Хірота Кокі
| Хірота Кокі 広田弘毅 |
|
|---|---|
|
32-гий Прем'єр-міністр Японії
|
|
| Час на посаді: | |
| 24 серпня 1923 — 2 вересня 1923 | |
| Попередник | Окада Кеїсуке |
| Наступник | Хаясі Сендзюро |
|
|
|
| Народився | 14 лютого 1878 Район Тюо, Фукуока, префектура Фукуока, Японія |
| Помер | 23 грудня 1948 В'язниця Суґамо, Ікебукуро, Японія |
| Національність | японець |
| Професія | політик, дипломат |
Хірота Кокі (яп. 広田弘毅, ひろた こうき) — японський дипломат, політик, 32-гий Прем'єр-міністр Японії.
Народився 14 лютого 1878 року у місті Фукуока, префектура Фукуока. Двічі призначався міністром іноземних справ. З 9 березня 1936 року по 2 лютого 1937 року займав посаду Прем'єр-міністра Японії. Після капітуляції Японії, арештований та засуджений до смертної кари Міжнародним військовим трибуналом для Далекого Сходу. 23 грудня 1948 року повішений у в'язниці Суґамо.
Зміст |
Біографія [ред.]
Ранні роки [ред.]
Хірота Кокі народився 14 лютого 1878 року у місті Фукуока, префектура Фукуока в родині каменяра. Був усиновлений родиною Хірота. Закінчив юридичний факультет Токійського університету.
Дипломатична кар'єра [ред.]
Після закінчення освіти працює у Міністерстві закордонних справ. У 1923 році займає посаду директора департаменту Європи та Америки. У 1928—1932 роках — посол у СРСР.
У 1933 році займає посаду міністра іноземних справ у кабінеті Сайто Макото.
На посаді міністра іноземних справ, Хірота сприяє придбанню Китайсько-Східної залізниці. 28 жовтня 1935 проголошує Три принципи Хіроти — основні напрямки японської політики у Китаї[1]:
- Створення Японсько-Китайсько-Маньчжурського блоку.
- Організація Японо-Китайського фронту проти розповсюдження комунізму.
- Придушення антияпонських настроїв у Китаї.
На посаді прем'єр-міністра [ред.]
У 1936 році, після дискредитації фракції військових після Інциденту 26 лютого, Хірота замінив адмірала Окада Кейсуке на посаді прем'єр-міністра Японії. Попри це, одним з перших його рішень було відновлено правило, згідно з яким на посаду міністра армії та міністра флоту призначалися лише діючи офіцери, що посилило позиції військових.
У зовнішній політиці Хірота Кокі сприяв зближенню Японії з Третім Рейхом та Фашистською Італією. 25 листопада 1936 року у Берліні між Німеччиною і Японією з метою боротьби проти Комінтерну був підписаний Антикомінтернівський пакт, а 27 вересня 1940 року був укладений Троїстий пакт.
В лютому 1937 року, після конфлікту з міністром армії Терауті Хісаїті, Хірота подав у відставку і його місце зайняв Хаясі Сендзюро.
Продовження дипломатичної кар'єри [ред.]
Незабаром після відставки Хірота знову посів посаду міністра іноземних справ у кабінеті Коное Фумімаро. На цій посаді він виступив проти військової агресії проти Китаю та ескалації Другої японо-китайської війни. Через постійні конфлікти з фракцією військових у 1938 році був змушений подати у відставку.
У 1945 році Хірота Кокі повернувся на державну службу та очолив японську місію на переговорах з СРСР. Японський уряд намагався переконати Й. В. Сталіна не підтримувати союзників у війні з Японією, але ці переговори закінчилися невдачею.
Останні дні [ред.]
Після капітуляції Японії, заарештований, як військовий злочинець класу А. Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу визнав його винним у[2]:
- Пункт 1 (підбурення мілітаризму та імперіалізму, порушення міжнародного законодавства)
- Пункт 27 (планування та ведення війни проти Республіки Китай)
- Пункт 54 (ігнорування обов'язку щодо запобігання порушень законів та звичаїв війни, злочини проти людяності)
Хірота Кокі був засуджений до смертної кари. 23 грудня 1948 року повішений у в'язниці Суґамо.
Примітки [ред.]
- ↑ Stephen Lyon Endicott, Diplomacy and enterprise: British China policy, 1933—1937, ст. 118
- ↑ Згідно з обвинувачуваним актом Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу
Література [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Хірота Кокі |
- Frank, Richard B. Downfall: The End of the Imperial Japanese Empire. Penguin (Non-Classics); Reissue edition (2001). ISBN 0-14-100146-1
- Maga, Timothy P. Judgment at Tokyo: The Japanese War Crimes Trials. University of Kentucky (2001). ISBN 0-8131-2177-9

