Целулоїд
Целуло́їд (від целюлоза і грец. eidos — вид) — пластмаса на основі нітрату целюлози (колоксиліну), яка містить пластифікатор (дибутилфталат, рицинову олію або вазелін, синтетичну камфору) і барвник.
Целулоїд переробляють гарячим штампуванням, пресуванням, механічною обробкою.
Застосовують для виготовлення планшетів, лінійок, різноманітних галантерейних товарів, іграшок та ін. Практично незамінний матеріал для виготовлення кульок для настільного тенісу. Суттєвий недолік целулоїду — горючість, внаслідок чого використання його значно скорочується.
В 1889 році був винайдений гнучкий целулоїд, який використовувався для виробництва кіноплівки.
Дещо з історії винаходу целулоїду [ред.]
В середині 19 століття популярною була гра в більярд. Більярдні кулі виготовляли зі слонової кістки, що робило гру дорогим задоволенням. В 1863 році два американські фабриканти встановлюють премію 10 млн.доларів за винайдення речовини, яка могла б замінити слонову кістку у виробництві більярдних куль.
Два брати — Джон та Ісая Хайат з Нью — Джерсі вирішили виграти цей приз і почали експериментувати. Одного разу під час виготовлення куль Джон порізав палець. Відкривши аптечку, він знайшов перекинуту пляшечку з колоїдом. Колоїд розтікся і затвердів. Джон відразу здогадався, що його можна використовувати як клей для закріплення більярдних куль. Коли брати змішали розчин колоїду з камфорою і помістили під прес при підібраній ними оптимальній температурі, то отримали пластик, який годився для виготовлення більярдних куль.
В 1869 р. Джон Веслі Хайат запатентував целулоїд.
У 1870 брати отримали обіцяну премію.
