Гінріх Шульдт

Хінріх Шульдт
Hinrich Schuldt
Прізвисько	«Кеп» (нім. Käptn)
Народження	14 січня 1901(1901-01-14) Бланкенесе, Гамбург
Смерть	15 березня 1944(1944-03-15) (43 роки) біля Невеля, Псковська область
Поховання	Лісовий цвинтар
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	СС
Вид збройних сил	Рейхсмаріне  Ваффен-СС
Рід військ	піхота
Роки служби	1922–1944
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія свободиd
Член	СА, Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd і СС
Звання	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Формування	SMS «Ельзас» Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» Дивізія СС «Тотенкопф»
Командування	19-та гренадерська дивізія СС (2-га латвійська)
Війни / битви	Друга світова війна: Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Голландська операція Східний фронт Операція «Барбаросса» Битва за Ленінград Битва за Москву Воронезько-Харківська операція Ленінградсько-Новгородська операція
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Рятувальна медаль Німецький Олімпійський знак 2-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Золотий німецький хрест Почесний кут старих бійців Йольський свічник СС Спортивний знак СА Кільце «Мертва голова» Штурмовий піхотний знак в сріблі

Гінріх Шульдт (нім. Hinrich Schuldt; нар. 14 січня 1901, Бланкенесе, Гамбург — пом. 15 березня 1944, біля Невеля, Псковська область) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, бригадефюрер СС та генерал-майор військ СС (посмертно, 1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям та мечами (посмертно, 1944).

Біографія

З 1922 року служив у рейхсмаріне. У 1928 році покинув флот, став викладачем і керівником військово-політичних курсів національної організації.

Член СС (№ 242 677). З 12 грудня 1933 року — командир третьої роти в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». З весни 1938 року — командир першого батальйону штандарта (полку) СС «Дойчланд».

З початком Другої світової війни був командиром першого батальйону 3-го панцергренадерского полку СС, потім командир першого батальйону 4-го мотопіхотного полку СС. Учасник Польської і Французької кампаній. З 5 липня 1941 року — командир 4-го мотопіхотного полку «Остмарк» дивізії СС «Мертва голова». Полк було надано 17-й піхотній дивізії, в складі якої він брав участь в бойових діях на Східному фронті. Воював під Ленінградом, потім полк був переведений до Кракова, де увійшов до складу дивізії СС «Дас Райх». У грудні 1941 — березні 1942 року брав участь у важких оборонних боях під Юхновом і за шосе Юхнов-Вязьма, за цей час чисельність полку скоротилася з 3 тисяч до 180 осіб.

З 21 грудня 1942 по 15 березня 1943 року — командир 2-ї бригади СС «Шульдт» (інша назва — бойова група «Шульдт»), до складу якої входили 100-й авіапольовий батальйон «Герман Герінг», 1-й батальйон поліцейського полку, 7-й батальйон «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» і батальйон супроводу фюрера. Бригада діяла на південній ділянці радянсько-німецького фронту, тримала оборону на лінії Міллерово-Мєшков, стримуючи просування радянських військ в напрямку річки Донець. 1 січня 1943 року бригада була включена до складу 6-ї танкової дивізії, а 15 березня того ж року розформована.

1 вересня 1943 року призначений командиром 2-ї латиської добровольчої бригади СС (в січні 1944 вона була перетворена в 19-ю гренадерскую дивізію СС). За короткий час створив боєздатний підрозділ, який пізніше брав участь в обороні Волхова і в подальших важких ар'єргардних боях. Загинув в бою під Невелем. Його ім'ям був названий 43-й гренадерський полк військ СС.

Сім'я

8 липня 1942 одружився в Гаазі з Ільзою Шреєр.

Нагороди

• Німецький імперський спортивний знак в бронзі
• Знак Німецької асоціації порятунку життя в бронзі
• Рятувальна медаль (1933)
• Почесний кут старих бійців (лютий 1934)
• Спортивний знак СА
  • в бронзі (1 грудня 1937)
  • в золоті
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Почесна шпага рейхсфюрера СС (1936)
• Німецький Олімпійський знак 2-го класу (1937)
• Кільце «Мертва голова» (1938)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (24 жовтня 1939)
  • 1-го класу (жовтень 1941)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
  • Лицарський хрест (5 квітня 1942)
  • Дубове листя (№ 220; 2 квітня 1943)
  • Мечі (№ 56; 25 березня 1944 — посмертно)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Німецький хрест в золоті (21 квітня 1943)
• Відзначений у Вермахтберіхт (29 лютого 1944)

Військова кар'єра

• 1 квітня 1922 — кадет ВМС
• 1 квітня 1924 — фенріх ВМС
• квітень 1926 — обер-фенріх ВМС
• жовтень 1926 — лейтенант-цур-зее
• 1 лютого 1933 — СА-манн
• 12 грудня 1933 — СС-штурмфюрер
• березень 1935 — СС-гауптштурмфюрер
• 9 листопада 1938 — СС-штурмбанфюрер
• 1 вересня 1941 — СС-оберштурмбанфюрер
• 1 серпня 1942 — СС-штандартенфюрер
• 9 листопада 1943 — СС-оберфюрер
• 16 березня 1944 — СС-бригадефюрер та генерал-майор Ваффен-СС (посмертно)

Див. також

• 15-та гренадерська дивізія СС (1-ша латвійська)
• Герман Прісс
• Гельмут Шольц
• Курт Мейер

Література

• Andreas Schulz, Dieter Zinke: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Band 5: Schlake — Turner. Biblio-Verlag 2011, S. 189.
• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
• Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
• Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.

Посилання

• Schuldt, Hinrich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 14 травня 2013. (нім.)
• 56. Schwerterträger Hinrich "Käptn" Schuldt. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 14 травня 2013. (нім.)
• Schuldt, Hinrich [Архівовано 20 травня 2009 у Wayback Machine.] — нагороди бригадефюрера СС Шульдта (англ.)