тенів). Упродовж правління Канута Великого та його синів гускерли представляли собою видиме виявлення військового характеру влади данських королів в Англії. Служба хускерлів сплачувалась королем зі спеціального податку «данських грошей». Багато членів королівської дружини отримали за свою службу великі земельні володіння й у мирний час проживали у своїх маєтках, однак у разі початку воєнних дій вони могли негайно прибути до короля на службу.

До самого нормандського завоювання гускерли залишались головною бойовою силою англосаксонської армії. За короля Едуарда гускерли активно використовувались для гарнізонної служби у ключових областях королівства. Хоч за військовою міццю дружина гускерлів у багато разів переважала національне англосаксонське ополчення фірд та військо тенів, та через незначну численність гускерлів вона практично ніколи не використовувалась у якості самостійної бойової одиниці. Більша частина хускерлів загинула під час битви під Гастінгсом 1066 року, а решта емігрували з Англії після приходу до влади Вільгельма Завойовника. Частина гускерлів перейшла на службу до візантійського імператора й брала участь у війнах з норманами Південної Італії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Г. С. Лебедєв. "Епоха вікінгів у Північній Європі" – Л.: Видавництво Ленінградського університету, 1985.
  2. Мельникова Є. Скандинавські рунічні написи. М., 1977.
  3. а б Молодша Едда, Мова поезії

Література[ред.ред. код]

  • Кор'єв. Наймана гвардія хускерлів короля Канута Великого. Л., 1980. Вип. 3
  • Stenton, F. Anglo-Saxon England. Oxford, 1973