Центральна гранична теорема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Центральна гранична теорема — теорема теорії ймовірностей про збіжність розподілу суми незалежних однаково розподілених випадкових величин до нормального розподілу. Ця теорема підкреслює особливість нормального розподілу в теорії ймовірностей.

[ред.] Формулювання Ліндеберга

Нехай \{\mathbf{X}_k\} — послідовність взаємно незалежних випадкових величин з однаковими розподілами. Припустімо, що \mu = E(\mathbf{X}_k) та \sigma^2 = D(\mathbf{X}_k) існують. Нехай \mathbf{S}_n = \mathbf{X}_1 + \dots + \mathbf{X}_n. Тоді для довільних фіксованих α, β (α < β):

 P\left\{ \alpha < \frac{S_n - n\mu}{\sigma n^{1/2}} < \beta \right\} \to \Phi(\beta) - \Phi(\alpha).

Де Φ(x) — нормальна функція розподілу.[1][2]

[ред.] Посилання

  1. В. Феллер. Введение в теорию вероятностей и ее приложения, т. 1 (1964), М.: Мир.
  2. J. W. Lindeberg (1922). «Eine neue Herleitung des Exponentialgesetzes in der Warscheinlichkeitsrechnung». Mathematische Zeitschrift 15: 211-225.

[ред.] Дивіться також

У Вікіпедії є портал
Особисті інструменти