Хірон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хіро́н, Хейро́н (грец. Cheiron) — у давньогрецькій міфології — фессалійський кентавр, син Кроноса й Філіри (тому поети часто називали його Філірідом). Щоб утекти від Реї, яка вистежила свого чоловіка в любовних зв'язках із Філірою, Кронос перетворився на коня. Через те Хірона звали ще гіпокентавром, тобто конекентавром. Гомер називає його «найсправедливішим з усіх кентаврів», Піндар — «приятелем людей». Жив Хірон на горі Пеліон, звідки його разом з іншими кентаврами прогнали лапіти. Він вважався предком роду Хіронідів у Північній Греції. Був учителем Асклепія, приятелем або вчителем багатьох героїв (Нестора, Ахіллеса, Кастора, Полідевка, Ясона, Амфіарая). Близьким другом Хірона був Геракл, який випадково поранив його під час полювання на ерімантського вепра. Отрута стріли завдавала кентаврові такого болю, що він волів померти і відмовився від безсмертя на користь Прометея. Зевс переніс його на небо і вмістив серед зірок (сузір’я Кентавра). Дружиною Хірона вважалася дочка Аполлона німфа Харікло.
