Хіпі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хіппі)
Перейти до: навігація, пошук
RussianRainbowGathering 4Aug2005.jpg

Хі́пі[1] (ще: Гі́пі, ще Хіппі, англ. hippie, hippy) — міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation».

Походження поняття "хіпі"[ред.ред. код]

Загалом у науковій літературі немає єдиної думки щодо походження терміна "хіпі". Вперше термін "хіпі" побачив світ в 1965 р на сторінках журналу «Ramparts», в статті під назвою "Соціальна історія хіпі". Походження терміну достеменно встановити неможливо. За однією версією, в основі його лежить слово "хіпстер", яке американський письменник Вільям Берроуз використовував в романі "Джанкі" в якості евфемізму наркомана.

Відповідно до іншої версії, воно запозичене з джазового сленгу, де "to hep" означало буквально "бути в темі, просікати фішку, включатися" (звідси і "hepcat", "кошак" - кличка вуличних джазових музикантів).

Згідно з іншою версією, суть назви - в стегновій вені (a hip - по-англійськи "стегно"), яка є найбільш зручним місцем для ін'єкції героїну[2]. Радянський дослідник О. Шишов також був схильний виводити походження назви "хіпі" від англійського іменника "hip" – "стегно". На його думку, така назва була пов'язана з особливою розв’язною ходою хіпі, які тим самим намагалися показати свою повну зневагу до оточення[3].

Ще одну версію висунув американський дослідник молодіжних рухів Т. Хойбнер. Він стверджував, що поняття "хіпі" походить від англійського дієслова "to be hip" – знати, розуміти суть.

Радянський філолог Л. Касаткіна вважала слово "хіпі" похідним від "to hip" – "пізнати експериментальним шляхом".

А. Керві наголошує, що, як і у випадку з "бітниками", слово "хіпі" стало ярликом, прикріпленим пресою до "усіх цих довговолосих", тоді як самі "хіпі" називали себе "freaks", що англійською значить "диваки"[4].

Так чи інакше, слово це прижилося, нехай і не без опору з боку самих хіпі, які вважали, що ця газетна кличка профанує все, за що вони ведуть боротьбу. Одним з найбільш яскравих, хоча й марних протестів проти стереотипного сприйняття руху пресою і громадськістю став з'їзд хіпі в Хайт-Ешбері (район Сан-Франциско, що був тоді найбільшою міською комуною у Сполучених Штатах) у 1966 році. У ході урочистої церемонії "батьки" руху офіційно поховали слово "хіпі", зобов'язавши всіх і кожного користуватися істиною назвою - "прекрасні люди" (Beautiful people)[5].

Ідеологія та світогляд хіпі[ред.ред. код]

Основними складовими ідеології субкультури хіпі є:

1. Презирство до інтелектуальних пошуків головний принцип їхнього стилю життя.

2. Основні цінності - це свобода, радість життя та безмежна любовь до усіх людей без огляду на їхню расову чи релігійну приналежність.

3. Протистояння загальноприйнятим нормам і культурі споживацтва.

4. Демонстративна бідність.

5. Захоплення східним містицизмом.

6. Життя за принципом існування "тут і зараз".

7. Культ кохання і наркотиків[6].


Ознаки справжнього хіпі:

  • Першою ознакою справжнього хіпі можна назвати ставлення до роботи і трудової дисципліни. Справжній хіпі зі зневагою ставився до постійної роботи, хоча він цілком здатний був трудитися в якості поденника. Зовсім інакше сприймав він працю для власного задоволення або на благо комуни. Головним в такій праці для нього була можливість самостійно розпоряджатися своїм часом.
  • Другою ознакою можна позначити інтерес до наркотиків. Повсякденною практикою для хіпі було куріння марихуани, також було поширеним вживання ЛСД. Хіпі особливо цінували здатність наркотиків приводити настрій окремої людини в унісон з настроєм оточуючої групи. Взагалі, різницю між хіпі і наркоманом можна визначити так: якщо наркотик пропонує одкровення і кайф, для наркомана первинний кайф, для хіпі - одкровення. Наркотики для хіпі - лише менш витратний спосіб усвідомити те, що інакше досягається тривалої медитативної практикою і читанням мантр.
  • Третю ознаку умовно можна як прагнення до відокремлення від суспільства. Для хіпі даний принцип є не банальним протестом, справжнім пошуком альтернативи, спробою знайти якесь якісно інше життя.
  • Життєву позицію хіпі добре ілюстрірує принцип "Займайся своїм ділом". Для хіпі це значило звернути свій погляд на проблему самоактуалізаціі, залишивши зовнішній світ в стороні.

«Справжнього» хіпі немає і бути не може, то говорити слід про хіпі найбільш «правовірного», тобто про того, хто дотримується не всього, але більшої частини правил спільноти[7].

Хіпі у США[ред.ред. код]

«Пацифік» — символ миру. Лого Організації ядерного роззброєння, який використовували для антивоєнних демонстрацій
Двоє хіпі на фестивалі у Вудстоку

Імпульсом у розвитку контркультури, що спричинився до появи хіппі, стала поїздка письменника Кена Кізі з комуною Merry Pranksters (Приколісти) розфарбованим автобусом у липні 1964 з містечка Ла Хонда в Каліфорнії до Нью-Йорка, і початок активних військових дій США у В'єтнамі в лютому 1965 році.

У вересні 1965 у Сан-Франциско поширився термін hippie щодо нової хвилі молодіжної контркультури, базованої на попередній тенденції хіпстерів, котра зосередилася у кварталі на перетині вулиць Хейт та Ешбері, де виникають комуни, подібно до комуни Кена Кізі в Ла Хонді. До нового руху вливається біла молодь, котра походила з середнього класу, заперечувала споживацький характер консервативного суспільства, насильство. Поширюються заклики до єднання з природою, виникають "сільські" комуни. За основу правила автентична культура американських індіанців. Від початку контркультура хіпі була пов'язана з наркотичними впливами, зокрема ЛСД, котра на той час ще перебувала в рамках закону, антивоєнними студентськими осередками, цитаделлю яких від 1964 став університет у Берклі біля Сан-Франциско, і політичною діяльністю американських нових лівих. В ході студентських маніфестацій у Берклі восени 1965 один із гуру хіпі Аллен Ґінзберґ проголосив гасло Flower Power (Влада квітів).

Проте наприкінці 1966 року, після поразки нових лівих на виборах губернатора Каліфорнії і до Конгресу США, в середовищі хіпі поширюються настрої втечі від суспільства (вони називали це «жити за межами катастрофи»), захоплення наркотиками. Героєм стає професор Тімоті Лірі з його пропагандою ЛСД, як засобом досягнення всезагальної любові і миру. 14 січня 1967 в Ґолден Ґейт парку у Сан-Франциско відбувся грандіозний фестиваль хіпі під назвою Human Be-In, організований Алленом Ґінзберґом, який зібрав близько 30 тисяч молоді. Після цього рух стрімко поширюється в американських містах. На Пасхальні канікули 1967 почалося масове паломництво підлітків до Сан-Франциско, що вилилося у Літо Любові 1967 року. Хітом сезону стала пісня If you're going to San Francisco у виконанні Скотта Маккензі. Десятки тисяч молодих людей осідають у кварталі Хейт-Ешбері, живуть в комунах, пропагують наркотики і вільну любов. Головним явищем стає діяльність Диґґерів, які проводили вуличні вистави в стилі партизанського театру. Виникає специфічний музичний стиль психоделік (рок-групи Grateful Dead, Jefferson Airplane і Big Brother And Holding Company, з якими починає виступати Дженіс Джоплін). Кумирами молоді стають Джимі Хендрикс і Джим Моррісон. Контркультура хіппі поширюється по світу. Під її впливом Beatles записують свій найкращий альбом Sgt Pepper's Lonely Hearts Club Band - один з найкращих зразків стилю психоделік, і сингл All You Need Is Love, котрий також стає хітом 1967 року. Поряд із захопленням індіанською автентикою і християнськими течіями, поширюються східні вчення буддизм, кришнаїзм. Сформувався типовий зовнішній вигляд хіпі - довге волосся, бороди, амулети, браслети, довгі сукні з індіанськими узорами, екзотичний одяг яскравих «психоделічних» барв. Гаслами стають Love, Peace, Freedom («Мир, любов, свобода»), Sex, Drugs & Rock'n'roll, <<секс, наркотики, рок-н-ролл>>, Turn In, Turn On & Drop Out, <<налаштуйся, врубайся і випади>>, Make love not war («займайтеся коханням, а не війною»). Своїм символом хіпі, подібно до інших тогочасних лібертіанських рухів, обрали пацифік, запозичений у пацифістів. Проте засилля наркоманії, поява наркоторговців і поліцейських облав виснажують рух. 6 жовтня 1967 у Хейт-Ешбері Диґґери провели символічну вуличну акцію «Похорон хіпі». Епіцентром контркультури знову стає Нью-Йорк. Еббі Гофман намагається політизувати хіпі, взявши на озброєння методологію партизанського театру Диґґерів зі Сан-Франциско. Разом із Джеррі Рубіном, котрий прибув із Берклі, вони засновують у Нью-Йорку в 1968 Міжнародну молодіжну партію Yippie. Найголоснішою акцією Yippie стало проведення «Фестивалю Життя» у Чикаго у серпні 1968, який увійшов історію США під назвою Поліцейського бунту і закінчився судом над організаторами. Останньою великою акцією став найбільший рок фестиваль у Вудстоку біля Нью-Йорка у серпні 1969, на який з'їхалося майже 500 000 людей. Проте подальші події - суд над учасниками комуни Чарлі Менсона, вбивство під час концерту Rolling Stones в Альтамонті в грудні 1969 р., активізація терористичних груп привели до занепаду руху на Заході. Він трансформувався у щорічні зльоти хіппі Rainbow Gathering. Перший з таких зльотів відбувся в липні 1972 у штаті Колорадо на землях індіанців хопі, прибуло 20 тисяч хіппі. Надалі Міжнародні Rainbow відбуваються регулярно в багатьох країнах світу, в тому числі, в Україні (у серпні 2009 на Закарпатті).

Контркультура хіппі склала великий вплив на культуру, побут, розвиток суспільства. Свого часу політики Білл Клінтон, Хав'єр Солана, Йошка Фішер, Даніель Кон-Бендітт висловлювали свої симпатії до хіппі.

Хіппі в СРСР[ред.ред. код]

Значного поширення контркультура хіппі набула у колишньому СРСР. Починаючи з 1967 у Москві й містах, розташованих близько до західного кордону - Ленінграді, Таллінні, Ризі, Вільнюсі, Каунасі, Ґродно, Львові, з'являються великі групи довговолосих. На початках вони, так чи інакше, були включені до протестних акцій і піддавалися репресіям — арешт групи Шарніра у Львові в листопаді 1970, розгони демонстрацій у Москві (1 червня 1971), Гродно і Вільнюсі (в серпні 1971), заворушення в Каунасі після самоспалення Ромаса Каланти (травень 1972). Репресії спричинилися до виникнення Системи - неформальної мережі осередків хіпі по всій території Союзу, яка могла функціонувати в напівпідпільних умовах андеґраунді (надавати житло, адреси по всій території Союзу, проводити культурні заходи - підпільні рок-концерти, виставки). Завдяки цьому рух в СРСР проіснував набагато довше, аніж на Заході. Витворився певний кодекс поведінки, хіпі чітко вирізняли себе від членів традиційного суспільства («цивільних»), заперечували комсомол, службу в армії, працю на радянських підприємствах. Одночасно з цим вони уникали однозначних політичних кроків, через що їм не так просто було "пришити" політику. Постійним місцем збору хіпі в СРСР від початку 1970-их рр. і аж до горбачовської Перебудови був Таллінн, оскільки режим в Естонії був найбільш толерантним. Сюди з'їжджалися на початку травня, коли починався автостопний сезон. 1 червня на День захисту дітей їхали до Москви. Щоліта, починаючи з 1978, відбувалися всесоюзні хіпі-сейшни на річці Ґауї недалеко від Риги, під час святкування Ліго (латиського Івана Купала), їх започаткував Михаїл Бомбін з Риги. Найважчим для хіппі виявився період андроповщини 1982-1984 рр., коли багатьох учасників руху було арештовано і запроторено в тюрми й психлікарні. Із початком Перебудови і Гласності в середовищах Системи з'являються спроби переосмислити ідеологію - маніфест «Хиппи от Системы к Богу» Генерала, Сталкера і Вороб'я (Москва, 1986) та інші. Процеси демократизації в СРСР привели до виходу Системи з підпілля і, як наслідок, до її розпаду.

Хіпі в Україні[ред.ред. код]

Найбільшою в Україні була хіп-тусовка у Львові, де традиційними були орієнтація на Захід і демократичні цінності. Перші розрізнені групи хіпуючої молоді були об'єднані у 1968-1970 В'ячеславом «Шарніром» Єреськом. Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біля Личаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі, також вони започаткували культ Джимі Хендрикса у Львові, одразу після його смерті у вересні 1970 року. Проте у листопаді 1970-го Шарнір, який, окрім пацифізму, захоплювався ще й нацистською автентикою і трофейною зброєю, був арештований.

У 1970-их роках головним місцем збору став Святий Сад, де зосереджувалися учасники рок-групи Супер Вуйки (лідер Ілько Лемко), відбувалися хіп сейшни. Один із них, пов'язаний з культом Хендрикса, вилився у стихійну демонстрацію у Львові 17 вересня 1977 року.

У середовищі львівської хіпової тусовки у 1976 виникла перша на терені СРСР байкерська група Ігоря «Пензеля» Венцславського. З нього вийшли письменники і поети Волдмур Яворський, Валерія Славникова, Звёздный, художники Олена Бурдаш, Дем, Орест Макота.

В ті часи хіппі у Львові, в тому числі і російськомовні, зі симпатією ставилися до учасників національно-визвольної боротьби УПА, оскільки їх теж «пресувала» радянська державна система. З початком Перебудови в середовищі львівських хіппі також з'являються спроби переосмислити ідеологію і, як колись Еббі Гоффман, політизувати рух. У 1987 у Львові з'являється маніфест «Ідеологія радянських хіппі. 1967-1987» Аліка Олісевича, де чітко наголошено на потребі громадянських акцій. 20 вересня 1987 група Аліка Олісевича провела у Львові першу в УРСР демонстрацію під політичними лозунгами і в жовтні 1987 перетворилася на пацифістську, згодом правозахисну групу Довіра (1987-1990).

Музика хіппі[ред.ред. код]

Кіно хіппі[ред.ред. код]


Книги хіппі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Стаття зі словника УЛІФ
  2. Шатилов Д.О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д.О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.49—50
  3. Мінаєв А.В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А.В. Мінаєв // Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / А.В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.2
  4. Мінаєв А.В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А.В. Мінаєв // Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / А.В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.2
  5. Шатилов Д.О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д.О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.49—50
  6. Мінаєв А.В. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х рр. ХХ ст. у країнах Західної Європи та США / А.В. Мінаєв // Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / А.В. Мінаєв; Чернів. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 2006. — С.3
  7. Шатилов Д.О. ХИППИ: ФЕНОМЕН НЕПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОТЕСТА 60—х XX в. В США / Д.О. Шатилов // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». № 3 / 2013 — С.50—52