Центральний музей Утрехта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральний музей
52°04′59″ пн. ш. 5°07′32″ сх. д. / 52.08333300002777833° пн. ш. 5.125833000028° сх. д. / 52.08333300002777833; 5.125833000028Координати: 52°04′59″ пн. ш. 5°07′32″ сх. д. / 52.08333300002777833° пн. ш. 5.125833000028° сх. д. / 52.08333300002777833; 5.125833000028
Тип музей[1]
Країна  Нідерланди[1]
Розташування Утрехт, Нідерланди
Адреса 3512XA Nicolaaskerkhof 10, 3512 XC
Засновано 1838
Режим роботи вт.-нд., 11:00 — 17:00
Вартість €11 (дорослий)/€5 (діти 13-17 років) / безкоштовно (діти до 12 років)
Директор Едвін Якобс (з 2009)
Сайт centraalmuseum.nl
Центральний музей Утрехта. Карта розташування: Нідерланди
Центральний музей Утрехта
Центральний музей Утрехта (Нідерланди)
Нагороди
Мапа
CMNS: Центральний музей Утрехта у Вікісховищі

Центра́льний музе́й У́трехта (нід. Centraal Museum) — освітньо-культурний заклад, що включає центральний музей та картинну галерею у його складі, архієпископський музей, Музей утрехтського археологічного товариства.

Тихий Утрехт[ред. | ред. код]

Утрехт посідає окреме місце серед міст Північних Нідерландів. Колись це було поселення племен батавів. Землі були захоплені римськими легіонерами, де останні створили 47 фортець Альбіобола. В поселення рано прийшло християнство, з VIII століття нашої ери тут була резиденція єпископа.

Утрехт був тихим, але буремні політичні події долітали і сюди. В історії відома Утрехтська унія 1579 року. Укладення Утрехтської унії заклало основу самостійного державного існування Республіки Сполучених провінцій (до Утрехтської унії приєдналися також багато міст Фландрії і Брабанта, але в 1580-х рр.. XVI ст. вони були захоплені іспанськими загарбниками і підкорені іспанській імперії).

Коли в Північних Нідерландах панівні позиції посіли протестантські секти, Утрехт залишився в лоні католицизму. Ця обставина обумовила як тісні релігійні, так і культурні контакти з Італією, так і з папським Римом. В історії мистецтва залишились відомими як утрехтські маньєристи, так і утрехтські караваджисти. Короткий термін у 1807–1810 роках — тут була резиденція короля Голландії Луї Бонапарта (а місто столицею), у 1810–1813 роках — він центр французького департаменту Зейдерзе.

З 1636 року запрацював Утрехтський університет, найбільший на кінець XX ст. в країні. Частково ці історичні події відбилися і на характері колекцій Центрального музея Утрехта, що був заснований 1838 року.

Приміщення Центрального музею[ред. | ред. код]

Йоос Корнеліс Дрохслот. «Панорама міста Утрехт», до 1665 р.

Первісно музей не мав власного приміщення і невелика колекція живопису була розташована на верхньому поверху Утрехтської ратуші. Збірка мала обмежену тематику і стосувалась тільки місцевих художників. 1921 року декілька музейних збірок міста були поєднані у один музейний заклад, що і отримав прозаїчну назву — Центральний музей. Експонати розмістили у цегляних спорудах колишнього монастиря св. Миколая (Nicolaaskerkhof за голландською.)

Тому в музейній збірці опинились археологічні знахідки, архітектурні моделі старовинних споруд Утрехта, живопис утрехтських митців за декілька століть, старовині меблі і експонати єпископського музея.

Утрехтські послідовники італійця Караваджо[ред. | ред. код]

Докладніше: Утрехтські караваджисти

Особливу групу в мистецтві Голландії XVII століття посіли так звані утрехтські караваджисти. На відміну він головної купи художників протестантської Голландії, мешканці Утрехта залишились в лоні католицької церкви і довгі роки підтримували зв'язки з осередком католицизму і витончених мистецтв — Римом. Тут залюбки працювали представники нідерландського маньєризму попередньої доби, тобто XVI століття. Зв'язок з Римом і новітною течією в мистецтві — караваджизмом — успадкували саме утрехтці. Деякі з них десятиліттями жили і працювали в Римі — Герріт ван Гонтгорст, Дірк ван Бабюрен, багато обдарований Гендрік Тербрюгген. До того ж Тербрюгген зустрічався в Римі з самим Караваджо і бачив його твори та вивчав їх.

Розквіт творчості утрехтських караваджистів припав на перші 35 років XVII століття. За цей час Тербрюгген та Бабюрен померли, а Хонтхорст все більше відходив від настанов Караваджо. Але утрехтські караваджисти мали суттєвий вплив на художників-голландців з інших мистецьких центрів, серед них — Герріт Доу і сам Рембрандт, який ніколи не був в Італії. Багато спільного з утрехтськими караваджистами знайдено і в творах уславленого французького майстра з Лотарингії на ім'я Жорж де ла Тур.

Картинна галерея[ред. | ред. код]

Графіка і музейкій збірці[ред. | ред. код]

  • Абрахам Блумарт. «Поклоніння волхвів», 1624 р.
    Абрахам Блумарт. «Поклоніння волхвів», 1624 р.
  • Ян Бот. «Італійський пейзаж між Анконою та Синегалією», 1645 р.
    Ян Бот. «Італійський пейзаж між Анконою та Синегалією», 1645 р.
  • Герман Сафтлевен. «Руїна у вигляді чоловічої голови у профіль», бл. 1650 р.
    Герман Сафтлевен. «Руїна у вигляді чоловічої голови у профіль», бл. 1650 р.
  • Тео ван Дуйсбург. Дизайн етикетки для сира, Червень 1919 р.
    Тео ван Дуйсбург. Дизайн етикетки для сира, Червень 1919 р.
  • Тео ван Дуйсбург. «Чоловічий портрет (?)», бл.1915 р.
    Тео ван Дуйсбург. «Чоловічий портрет (?)», бл.1915 р.

Живопис 16 ст.в збірці[ред. | ред. код]

Монограміст N.D. «Портрет невідомого священика», 1572 р.


  • Абрахам Блумарт. «Йосип Прекрасний і каяття його братів», бл. 1595 р.
    Абрахам Блумарт. «Йосип Прекрасний і каяття його братів», бл. 1595 р.
  • Анонім першої половини 16 ст. «Добрий самаритянин»
    Анонім першої половини 16 ст. «Добрий самаритянин»
  • Невідомий послідовник Ієроніма Босха. «Випробування Св. Антонія», до 1530 р.
    Невідомий послідовник Ієроніма Босха. «Випробування Св. Антонія», до 1530 р.
  • Анонім зламу 15-16 ст. «Якоб ван Дріберген», дарувальник власної бібліотеки утрехтській академії, 1502 р.
    Анонім зламу 15-16 ст. «Якоб ван Дріберген», дарувальник власної бібліотеки утрехтській академії, 1502 р.

Портретий живопис в збірці[ред. | ред. код]

  • Анонім зламу 14-15 ст. «Родина лицарів Монфор перед Богородицею», бл. 1400 р., Центральний музей Утрехта
    Анонім зламу 14-15 ст. «Родина лицарів Монфор перед Богородицею», бл. 1400 р., Центральний музей Утрехта
  • Деніел ван ден Кеборн. «Андріс ван дер Мюлен», 1583 р.
    Деніел ван ден Кеборн. «Андріс ван дер Мюлен», 1583 р.
  • Паулюс Морелсе. «Абрахам Блумарт», 1609 р.
    Паулюс Морелсе. «Абрахам Блумарт», 1609 р.
  • Андріс ван Боковен. «Автопортрет Андріса ван Боковена з власною родиною», 1629 р.
    Андріс ван Боковен. «Автопортрет Андріса ван Боковена з власною родиною», 1629 р.
  • Ян ван Скорель. «П'ять членів утрехтського Братства пілігрімів до Єрусалима», бл. 1541 р.
    Ян ван Скорель. «П'ять членів утрехтського Братства пілігрімів до Єрусалима», бл. 1541 р.
  • Йоахім Втевал. «Автопортрет», 1601 р.
    Йоахім Втевал. «Автопортрет», 1601 р.
  • Герріт ван Гонтгорст«Маргатита Марія де Рудер з матьр'ю перед портретом батька », 1652 р.
    Герріт ван Гонтгорст«Маргатита Марія де Рудер з матьр'ю перед портретом батька », 1652 р.
  • Луї Буальї. Портрет Жана Антуана д'Аверхюльта, 1792 р.
    Луї Буальї. Портрет Жана Антуана д'Аверхюльта, 1792 р.
  • Йоган Генріх Нейман. «Родина Метелеркамп», бл. 1852 р.
    Йоган Генріх Нейман. «Родина Метелеркамп», бл. 1852 р.

Пейзажі в музейній збірці[ред. | ред. код]

Корнеліс ван Пуленбург. «Кимон і Іфігенія», Центральний музей Утрехта.
  • Корнеліс ван Пуленбург. «Пейзаж зі сценою втечі Святої Родини в Єгипет», 1625 р.
    Корнеліс ван Пуленбург. «Пейзаж зі сценою втечі Святої Родини в Єгипет», 1625 р.
  • Віллем де Хеск (Willem de Heusch), «Італійський пейзаж з кам'яним мостом», 1650 р.
    Віллем де Хеск (Willem de Heusch), «Італійський пейзаж з кам'яним мостом», 1650 р.
  • Ісак Уватер. «Ратуша міста Утрехт перед мостом», 1779 р.
    Ісак Уватер. «Ратуша міста Утрехт перед мостом», 1779 р.
  • Віллем де Хеск (Willem de Heusch), «Італійський пейзаж з кам'яним мостом», 1650 р.
    Віллем де Хеск (Willem de Heusch), «Італійський пейзаж з кам'яним мостом», 1650 р.
  • Ян Хендрік Верейн. «Утрехтський собор», 1829 р.
    Ян Хендрік Верейн. «Утрехтський собор», 1829 р.
  • Якоб Маріс. «П'ять вітряків», 1878 р.
    Якоб Маріс. «П'ять вітряків», 1878 р.

Натюрморти в Центральному музеї[ред. | ред. код]

  • Рулант Саверей. «Весняні квіти з шипшиною і двома ящірками», 1603 р.
    Рулант Саверей. «Весняні квіти з шипшиною і двома ящірками», 1603 р.
  • Йоханнес Босхарт. «Букет з фріттіляріями», 1626 р.
    Йоханнес Босхарт. «Букет з фріттіляріями», 1626 р.
  • Рулант Саверей. «Весняні квіти з птахами і жабками», 1624 р.
    Рулант Саверей. «Весняні квіти з птахами і жабками», 1624 р.

Живопис біблійного спрямування в збірці[ред. | ред. код]

  • Ян ван Скорель. «Оплакування з донатором і фортецею на скелі», бл. 1535 р.
    Ян ван Скорель. «Оплакування з донатором і фортецею на скелі», бл. 1535 р.
  • Антуан ван Блокландт. «Преображення Господнє», до 1580 р.
    Антуан ван Блокландт. «Преображення Господнє», до 1580 р.
  • Абрахам Блумарт. «Поклоніння волхвів немовляті Христу», 1624 р.
    Абрахам Блумарт. «Поклоніння волхвів немовляті Христу», 1624 р.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Центральний музей Утрехта

Див. також[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://museumnetwork.sothebys.com/en/museums/centraal-museum
  2. ↑ а б https://whichmuseum.nl/museum/centraal-museum-utrecht-257
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральний_музей_Утрехта&oldid=41907189