Центральна гранична теорема
Центральна гранична теорема — теорема теорії ймовірностей про збіжність розподілу суми незалежних однаково розподілених випадкових величин до нормального розподілу. Ця теорема підкреслює особливість нормального розподілу в теорії ймовірностей.
Зміст |
[ред.] Центральна гранична теорема для незалежних послiдовностей
[ред.] Формулювання Ліндеберга
Нехай
— послідовність взаємно незалежних випадкових величин з однаковими розподілами. Припустімо, що
та
існують. Нехай
. Тоді для довільних фіксованих α, β (α < β):
Де Φ(x) — нормальна функція розподілу.[1][2]
[ред.] Формулювання Ляпунова
Теорема названа на честь російського математика Олександра Ляпунова. У цьому варіанті центральної граничної теореми випадкові величини Xi мають бути незалежними, але не обов'язково однаково розподіленими. Теорема також вимагає щоб випадкові виличини | Xi | мали скінченні моменти деякого порядку (2 + δ) і швидкість зростання цих моментів має бути обмежена умовою Ляпунова.
- ЦГТ Ляпунова[3]: Нехай {Xi} — послідовність незалежних випадковех величин, таких, що кожна з них має скінченне математичне сподівання
і дисперсію
. Позначимо
. Якщо для деякого δ > 0 виконується умова Ляпунова
- Тоді сума
прямує за розподілом до стандартного нормального розподілу, при
На практиці зазвичай найлегше перевірити умову Ляпунова для δ = 1. Якщо послідовність випадкових величин задовольняє умову Ляпунова, то вона задовольняє також умову Лінденберга. Зворотнє твердження не правильне.
[ред.] Формулювання Лінденберга
Використовуючи ті позначення що й у попередньому параграфі, замінюючи умову Ляпунована слабшу умову (запропоновану фінським математиком Ліндебергом у 1920 році) можна отримати нове формулювання центральної граничної теореми.
- Якщо для кожного
виконуэться
- де
— характеристична функція. Тоді розподіл стандартизованої суми Zn прямує до стандартного нормального розподілу N(0,1).
[ред.] Дивіться також
| У Вікіпедії є портал |
[ред.] Посилання
- ↑ В. Феллер Введение в теорию вероятностей и ее приложения, т. 1. — С. 249. — М. : Мир, 1964.
- ↑ J. W. Lindeberg. Eine neue Herleitung des Exponentialgesetzes in der Warscheinlichkeitsrechnung// Mathematische Zeitschrift. — 15. — (1922): 211-225.
- ↑ Billingsley (1995, p. 362)
[ред.] Джерела
- Billingsley, Patrick (1995), Probability and Measure (3 вид.), John Wiley & sons, ISBN 0-471-00710-2(англ.)

і
. Позначимо
. Якщо для деякого ![\lim_{n\to\infty} \frac{1}{s_{n}^{2+\delta}} \sum_{i=1}^{n} \operatorname{E}\big[\,|X_{i} - \mu_{i}|^{2+\delta}\,\big] = 0](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/math/9/9/4/994a985743c65e01f7d5f3e6c81958fd.png)
прямує за розподілом до стандартного нормального розподілу, при

виконуэться
![\lim_{n \to \infty} \frac{1}{s_n^2}\sum_{i = 1}^{n} \operatorname{E}\big[
(X_i - \mu_i)^2 \cdot \mathbf{1}_{\{ | X_i - \mu_i | > \varepsilon s_n \}}
\big] = 0](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/math/7/9/6/79695db2881cab0f67b3352409ec1924.png)
—