Хіпстери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Hipster.jpg

Хі́пстери (англ. hipsters) — конформістська демонстративна молодіжна споживацька гедоністична субкультура зосереджена на зовнішньому вигляді. Хіпстери намагаються обігрувати образ молодих, сучасних, незалежномислячих інтелектуалів. Хіпстери цікавляться елітарною культурою і мистецтвом, модою, альтернативною музикою на кшталт інді-року, артхаусним кіно, сучасною літературою тощо.

Походження[ред.ред. код]

Узагалі hipster — це англійською штани, які носяться не на талії, а на стегнах. Вперше субкультура, члени якої називалися хіпстерами, з'явилася наприкінці 40-х років у США і проіснувала до 60-х. Щодо назви, то окрім штанів існує версія про те, що вона походить від виразу «to be hip», що можна перекласти приблизно як «бути в темі». В ті давні часи хіпстери намагалися забути жахіття тільки-но закінченої війни і прагнули знайти себе в цьому світі. Вони не думали про майбутнє і жили лише сьогоднішнім днем. Вони мали схильність до наркотиків та інших способів «розширення свідомості». Хіпстери значною мірою були тими бітниками повоєнного періоду, що спершу захоплювалися усілякими новими видами джазу, а потім перейшли на рок музику. Саме з середовища тодішніх хіпстерів вийшли перші хіпі. Однак субкультура тих хіпстерів закінчилася у 60-ті роки.

Вдруге поняття «хіпстери» почали використовувати вже в останні роки XX століття. Окрім назви, нові хіпстери зі старими нічого спільного не мають. Сучасна субкультура набула популярності у першу декаду XXI століття, а в Україні набула популярності лише наприкінці цього десятиліття.

Суть[ред.ред. код]

Сучасні хіпстери — це переважно молоді люди біля студентського віку 16-25. Вони непогано забезпечені матеріально, або ж принаймні намагаються зробити вигляд, що саме так і є. В ідеалі це прогресивна позитивна молодь, що знається на усіх новинках, не перебуває під впливом масової культури, незалежно мислить і робить свій вибір на основі власного смаку, а не нав'язаних суспільством стереотипів. Однак насправді належність чи неналежність до хіпстерів повністю визначається зовнішньою атрибутикою, а нонконформізм дуже умовний, оскільки фактично хіпстери є молодіжним авангардом сучасної споживацької культури.

Зневажаючи так звану попсу та сучасну масову культуру, хіпстери одночасно шанують сучасну ж «елітарну» культуру, чи точніше її неконсервативний різновид як то моду, андеграунду чи як кажуть хіпстери «інді» (інді від англійського слова independent — незалежний) музику, контркультурну літературу тощо. Хоча хіпстери негативно ставляться до багатьох відомих брендів, напрямків сучасної музики тощо, але одночасно вони знають їх і постійно слідкують за тим, що зараз модно, а що ні. Що саме вважається у світі моди та в середовищі хіпстерів крутим, а що ні. Фактично хіпстери є ані творцями, ані палкими та відданими прибічниками, вони не створюються самі, вони не захоплюються чимось, вони лише вибирають з того, що пропонує сучасна культура.

Хіпстери як субкультура гуртуються навколо моди, причому за наявності «культових» брендів головним стає сама відповідність власного вигляду до найсучасніших модних течій та ідей. Навіть думка про людей у хіпстерів вибудовується на основі враження про одяг чи аксесуари та їх відданість моді. Теж саме з музикою, кіно чи іншим мистецтвом — головне не твір сам по собі, а його модність чи навіть неприналежність до мейнстріму, «непопсовість». При виборі використовуються аргументи на кшталт «не важливо який жанр, головне, щоб від нього не пахло пустотою і попсою» — сама музика важлива лише як соціальна функція. Фактично те ж можна сказати й про решту фетишів хіпстерів як то фотоапарати, яблучну техніку (різноманітні пристрої виробництва компанії Apple) чи вінтажні речі — усе це необхідно виключно для модності, для того щоби «бути в темі», засвідчити свою приналежність до спільноти та підтвердити свій статус у ній. У «справжнього хіпстера» ряд речей піднесено до рангу культових. І не важливо, потрібні вони йому чи ні, головне, що вони в моді, а відтак і їхній власник. Тобто хіпстери є повністю соціальною субкультурою. Металіст може слухати свою музику наодинці, байкер гнати на мотоциклі, анімешник = переглядати японські мультики, але хіпстерові на самоті робити нічого — усе його хіпстерство призначене для показу та оцінки іншими хіпстерами.

Незважаючи на зовнішню сучасність, основою субкультури хіпстерів є старі як світ статусні ігри. А конкретніше - біологічно зумовлене прагнення бути своїм серед своїх та відрізняти чужих, а також мати вищий від інших статус. На раціональному рівні це обґрунтовується як прагнення бути незалежним, інтелектуальним, унікальним, модним, сучасним, елітарним. Акцентуючи на цих цінностях, хіпстери піднімають себе над «сірою масою». Уся гіпертрофована увага до зовнішнього вигляду власне є лише декларацією своєї приналежності до обраних. Відіграють свою роль і внутрішньосубкультурні статусні ігри.

Оскільки речі та явища для хіпстерів мають значення лише з тієї точки зору, як їх оцінять інші, то сама сутність цих речей та явищ часто не цікавить хіпстерів, а власної думки щодо них вони не мають і не намагаються її сформувати. Це їм не потрібно. На всі важливі запитання відповість Google. Вони є пристрасними послідовниками інформації, яку прочитали в модних журналах та в Інтернеті, ходять лише на ті виставки та фільми, про які добре відгукнувся хтось модний та авторитетний у їх колах.

Приблизно так само відгукуються про цей рух багато авторів, серед яких — Роберт Ленхем, автор пародійного «Керівництва для справжнього хіпстера» (The Hipster Handbook, 2003) і Християн Лорентзер з Time Out New York (див. статтю «Kill the hipster: Why the hipster must die: A modest proposal to save New York cool»). Джулія Плівін з Huffington Post у статті «Хто такі хіпстери» (Who's a Hipster) пише:

« Незважаючи на те, що хіпстери підкреслено уникають будь-яких ярликів, одягаються вони однаково, діють у всьому однаково і абсолютно по-конформістськи слідують нормам свого «нонконформізму».  »

Форма[ред.ред. код]

Bike to Bar Big Star.jpg

Нижче наведено перелік речей та явищ характерних для хіпстерів.

Хіпстери люблять вінтаж. Настільки, що дехто навіть стверджує ніби в них чим річ дешевша тим крутіша. Купити якийсь светрик на секонді за копійки або ж витягти зі старої шафи, а потім гордо носити як ознаку стилю та яскравою індивідуальності є нормою. Потертість та поношеність одягу чи взуття не вважається ганжем. Але, звісно, поняття вінтаж поширюється не на усі старі речі, а лише на ті, що вважаються модними.

Вузькі джинси, так звані «скіні» що обтягують ноги як добрі панчохи. Вузькі джинси настільки популярні в хіпстерів, що само собою згадується перше значення цього слова. Хіпстерки замість джинсів часом носять лосини або легінси.

Майка чи светрик з малюнком. Зазвичай зображені старі рок групи, тварини, кеди, машини, стільці, гумористичні написи або просто геометричні фігури, байдуже що, аби було яскраво чи «концептуально». Малюнок обов'язково має бути «оригінальним» і свідчити про індивідуальність носія.

Найпопулярнішим взуттям серед хіпстерів є кеди, переважно марки Convers і яскравого кольору. Кеди носяться незважаючи на погоду. Носять також вінтажні туфлі, часто на босу ногу, нерідко замшеві й затерті, або черевики типу Dr. Marten's.

Майже обов'язковим елементом хіпстерської зачіски є падаючий на лоб чуб, може бути й навмисно розтріпане волосся, не рідко для такої недбалості використовується маса гелю й лаку для волосся. Носять хіпстери і волосся зібране у «хвіст». Досить часто в чоловіків зустрічаються борідки.

Хіпстери носять два види окулярів: це або темні сонцезахисні, що давно вже стали деталлю «крутого» образу, або що незвично звичайні у товстій оправі. Культова марка — Rayban. Дуже часто окуляри з простим склом без діоптрій або ж і взагалі без скла. Хіпстери носять окуляри не для зору, а для стилю та свого іміджу «інтелектуалів». Часто окуляри підняті на волосся чи взагалі лежать у сумці, адже тут як і в усьому для хіпстерів головне не функціональність, а сама наявність.

Ломограф, себто фотоапарат LOMO, втім зійде і «Зенит» чи ще якийсь вінтажний фотік. Головне аби зараз цей фотоапарат був рідкістю. Хіпстери фотографують усе підряд — вулиці, власні окуляри, кеди, своїх друзів, безпритульних — і вважають це великим мистецтвом. Детальніше про це гаяння плівки можна прочитати у статті Ломографія. Фотографувати слід усе і увесь час. І звісно про «лук» не забувати (що це дивіться нижче).

Moleskine — записник в дермантиновій обкладинці на резинці. Від інших подібних не відрізняється нічим окрім ціни біля EUR20 та гарного піару. Хіпстери носять його для запису своїх думок які без сумніву заслуговують того, аби про них взнали інші.

Айпод чи айфон, чи макбук — бо хіпстери фанати яблучних товарів. Справа не в їх технічній просуності чи в тому, що продукція компанії Apple якісніша, а в тому, що це модно. Власне функціональність усіх цих пристроїв цікавить хіпстерів не більше, ніж практичність кедів узимку чи дощової осені — головне наявність статусної речі.

Лондон чи/і Нью-Йорк в уяві хіпстерів — це земля обітована, де живе уся соль землі, де навіть двірники креативні, а повітря просочене відчуттям свободи. Там треба побувати, а ще краще там жити. Більшість вітчизняних хіпстерів мріють емігрувати.

Блоги займають у житті хіпстера дуже важливе, часом навіть чільне місце. Це не дивно, адже похизуватися своїми лахами через мережу можна перед значно більшою кількістю цінителів, аніж вживу. Хіпстери водяться усюди в ЖиЖах, ФКонтактє, Фейсбуці, Флікері, але найхіпстеровішим є аккаунт на Твіттері. Останній популярний тим, що писати можна багато, але малий розмір вкрай знижує вимоги до написаного. Окрім саме Твіттер найточніше відтворює атмосферу тусовки, на яку орієнтована власне уся субкультура. В блогах хіпстери проводять дуже значну частину свого часу.

«Лук» (від англійського look) — фотографія хіпстера у хіпстерському стилі. Об'єкт завжди має бути в повен зріст, стояти на витяжку і дуже бажано тримати в руці якийсь модний аксесуар, переважно сумку. Головне призначення «луку» показати усьому світові свої лахи та те, як круто хіпстер виглядає. Саме заради показу своїх «луків» і заводять хіпстери блоги. З цієї ж причини подібних фотокарток середній хіпстер робить дуже багато, щоби показати кожну свою обновку чи просто в чергове покрасуватися. «Лук»- це не просто фотка, це одна з основ хіпстерів як субкультури, що й не дивно, враховуючи її соціальний та демонстративний характер.

Кожен хіпстер людина творча і професію хоче мати відповідну — письменник, журналіст, фотограф, дизайнер тощо. Але на всіх творчих професій не вистачає, тож доводиться опановувати і нетворчі, в основному у сфері обслуговування. Втім продавець у модному бутіку чи офіціант у кав'ярні теж цілком хіпстерська робота.

Хіпстери вживають багато цибулі.

Кав'ярні одне з найулюбленіших місць для хіпстерів. Вони можуть днями сидіти за кавою обговорюючи моду, модні журнали, модні тенденції, модних людей…

Хіпстери слухають усілякі широковідомі у вузьких колах інді-гурти, пост-панк, синті-поп та іншу екзотику. Декларується, що хіпстери слухають «хорошу музику», але насправді головний критерій вибору — «непопсовість». Музика для хіпстера задоволення не так само по собі як засіб відчути власну просунутість та оригінальність.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]