Хутро (одяг)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Німецька акторка Ерна Морена в шубі, 1925 р.

Шуба — верхній одяг для захисту організму від переохолодження. Шуба буває натуральною та штучною. Натуральна шиється з хутра тварин, таких як норка, соболь, шиншила, песець, ягуар, вівця та інші.

Сучасні шуби[ред.ред. код]

Сучасна шуба є не просто теплим одягом, але й показником добробуту. Різноманітність моделей, колірних відтінків, типів хутра не обмежується.

Популярні моделі шуб[ред.ред. код]

Серед різноманіття вибору найпопулярнішими є наступні[1]:

Курточка – коротка шуба, довжина від 60 см до 80 см. Такі шуби користуються особливим попитом у власниць автомобілів, тому їх ще називають «автоледі». Можуть бути з поясом або без, на кулісці, з відлогою, коміром (круглий, англійський, стійка, апаш). Можуть бути прямими, або трапецією, з різними видами рукавів.

Френч – шуба середньої довжини від 90 см до 130 см. Модель користується особливою популярністю, тому що і не довга, і не коротка. Френч, як правило, йде разом з поясом, хоча може носитися і без нього. Однаково прикрасить і 14-и літню дівчинку і солідну жінку. Як правило, шуба з розрізами з боків, може бути або з відлогою або з різними видами комірів (круглий, англійський, стійка, апаш). Френч - це шуба прямого пошиву.

Класика – назва говорить саме за себе. Дана модель, як і «Мерседес» серед автомобілів - ніколи не застаріє і не залежить від моди. Шуба підкреслює жіночність, статус; дарує відчуття ніжності, легкості і впевненості в собі при будь-якій погоді і за будь-якої ситуації. Довжина від 100 до 130 см. Як правило, шуба буває зроблена із пластин або в розпуск, з відлогою або без, найчастіше без пояса, хоча є моделі і разом з ним. У різному кольорі. Класика - шуба без зайвого оздоблення. Шуби «класика» можуть бути прямими, трапецією, з різними видами рукавів.

Свінгер (манто) – шуби, довжина яких від «вище коліна» до «нижче коліна», тобто від 100 до 110 см. Найчастіше шуба має форму трапеції або кльошу до 3,5 метрів внизу по периметру, з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) та рукавів.

Дзвіночок – шуба, низ якої як би розкльошений, завдяки чому шуба нагадує дзвіночок. Як правило, довжина шуби має довжину «до колін» або «нижче колін». Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавів. Цікава і незвична модель, що дає жінці відчуття ніжної жіночності та м'якості.

Балетка – модель, схожа на дзвіночок, зазвичай йде з розкльощеною спиною. Довжина варіюється від 80 до 100 см (до і нижче коліна). Може бути з відлогою або без, з різними типами комірця (круглий, англійський, стійка) або рукавами.

Метелик – модель трапеція, рукави та низ якої вирізані особливим способом, форма шуби у цьомуу разі нагадує крила метелика. Може бути з відлогою або без. Довжина від 80 до 105 см. Носити як жінки так і молоді дівчата. Якщо немає відлоги, то може бути тільки круглий комірець. Модель дуже жіночна, гарна, приховує недоліки фігури.

Клеопатра – модель трапеція, довжина якої може бути від «коліна» до «середини литки» (від 100 до 130 см). Внизу і по рукавах моделі йдуть хвилеподібні вставки хутра, що нагадують оборку.

Шуби стародавньої Русі[ред.ред. код]

Слово шуба вперше вживається в руських письмових джерелах у Суздальській грамоті 1382.[2]

Через суворі кліматичні умови на Русі шуба є специфічно російської одягом. Шуби носили всі прошарки суспільства: селяни ходили в шубах з овчини, зайця, а знать — з куниці, соболя, чорнобурки. Давньоруська шуба масивна, по довжині до самої землі, пряма. Рукава з лицьової сторони мали розріз до ліктя, широкий відкладний комір і вилоги були декоровані хутром. Шуба шилися хутром всередину, зверху шубу покривали сукном.

Зверху шуба покривалася різними тканинами: сукном, парчею й оксамитом. У парадних випадках шубу носили влітку і в приміщеннях[3].

Існувало декілька типів шуб: турецькі шуби, польські шуби, найпоширенішими були російські й турські. Різновиди шуб: трапезну шубу царі надягали на бенкети, санна (їздова) шуба, станова шуба з перехопленням в поясі, чиста шуба — без гудзиків[4].

Російські шуби були схожі на охабень і однорядку, але мали широкий відкладний хутряний комір, що починався від грудей. Російська шуба була масивною і довгою, майже до самої землі, прямою з розширенням донизу — у пелені до 3,5 м. Спереду вона зав'язувалася шнурками. Шубу шили з довгими рукавами, які іноді спускалися майже до підлоги і мали спереду до ліктя прорізи для протягування рук. Комір і вилоги були хутряні. Гудзиків 3, 4, 9, 14, 15, 24; частіше всього 11 штук.

Турська шуба вважалася надзвичайно парадною. Носили її зазвичай наопашки. Вона була довгою, з порівняно короткими і широкими рукавами.

Шуби застібалися на гудзики або кляпиші з петлями.

Шубка — жіночий різновид шуби.

Шуби народів півночі[ред.ред. код]

Для верхнього одягу північних народів характерна універсальність багатьох її видів. Єдиний принцип крою для різних сезонів, схожість чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Святковий одяг відрізняється від повсякденної не кроєм, а лише зовнішнім оформленням: яскравим забарвленням тканини або білим кольором оленячих шкур. Спеціального одягу для весіль або поховання не існувало: у першому випадку використовували тільки нову, а в другому — будь-яку. Цей тип верхнього одягу є в короткому і довгому варіанті. Хутряні шуби сіверяни прикрашають візерунками, виконаними мозаїкою з хутра двох кольорів і смужками кольорового сукна, вшитими у шви уздовж по візерунку і його контуру. Візерункові смуги розташовуються уздовж основних швів одягу. Поділ і підлоги відвертаються хутром іншого тону, ніж основний колір шуби.[5]

Література[ред.ред. код]

  1. Все про норкові шуби: огляд
  2. Етимологічний словник Фасмера
  3. Древнерусская одежда
  4. Іван Забєлін. «Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях». Издательство Транзиткнига. Москва. 2005 ISBN 5-9578-2773-8 С. 848—849
  5. Ханти
  • Киреева Е.В. История костюма. Европейский костюм от античности до XX века. — Москва: Просвещение, 1976.