Цар-дзвін
| Цар-дзвін | |
|---|---|
|
| |
| 55°45′03″ пн. ш. 37°37′06″ сх. д. / 55.75083333336077374° пн. ш. 37.61833333336077345° сх. д.Координати: 55°45′03″ пн. ш. 37°37′06″ сх. д. / 55.75083333336077374° пн. ш. 37.61833333336077345° сх. д. | |
| Країна |
 Росія, Російська імперія і  СРСР |
| Розташування | Москва |
| Тип | дзвін і пам'ятка |
| Висота | 6,24 м |
| Матеріал | бронза |
| Перша згадка | 1737 |
| Дата заснування | 1733 |
  Цар-дзвін Цар-дзвін (Росія)  Цар-дзвін Цар-дзвін (СРСР) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Цар-дзвін — великий бронзовий дзвін, відлитий російськими майстрами Іваном та Михайлом Моторіними у 1733-1735 на Гарматному дворі за указом імператриці Анни Іванівни. Пам'ятка московського ливарного мистецтва XVIII століття. За прямим призначенням ніколи не використовувався.
Статистичні дані[ред. | ред. код]
Історія виготовлення[ред. | ред. код]
Дзвін був відлитий у Москві, 25 листопада 1735, після півтора років підготовчих робіт. Плавка металу продовжувалася 36 годин, а відливання пройшло всього за 1 годину 12 хвилин. Після охолодження дзвону почалися чеканні роботи, але під час Троїцької пожежі у травні 1737 року загорілись оточуючі дерев'яні конструкції. На розжарений дзвін потрапила вода, і від нього відколовся великий шматок вагою у 11,5 т (700 пудів). Через цей недолік дзвін був залишений у ливарній ямі, де пролежав близько 100 років.
У 1836 «Цар-дзвін» був піднятий з ливарної ями і встановлений у Московському Кремлі на постаменті, який виконали за проектом Огюста Монферрана. Відлиті з бронзи прикраси, портрети і написи були створені В. Кобельовим, П. Галкіним, П. Кохтевим, П. Серебряковим і П. Луковниковим.
Інші варіації «Цар-дзвонів»[ред. | ред. код]
Під назвою «Цар-дзвін» у Московській державі були відомі ще два дзвони. Перший відлили на початку 17 століття, а другий — у 1654. Останній дзвін, який важив близько 130 т, розбився при пожежі у 1701, а його уламки були використані при відливанні «Цар-дзвона» в 1735 році.
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цар-дзвін |
- Снегирев И. М., Мартынов А. А., Московский Царь-колокол // Русские достопамятности. — М.: 1880. — Т. 3.
- Богуславский Г. А. Царь-колокол. — М.: 1958.
- Костина И. Д. Царь-колокол и его создатели. — 1982.
- Костина И. Д. К истории создания Царь-колокола // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1990.
- Дружинин О. Н., Дубровин Н. М., Логовинюк, П. И., Сельгеев В. Н. Исследование и реставрация «Царь-колокола» // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1985.
- Портнов М. Э. Царь-пушка и Царь-колокол. — М.: 1990.