Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портал Телебачення
Логотип портала
Історія
Телебачення в Україні
Телебачення в США
Телебачення в Росії
Телебачення в СРСР
Терміни
Телевізійна мережа
Телевізійна синдикація
Апфронт · Рейтинг Нільсена
Заміна в середині сезону
Прем'єра сезону · Фінал сезону
Телесеріал · Кліффхенгер
Прайм-тайм · Закадровий сміх
Шоураннер
Мильна опера
Ситком · Антологія
Процедурна драма
Підліткова драма
Ток-шоу
Міні-серіал
Реаліті-шоу
Оформлення статей

Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР (ЦТ СРСР) — радянська державна організація у складі Держтелерадіо, що відповідала за всесоюзне та частково регіональне мовлення. Існувала поруч з місцевим та обласним мовленням з 1950-х до 1991 року.

Логотип ТВ СРСР

Годинник[ред.ред. код]

Годинник був на темно-синьому фоні з жовтими або білими цифрами. Іноді транслювався варіант з сірим фоном, чорними цифрами та написом «Центральное телевидение». Звуковий супровід був відсутній.

Годинник ЦТ СРСР

Керівники[ред.ред. код]

1951–1957 — В. С. Осьмінін 1957-1960-ті — Г. О. Іванов 1960-ті-1980-ті — П. І. Шабанов

Підзвітність[ред.ред. код]

19531957 — Міністерство культури СРСР 19571962 — Комітет з телебачення і радіомовлення при Раді Міністрів СРСР 19621965 — Державний комітет з телебачення і радіомовлення при Раді Міністрів СРСР 19651970 — Комітет з телебачення і радіомовлення при Раді Міністрів СРСР 19701978 — Союзно-республіуканський комітет СРСР з телебачення та радіомовлення 1978-7 березня 1991 — Державний комітет СРСР з телебачення та радіомовлення 7 березня 1991 — 13 травня 1991- Всесоюзна державна телерадіокомпанія 13 травня-22 грудня 1991 — Російська телерадіокомпанія (Другий канал ЦТ) 22 грудня 19911995 — Російська державна телерадіокомпанія Останкіно з 1995 року — формально ВАТ «ГРТ»

Час мовлення[ред.ред. код]

Ранкове мовлення починалося о 6 ранку, у роки застою — о 8.00, тривало до 14.00. Потім була перерва до 16.00, протягом якої транслювався сигнал точного часу у вигляді стрілкового годинника, а по Другій програмі — настроювальна таблиця. Вечірнє мовлення закінчувалосЯ о 23, іноді опівночі. Кілька хвилин транслювалося повідомлення «Не забудьте вимкнути телевізор», супроводжуване поривистим голосном звуком[1].

Історія[ред.ред. код]

1 травня 1931 року у Москві відбулася перша експериментальна телетрансляція без звуку. Уже за три місяці у столиці починаються регулярні телевізійні передачі на середніх хвилях. Пізніше телевізійні передачі починають виходити у Ленінграді та Одесі. Москва вела передачі 12 разів на місяць по 60 хвилин. У жовтні 1932 року був показаний фільм про відкриття Дніпрогесу. У грудні 1933 року мовлення припинилося, у зв'язку з тим, що було визнано перспективнішим електричне телебачення. Оскільки радянська промисловість ще не освоїла виробництво необхідної апаратури, 11 лютого 1934 року передачі відновилися. У той же день створено відділ телебачення Всесоюзного Радіокомітету. Механічне телебачення остаточно припинило мовлення 1 квітня 1941 року. [1]

У 1938 році проходить експериментальне мовлення електричного тебелебачення. Наступного року воно стає регулярним. У 1941–1945 роках телебачення не працювало. Передачі відновилися 7 травня 1945 року, а 15 грудня москвичі першими у Європі перейшли на регулярне мовлення. основні передачі того часу були присвячені життю Радянського союзу, науці, спорту, культурним заходам. У 1948 році Московський телецентр припинив мовлення на час реконструкції. 16 червня 1949 року з Шаболовки почалося мовлення у стандарті 625 рядків.

22 березня 1951 була створена Центральна студія телебачення, програмами якої інформаційні, музичні телепередачі, кінофільми а також мультфільми мтудії «Союзмультфільм», а також освітні передачі. З 1 січня 1955 працює щоденно.

14 лютого 1956 в ефір вийшла Друга програма ЦТ. Тоді ж була створена редапкція «Останніх подій». Експерименти з кольоровим мовленням почалисч у 1960-му. З 29 березня 1965 року працює Третя програма (освітня), а з 1967 — четверта. 10 жовтня 1967 Перша програма розпочинає регулярне кольорове мовлення. На європейську територію СРСР сигнал передавали наземниими релейними лініями.

1 травня 1965 року розпочинається експеримент з трансляцією передач ЦТ через суапутник зв'язку «Блискавка-1» на Далекий Схід. Регулярну роботу система «Орбіта» почала 2 листопада 1967 року, коли було відкрито телецентр Останкіно. Передачі признвачалися для Крайньої Півночі, Сибіру і Середньої Азії.

ТВ Орбіта.jpg

У 1971 році на Середню Азію та частину Казахстану передається програма «Схід» — дубль Першої програми, що враховує їх поясний час. З 1 січня 1976 року Останкіно веде мовлення вже на восьми каналах: крім чотирьох програм, ще чотири дублі Першої програми транслюються на східні території з часовим зсувом 2, 4, 6 та 8 годин. Так, перший випуск підсумкових новин передавався о 12 годині 30 хвилин за московським часом. Супутникова система Екран, що запрацювала 26 жовтня 1976 року, дозволяє приймати передачі ЦТ на колективні приймачі на Крайній Півночі та у Сибіру. З 1977 року усі програми ЦТ стають кольоровими.

1 січгня 1982 року ЦТ перепланувало своє мовлення: вечірня Четверта програма стала Другою, загальносоюзний статус якої забезпечували 4 дублі для східних територій. Роботу вона починала о 8.00 і після денної перерви поновлювала мовлення о 18.00 випуском «Новин».

До 1980-х років рекламу на ЦТ не показували. Але у 1988 була показана реклама Pepsi з Майклом Джексоном.

2 листопада 1989 у ефір СРСР вийшла перша комерційна телекомпанія 2x2

З 1990 року на Першій програмі ЦТ почав виходити по п'ятницях вечірній телеканал «ВІД представляє», який складався з блоку програм телекомпанії ВІD.

7 березня 1991 створюється Всесоюзна Державна Телевізійна і Радіомовна Компанія.

З серпня 1991 Четверта програма ЦТ працює весь день, а не лише ввечері.

16 вересня 1991 припиняє мовлення Друга програма ЦТ, її ефірний час передано республіканським каналам. У жовтні припиняє мовлення Московська програма, замінена Московським Телевізійним каналом.

27 грудня 1991 року Всесоюзна Державна Телевізійна і Радіомовна Компанія ліквідується, Центральне телебачення СРСР змінює назву на Останкіно, а Перша, Друга, Московська, Четверта, Ленінградська і Шоста програми замінюються на 1-й канал Останкіно, РТВ, МТК і 2x2, 4-й канал Останкіно, 5 канал та Технічний канал відповідно.

Передачі ЦТ[ред.ред. код]

Сурдопереклад[ред.ред. код]

Сурдопереклад програми «Час» здійснювався з 1987 року по Другій програмі ЦТ, а згодом і на Московській програмі. У середині 90-х його припинено, і замінено рухомим рядком.

Посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]