Хікікоморі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хікікоморі (яп. 引きこもり, «той, хто замкнувся») — соціофоб, молодий відлюдник, особа, що не бажає соціалізуватися, сторониться контактів з суспільством. Термін походить з японської мови. Широко використовують в Японії для позначення соціофобії та психічних розладів у молоді (переважно в молоді з заможних сімей віком до 30 років), пов'язаної з соціальною адаптацією. За неофіційними підрахунками в Японії в цей час налічується до 1 млн хікікоморі, а це 20% від загальної кількості молоді. Хоча офіційна статистика міністерства охорони здоров'я Японії називає інше число — близько 50 тисяч осіб. Відома подія в місті Наґасакі, де дівчинка, що страждала на синдром хікіморі, відома як Невада-тан, зарізала свою однокласницю канцелярським ножем[1].

Визначення[ред.ред. код]

Міністерство охорони здоров'я Японії визначає хікікоморі як осіб, що відмовляються залишати батьківський дім, ізолюють себе від суспільства та сім'ї у окремій кімнаті протягом більш ніж шести місяців та не мають якої-небудь роботи чи заробітку. Попри те, що явище залежить від особистих особливостей, деякі хікікоморі перебувають в ізоляції кілька років поспіль, а в деяких випадках - десятки років.

Також використовується термін NEET, що розшифровується як «Not in Employment, Education or Training». Ця абревіатура, як і термін "хікікоморі", зараз найчастіше вживається у східноазійських країнах - Японії, Кореї, Китаї.

Природа явища[ред.ред. код]

Багато представників молоді, знаходячись у оточенні інших людей, відчувають дискомфорт, відчуття страху, запаморочення, сором'язливість, аритмію та інші прояви так званої соціофобії. Як правило з цим борються за допомогою медикаментозних засобів та сеансів психотерапії. Хікікоморі бояться соціуму та відштовхують його. Вони проводять час наодинці у своїх кімнатах, можуть не виходити з дому роками. У денний час вони як правило сплять, прокидаються у другій половині дня , а вночі та ввечері дивляться телевізор, грають у комп'ютерні ігри, читають книги чи спілкуються в інтернет-чатах. Як правило таких людей утримують батьки, але трапляється, що хікікоморі живуть в окремих квартирах, за які знову ж таки платять батьки.

Шляхи вирішення[ред.ред. код]

Зовсім нещодавно в Японії почали видавати книги та посібники для родичів хікікоморі, а також різноманітний матеріал для самих хікікоморі аби повернути їх у суспільство.

Примітки[ред.ред. код]