Хікікоморі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хікікоморі, Японія

Хікікоморі (яп. 引きこもり, «той, хто замкнувся») — соціофоб, молодий відлюдник, особа, що не бажає соціалізуватися, сторониться контактів з суспільством. Термін походить з японської мови. Широко використовують в Японії для позначення соціофобії та психічних розладів у молоді (переважно в молоді з заможних сімей віком до 30 років), пов'язаної з соціальною адаптацією. За неофіційними підрахунками в Японії в цей час налічується до 1 млн хікікоморі, а це 20% від загальної кількості молоді. Хоча офіційна статистика міністерства охорони здоров'я Японії називає інше число — близько 50 тисяч осіб. Відома подія в місті Наґасакі, де дівчинка, що страждала на синдром хікіморі, відома як Невада-тан, зарізала свою однокласницю канцелярським ножем[1].

Визначення[ред.ред. код]

Міністерство охорони здоров'я Японії визначає хікікоморі як осіб, що відмовляються залишати батьківський дім, ізолюють себе від суспільства та сім'ї у окремій кімнаті протягом більш ніж шести місяців та не мають якої-небудь роботи чи заробітку. Попри те, що явище залежить від особистих особливостей, деякі хікікоморі перебувають в ізоляції кілька років поспіль, а в деяких випадках - десятки років.

Також використовується термін NEET[2], що розшифровується як «Not in Employment, Education or Training», але це не завжди вірно або завжди не вірно[3]. Ця абревіатура, як і термін "хікікоморі", зараз найчастіше вживається у східноазійських країнах - Японії, Кореї, Китаї.[4] У 2002 році в Японії налічувалося від 650 до 850 тис. осіб, що потрапляють під це визначення. Подібні люди існують і в США та ЄС (де їх називають «basement dwellers»), і в Європі - зокрема, саме поняття «NEET» виникло у Великобританіїref>SENET A-Z Jargon Buster</ref>.

Типові риси та природа явища[ред.ред. код]

Багато людей відчувають стрес, взаємодіючи з навколишнім світом, проте тільки у хікікоморі це призводить до таких патологічних явищ як повна, тривала самоізоляція. В деяких випадках вони роками можуть не покидати своєї квартири або навіть своєї кімнати[5]. Зазвичай у них дуже вузьке коло друзів, або взагалі їх немає.

Багато представників молоді, знаходячись у оточенні інших людей, відчувають дискомфорт, відчуття страху, запаморочення, сором'язливість, аритмію та інші прояви соціофобії. Хікікоморі бояться соціуму та відштовхують його, або навпаки,коли їх з цього соціуму виштовхнули самі люди. У денний час вони як правило сплять, прокидаються у другій половині дня, а вночі та ввечері дивляться телебачення, грають у комп'ютерні ігри, читають книги чи спілкуються в інтернет-чатах. Це не значить, що не буває хікікоморі, які б чимось займалися, є: хікікоморі-поети, письменники, художники, веб-дизайнери та вікіпедисти. Як правило таких людей утримують батьки, але трапляється, що хікікоморі живуть в окремих квартирах, за які знову ж таки платять батьки.

Зовсім нещодавно в Японії почали видавати книги та посібники для родичів хікікоморі, а також різноманітний матеріал для самих хікікоморі аби повернути їх у суспільство.

Незважаючи на те, що "хікікоморі" воліють не залишати приміщень, деякі з нагоди вибираються назовні[6]. Самоізоляція від суспільства зазвичай починається поступово. Потрапили в число "хікікоморі" люди можуть зовні здаватися нещасними, вони втрачають друзів, стають емоційно беззахисними, сором'язливими і нетовариськими.

Масштаб явища[ред.ред. код]

За даними звіту уряду Японії від 2010 року, в країні налічувалося 700.000 індивідуумів, що ведуть спосіб життя хікікоморі, чий середній вік становив 31 рік[7]. Хоча існують і інші оцінки чисельності населення хікікоморі. У цій групі ми можемо виділити вікових затворників (їм понад 40 років), їх прийнято називати першим поколінням. До поточного моменту вони мають стаж ізоляції більше 20 років і існують певні труднощі з тим, як вони будуть інтегруватися в суспільство, коли їхні батьки почнуть вмирати, а самим хікікоморі буде по 60 років і вони будуть мати стаж ізоляції по 40 років. Проблема отримала назву «Виклик 2030 року»[7]. Вдобавок к этому, правительство Японии предполагает, что ещё 1,55 миллиона человек находятся на грани превращения в хикикомори[7]. Психолог Тамакі Саіто, який і вигадав сам термін[8], спочатку припускав, що число хікікоморі в Японії становить трохи більше мільйона або близько 1% від чисельності населення країни. Однак на увазі очевидних проблем з підрахунком, встановити точне число хікікоморі надзвичайно важко[9].

Хоча термін і описує явище, що існує в Японії, люди з схожими симптомами зустрічаються і в інших країнах[10]. Хікікоморі в наш час є майже у всьому цивілізованому світі, і тим більш, в Україні, де дослідження з кількості хікікоморі ніколи не проводилася. В Україні, сповненій багатьох фобій[Джерело?] (найбільшим чином ксенофобії та гомофобії через недосвідченість суспільства, дуже лекго стати хікікоморі, особливо якщо це дитина чи підліток, що перебуває у категоріях меньшостей, наприклад ЛГБТ або є неформалом. У всіх більш-менш великих містах Україні є хікікоморі.

Теорії походження[ред.ред. код]

Розлад особистості[ред.ред. код]

Самоізоляція, демонстрована хікікоморі, є частим симптомом у людей, які страждають від депресії, обсесивно-компульсивних розладів або розладами аутистичного спектра (сюди відносяться в тому числі і синдром Аспергера і «класичний» аутизм). Це навело деяких дослідників на думку, що можливо, у хікікоморі є деякі психічні розлади, що порушують їх соціальну інтеграцію, однак клінічна картина змазана через істотні культурних відмінностей між заходом і сходом[11]. Сува і Хара (2007) у своєму дослідженні пишуть, що з 27 вивчених випадків в 17 спостерігалися психічні розлади і тільки 10 не мали явних відхилень[12].

На думку Michael Zielenziger'а, автора книги «Shutting out the Sun: як Японія створила своє власне втрачене покоління», описуваний синдром більше схожий на пост-травматичний стресовий розлад. Автор стверджує, що хікікоморі, проінтервірувані для книги, виявили настільки незалежне мислення і самовідчуття, що консервативне японське суспільство не може їх інтегрувати. Тому, неприйняті однолітками, вони вимушені ізолювати себе від образ та знущання. Синдром хікікоморі також очевидно тісно пов'язаний з уникаючим або тривожним розладом особистості, також відомий як соціофобія.

Вплив культури та соціуму[ред.ред. код]

Основні чинники, що збільшують проблему хікікоморі в Японії, такі:

  1. Потужна економіка країни дає можливість японським сім'ям з середнього класу і вище утримувати своїх дітей фактично нескінченно. Однак в сім'ях з достатком нижче середнього хікікоморі - явище рідкісне[13].
  2. Нездатність японських батьків розпізнати проблему і зупинити сповзання чада в ізоляцію; батьківська м'якість або емоційна взаємозалежність сина і матері, відома в Японії як Амае[14].
  3. Десятиліття відсутності явного економічного зростання і хиткий ринок праці змусили багатьох засумніватися в тому, що зусилля, витрачені на кар'єру, окупляться[15][16]. Багато молодих японців припускають, що система, що забезпечувала довічну зайнятість і кар'єрний ріст їхніх батьків і дідів, більш не працює[17] і для деяких відсутність чітких життєвих і кар'єрних орієнтирів робить їх уразливими для самоізоляції і перетворення в хікікоморі.

Фінанси хікікоморі[ред.ред. код]

Хікікоморі живуть в основному за рахунок батьків або отримують допомогу з безробіття від уряду. Вони рідко де працюють, так як це зазвичай вимагає хоча б мінімальної соціалізації. Однак, іноді, хоча і надзвичайно рідко, деяким хікікоморі вдається досягти успіху, прикладом цього може служити випадок Такасі Котегави. Він почав торгувати на біржі JASDAQ Securities Exchange у 2000 році, з капіталом усього 14 000 доларів США, і за сім років зумів збільшити його більш ніж в 10 000 разів до 152 000 000. Його ім'я вперше стало відомо широкій громадськості в зв'язку зі скандалом 2005 року, коли через помилку одного із співробітників інвестиційного банку «Mizuho Securities» ряд трейдерів, і в тому числі Такасі Котегава, змогли заробити шалені гроші в одну мить - Котегава тоді отримав 20 000 000 за 10 хвилин[18].

У сучасній культурі[ред.ред. код]

Аналізу явища присвячені твори багатьох сучасних японських діячів мистецтва. Головний герой книги Рю Муракамі «Паразити» - хікікоморі, поступово наближається до порогу божевілля[19]. У аніме-серіалі «Ласкаво просимо в NHK» зображені герої, які ведуть асоціальний спосіб життя, причому різним варіантам соціальної ізоляції присвячені по одній-дві серії[20]. В аніме-серіалі Rozen Maiden сюжет обертається навколо інфантильного головного героя, який кинув середню школу і став хікікоморі.

Див. Також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. История одного преступления (рос.)
  2. Education Research Programme Research Findings No4/2004: Findings from the Scottish School Leavers Survey: 17 in 2003
  3. Рёко Исикава «Confusion of the Concepts of „Hikikomori“ and „NEETs“ : Seen from the Perspective of People Who Regard Themselves as Hikikomori»
  4. JapanFocus
  5. Teo Alan R. Social isolation associated with depression: A case report of hikikomori // Int J Soc Psychiatry, 59 (2013) (4) С. 339–341. — DOI:10.1177/0020764012437128.
  6. [1][недійсне посилання]
  7. а б в Hoffman, Michael. «Nonprofits in Japan help 'shut-ins' get out into the open». The Japan Times Online. The Japan Times. Процитовано 21 October 2011. 
  8. Maggie Jones (2006-01-15). «Shutting Themselves In». The New York Times Magazine. Процитовано 2014-01-17. 
  9. Saitō, Tamaki (1998). Hikikomori kyūshutsu manyuaru [How to Rescue Your Child from "Hikikomori"]. Tokyo: PHP Kenkyūjo. 
  10. «Des cas d'hikikomori en France». Le Monde. June 9, 2012. с. 3. 
  11. Kary, T., Total Eclipse of the Son: Why are millions of Japanese youths hiding from friends and family?, Psychology Today Magazine, Jan/Feb 2003
  12. Suwa Mami, Koichi Hara ‘Hikikomori’among Young Adults in Japan : The importance of differential diagnosis between primary Hikikomori and Hikikomori with High-functioning Pervasive Developmental Disorders. // 医療福祉研究 (Medical and Welfare Research), 3 (2007-03-01) С. 94–101.
  13. Kudō, Sadatsugu and Saitō, Tamaki. September 2001. Argument! Hikikomori. Tokyo: Studio Pot. Shuppan. 工藤 定次(著),斎藤 環(著),「永冨奈津恵」。「激論!ひきこもり」東京:ポット出版、9月、2001。ISBN 4939015378
  14. Kudō, Sadatsugu. October 2001. Hey Hikikomori! It’s Time, Let’s Go Out. Tokyo: Studio Pot. Ed.,Tokyo: Pot Shuppan. 工藤 定次 (著), スタジオポット(著)。「おーぃ、ひきこもり そろそろ外へ出てみようぜ—タメ塾の本」。出版社:ポット出版、10月、2001。「ISBN 4939015106
  15. Okano, Kaori and Motonori Tsuchiya. 1999. «Education in Contemporary Japan: Inequality and Diversity.» Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press.
  16. «White Paper on Labour and Economy 2006: Diversification of Employment and Working Life.» 2006. Provisional Translation by Japan Institute for Labour Policy and Training (JILPT). Japanese Ministry of Health, Labour, and Welfare.
  17. Matthews, Gordon; White, Bruce (2004). Japan's Changing Generations: Are Young People Creating a New Society?. London: Routledge Courzon. ISBN 0-415-32227-8. 
  18. McNeill, David (21 December 2005). «'Fat finger' trade costs Tokyo shares boss his job». The Independent. 
  19. Ryu Murakami «Japan's Lost Generation» // TimeAsia
  20. А.Розанова «Попытка хорошего отношения к хикикомори»