Цаплієнко Андрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Юрійович Цаплієнко
Irak 1.jpg
Народився 12 жовтня 1968(1968-10-12) (46 років)
Харків
Громадянство Україна
Національність українець
Проживання Київ
Діяльність журналіст
Відомий як репортер з точок бойових дій
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України

Андрі́й Ю́рійович Цапліє́нко (*12 жовтня 1968) — журналіст, військовий кореспондент, ведучий та сценарист. Заслужений журналіст України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Харкові, батько Юрій Вікторович (1946) — підприємець, мати Валентина Іванівна (1949) — пенсіонер. Одружений, виховує дочку та сина. Вільно володіє англійською, польською мовами.

Освіта вища[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

Роботу на телебаченні почав у 1989 року. Працював освітлювачем в Харківській Обласний Телерадіокомпанії. З 1992 репортер регіональної харківської телекомпанії «Оріон», в 1993 виходить авторська програма Андрія Цаплієнка «Буря в стакане». В 1995 році в ефірі з'являється програма «Чудное мгновенье» спільного виробництва «Студії +7» та Харківської Обласної Телерадіокомпанії, автором та ведучим якої стає Андрій Цапліенко. В 1995 році переходить на харківський телеканал «Приват TV», де займає посаду режисера та ведучого.

В 1997 році переселяється до Києва та недовго працює автором і ведучим програми «Люди», виробництва ТІА «Вікна». В 1998-му приходить на роботу на телеканал «Інтер», спочатку ведучим програми «Утречко», а з 1999-го ведучим і керівником програм «N-ний кілометр», «На лінії вогню», «Спецкор» телеканалу «Інтер».

З 2001 року воєнний кореспондент телеканалу «Інтер», робив репортажі під час конфліктів у Афганістані, Македонії, Іраку, Кот-д'Івуарі, Непалі, Шрі Ланці, Південній Осетії, Кашмірі, Ліберії, Бурунді, Колумбії.

З 2007 автор та сценарист студії документальних фільмів телеканалу «Інтер».

У кінці вересня 2012 року фільм Андрія Цаплієнка «Місто, яке зрадили» було висунено Державним комітетом телебачення і радіомовлення України на здобуття у 2013 році Національної премії України імені Тараса Шевченка[1].

7-го березня 2014 року, разом із групою українських, російських та грецьких журналістів, був жорстоко побитий озброєними проросійськими активістами після зйомок штурму російськими військовиками української військової частини 2355 у Севастополі. Під час інціденту за групою журналістів телеканалу «Інтер» було організовано збройне переслідування з метою знищити відеокамери та весь відзнятий матеріал.

В серпні 2014 року Андрій звільнився з телеканалу «Інтер», на якому пропрацював 17 років. Перехід на «1+1» журналіст аргументував, зокрема, тим, що цей канал дає можливість робити репортажі українською мовою.

Нагороди[ред.ред. код]

  1. Орден «За мужність» III ступеня (за серію репортажів з Афганістану з жовтня по грудень 2001 р.)
  2. Заслужений журналіст України (24 червня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 15-ї річниці Конституції України[2]
  3. Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2004)
  4. Заслужений журналіст АР Крим (2002)
  5. Лауреат премії «Людина року» в номінації «Журналіст» (2001)
  6. Відзнака «Сухопутні війська»
  7. Відзнака Міністерства у справах молоді та спорту
  8. Нагорода «Найкращий сценарій» на XIII Міжнародному телевізійному фестивалі у м. Бар (Чорногорія) за стрічку «Допінг. Фабрика чемпіонів»(2008)
  9. Публіцистична картина «Беслан. Удар по Росії» була представлена на 45-ому Міжнародному телевізійному фестивалі в Монте-Карло (2005)
  10. «Телетріумф» (за підсумками 2006) в номінації «Репортер» (за серію репортажів для програми «Подробиці»)
  11. «Телетріумф» (за підсумками 2003) в номінації «Журналіст, репортер» (за проект «На лінії вогню»)
  12. «Телетріумф» (за підсумками 2002) в номінації «Журналіст, репортер» (за проект «На лінії вогню»)
  13. «Телетріумф» (за підсумками 2001) в номінації «Журналіст, репортер» (за публіцистичну програму "N-кілометр).
  14. Програма «Люди», номінант фестивалю телепрограм «Золота ера» у номінації «Публіцистичні програми», 1997 рік, Київ.
  15. Програма «Люди», лауреат 1-го Міжнародного фестивалю журналістики, 1997 рік, Ялта.
  16. Програма «Буря в стакане», другий диплом на 1-ому Всеукраїнському фестивалі журналістики, 1995 рік, Ясиня.

Твори та публікації[ред.ред. код]

Співавтор книги «Macedonia: The Conflict and The Media», жовтень, 2003 рік, Скоп'є, Республіка Македонія, глава «War and peace?». Публікувався в німецькому журналі «Ost in West»: «Leben in der heissen Zone», 14 червня 1999 року та «Geliebte Holle», 18 жовтня 1999 року.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]