Хускерл

Хускерл (хускарл; старонорвезьк.: huskarl; англ. housecarl) — представник особливого роду воїнства у германських народів, такого як королівська гвардія в англосаксонській Британії XI століття.

Етимологія

Термін має скандинавське походження від давньоісл. húskarlar. Де hús означає дім, королівський двір, а karl — карл, власне вільна людина.

Скандинавія

У Скандинавії термін хускарл (давньоісл. húskarlar) первинно означав домашню прислугу чи дворових . У рунічних написах епохи вікінгів термін набув значення особистої охорони господаря, тобто "домашньої варти", у широкому сенсі, а, у вузькому сенсі, королівської дружини .

У одній частин Молодшої Едди, під назвою Мова поезії є вказівка, що у пізній період поняття хускарл стало відрізнятись від поняття дружинник — давньоісл. hirðmenn, хоч у більш ранніх текстах обидва ці терміни не рідко використовувались як синоніми ).

Хускарлом міг називатись як вартовий конунга, так і людина з охорони лендрмана. У обох випадках хускарл складав клятву вірності своєму господарю і жил разом із ним. У межах огорожі хускарли мали право на недоторканість (давньоісл. friðhelgi – священний мир) .

У кеннінгах хускарли, так само як і хірдмани, називались «внутрішньою дружиною» (давньоісл. inndrótt), «охоронцями» (давньоісл. verðung), або «гриддю» (давньоісл. heiðmenn) .

Англія

В англосаксонській Британії XI століття термін хускерл означав представника особливої королівської гвардії. Гвардія хускерлів мала скандинавське походження й була створена в Англії у період правління короля Канута Великого після данського завоювання країни.

Хускерли складали ядро армій королів данської династії в Англії та найближче коло їхніх соратників. Воєнна організація хускерлів відзначалась високим рівнем, спільною лояльністю до короля й особливим кодексом честі. За своїм соціальним статусом хускерли утворювали вищий прошарок англосаксонської військово-служилої знаті (тенів). Упродовж правління Канута Великого та його синів хускерли представляли собою видиме виявлення військового характеру влади данських королів в Англії. Служба хускерлів сплачувалась королем зі спеціального податку «данських грошей». Багато членів королівської дружини отримали за свою службу великі земельні володіння й у мирний час проживали у своїх маєтках, однак у разі початку воєнних дій вони могли негайно прибути до короля на службу.

До самого нормандського завоювання хускерли залишались головною бойовою силою англосаксонської армії. За короля Едуарда хускерли активно використовувались для гарнізонної служби у ключових областях королівства. Хоч за військовою міццю дружина хускерлів у багато разів переважала національне англосаксонське ополчення фірд та військо тенів, та через незначну численність хускерлів вона практично ніколи не використовувалась у якості самостійної бойової одиниці. Більша частина хускерлів загинула під час битви під Гастінгсом 1066 року, а решта емігрували з Англії після приходу до влади Вільгельма Завойовника. Частина хускерлів перейшла на службу до візантійського імператора й брала участь у війнах з норманами Південної Італії.

Література

• Кор'єв. Наймана гвардія хускерлів короля Канута Великого. Л., 1980. Вип. 3
• Stenton, F. Anglo-Saxon England. Oxford, 1973