Центр Разумкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Центр Разумкова
Заснування 15 серпня 1994
Тип Державна політика, аналітика
Штаб-квартира Київ, Україна
Центральний орган Рада Разумкова
Бюджет $987,000 (2007)
Веб-сайт

Центр Разумко́ва (повна назва — «Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова») — провідний недержавний аналітичний центр України[1], що здійснює дослідження державної політики. Заснований 19 серпня 1994 року.

Структура[ред.ред. код]

Центр Разумкова складається з соціологічної служби та шести підрозділів — «програм»:

  • військові програми
  • економічні програми
  • енергетичні програми
  • міжнародні програми
  • політико-правові програми
  • суспільні програми

Діяльність[ред.ред. код]

Центр Разумкова готує аналітичні доповіді, статті, соціологічні дослідження, коментарі з актуальних проблем державної політики. Результати досліджень розміщуються у журналі «Національна безпека і оборона», на інтернет-сторінці, представляються на публічних обговореннях, друкуються у ЗМІ.

Дослідження Центру Разумкова використовували в роботі міжнародні організації (ОБСЄ, ООН), посольства іноземних держав, міжнародні донорські організації, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Адміністрація Президента України, інші державні установи, українські й іноземні підприємства, банки.

Співробітники[ред.ред. код]

Центр Разумкова об'єднав експертів у галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки. У Центрі Разумкова постійно працюють 35 осіб і понад 100 — за контрактом. Всеукраїнські опитування соціологічної служби Центру Разумкова здійснюють більше 300 інтерв'юерів.

Експерти Центру Разумкова поділяють цінності демократії та верховенства права, захисту прав і свобод людини, відповідальності держави перед суспільством, ефективної державної політики, свободи засобів масової інформації, активної участі політичних партій і неурядових організацій у визначенні основних засад і пріоритетів державної політики, демократичного цивільного контролю над військовою сферою, ринкової економіки, захисту навколишнього середовища, дружніх відносини з усіма державами, попередження конфліктів, дотримання законодавства України і міжнародного права, передбачуваності й надійності України у відносинах з іноземними партнерами.

Найвідоміші експерти Центру Разумкова: Андрій Биченко, Михайло Міщенко, Володимир Саприкін, Микола Сунгуровський, Валерій Чалий, Людмила Шангіна, Василь Юрчишин. З грудня 1999 року по лютий 2005 року Центр Разумкова очолював Анатолій Гриценко — майбутній міністр оборони, голова комітету Верховної Ради (шостого скликання) з питань національної безпеки та оборони.

Центр Разумкова та Помаранчева революція[ред.ред. код]

Центр Разумкова відіграв важливу роль під час «Помаранчевої революції». Опитування на виході з виборчих дільниць (exit-poll), проведене під час другого туру президентських виборів 2004 року соціологічною службою центру спільно з Київським міжнародним інститутом соціології та Фондом «Демократичні ініціативи», засвідчило високий рівень фальсифікації волевиявлення, що й стало одним із найвагоміших приводів для акцій протесту. Згодом у Верховному суді України було доведено факти фальсифікації виборів.

Центр Разумкова на «плівках майора Мельниченка»[ред.ред. код]

Записи, ймовірно зроблені в кабінеті колишнього президента України Леоніда Кучми колишнім майором Державної служби охорони Миколою Мельниченком, містять розмову про роботу Центру Разумкова[2]:


Кучма: Ты мне насчет этого самого... Надо Смешко сказать. Он же

распространяет слухи, что президент в маразме. Очень корректно.

Кузьмук: Я сегодня этим займусь.

Кучма: И говорят, что там полковник какой-то в министерстве обороны - может, это ложь, конечно, - но говорят, что имеет также отношение к этому.

Кузьмук: Полковник может есть такой - Гриценко. Украинский центр. Тут меня много есть на него. Он распространяет, чтобы прикрыть деньги.

Кучма: Украинский центр?

Кузьмук: Украинский центр экономических и политических исследований, который покойный Саша Разумков создал, а Владимир Павлович Горбулин всю нечисть скинул ему. И вот они творят. У нас такие данные уже есть, что... Ну, служба безопасности не хочет заниматься, потому что они когда-то их зацепили. Поэтому позвольте мне, я их растопчу. Сам.

Кучма: Я же помню, это же они это самое совещание провели. Обгадили все министерство обороны.

Кузьмук: Ладно, если бы гадили в своей работе только министерство обороны в своем государстве. Они ж... Мадлен Олбрайт, у меня стенограмма не та, что вам давали, а та, что я оттуда забрал. Мое же дитя сидело там.

Кучма: Ага!

Кузьмук: Так Тарасюк же слова им не сказал.

Кучма: Да?!

Кузьмук: Конечно! Я ему сказал: "Как же так?! Мы что, в рабах [...]?! Так она же сказала словами этого центра! Слово в слово! Оплот их [...]. За их деньги. Я Смешко пару раз дал.

Кучма: Пусть там разберутся, кто финансирует.

Кузьмук: Я найду. Оттуда все распространение, что я в курсе их дел. Это все оттуда пошло. На Верховной Раде, с Верховной рады - туда. Уже столько информации. И Сергеев [министр обороны России] мне подкинул информацию. Он же мне дал на Смешко. Мне сразу пришло. Вот они что пишут. Это ж надо передавать документы в российскую газету! Вот она - "Независимое военное обозрение". И вот гадят все полностью. [ймовірно, показує статтю в газеті] Ни одна цифра не соответствует. И журнал опубликовал за деньги Галака.

[Кучма проглядає статтю]

Кучма: Так это Украинский центр, автор...

Кузьмук: Да, Гриценко, Украинский центр экономических и политических исследований.

Кучма: Ничего не осталось!

Кузьмук: Гриценко, бывший полковник, в Америке крутился, там его вербанули [...]. И он свободно поживает. Американцы платят, голландцы платят, а мы сидим и смотрим. Пора мне уже Смешко разочек прихлопнуть.

Відгуки про Центр Разумкова[ред.ред. код]

«Ця організація політично нейтральна (наскільки це можливо в умовах політичної боротьби в Україні)». Газета «Neatkarīgā Rīta Avīze», Латвія, 15 червня 2008 р. [3]


«Крім фальсифікованих чи взятих «зі стелі» цифр, якими зазвичай зловживають ефемерні «соціологічні центри», існують ще й вельми точні дані про настрої суспільства, одержані за допомогою наукових методів дослідниками, які вже тривалий час працюють на своєму полі і мають високу репутацію у колег. Саме таку репутацію має соціологічна служба Центру Разумкова.» Сергій Грабовський, політолог. [4]


«Так, можна з певною недовірою ставитися до висновків цього центру, що активно підтримав «помаранчеву революцію» 4 роки тому, а нині відстоює інтеграцію України до НАТО. Проте, в принципі, його дані в багато чому підтверджуються й іншими дослідженнями.» Газета «2000», 12 червня 2008 р. [5]


«Якщо Нафтогаз був не в змозі самостійно скласти грамотні європейські контракти, чому б йому не найняти той же Центр Разумкова, який підготував спеціальний номер журналу на цю тему? Заплатити б йому 5, 10, та всі 100 мільйонів доларів! Це — значно менше, ніж можливі втрати від підписаного контракту». Ігор Воронін, директор компанії Укргаз-Енерго[6]


«Персональний склад Конституційної ради відверто розчаровує. З 97 її членів … 9 представників об'єднань громадян, серед яких неупередженими можна вважати, на мою думку, тільки дві інституції — Центр Разумкова та Українську гельсінкську спілку з прав людини». Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи.[7]


«В Україні майже всі політологи представляються керівниками дослідницьких центрів, проте повноцінних колективів — одиниці. Найвідоміший з них — Центр Разумкова, в якому працюють (на сьогоднішній день) 27 чоловік, проводяться стажування деяких аналітиків-початківців. В основному ж в політологічних «центрах» й «інститутах» трудяться щонайбільше 3-4 людини, а в мас-медіа виступає як політолог тільки директор організації.» Журнал «Фокус», 27 листопада 2007 р. [8]


«Неефективність, а подекуди і відверта неспроможність державних інститутів, хоч як боляче про це писати, вимагають від громадянського суспільства посилити свій вплив. Наявність неабиякого потенціалу доводить Талліннська оцінка безпекової ситуації[9], підготовлена організаціями третього сектору під орудою Центру Разумкова». Володимир Горбулін, «Дзеркало тижня»[10]


«Фонд імені Разумкова — з усіма обмовками, це все-таки найавторитетніша соціологічна служба.» Вадим Карасьов (український політолог), газета «Совершенно секретно»[11], 17 листопада 2009 року.

Помилкові назви[ред.ред. код]

Центр Разумкова подекуди згадується у пресі під низкою помилкових назв:

Центр Разумкова в анекдотах[ред.ред. код]

У травні-червні 2009 року в інтернеті з'явилися перші анекдоти, у яких Центр Разумкова або фігурує безпосередньо, або теми анекдотів перегукуються з недавніми дослідженнями Центру Разумкова. Авторство, швидше за все, належить політико-гумористичному сайту «Параска.інфо», хоча на самому сайті першоджерела поки не знайдено.[12]

« Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова придбав спеціальне устаткування (мікроскоп) для точнішого вивчення рейтингу чинного Президента України.  »

Рівень підтримки дій Віктора Ющенка на той час справді був низьким і майже дорівнював похибці дослідження.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Експертне опитування КМІС, 2013 рік. Див. http://uniter.org.ua/data/block/ii_Oaoi__iee_ca_o.pdf
  2. Цитується мовою оригіналу за матеріалами http://ord-ua.com/2011/04/18/delo-gongadze-nevinovnyih-net/
  3. http://www.inosmi.ru/translation/242591.html
  4. Радіо Свобода, 16 червня 2008 р. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1139826.html
  5. http://2000.net.ua/print?a=%2Fpaper%2F58165
  6. Економічна правда, 5 лютого 2009 р. http://www.epravda.com.ua/publications/4989a9193d77d
  7. «Майдан» 27 лютого 2008 р., «Дзеркало тижня» 1 березня 2008 р. http://maidan.org.ua/static/mai/1204094310.html
  8. http://focus.in.ua/article/24569.html
  9. Мається на увазі документ, розроблений під управлінням Центру Разумкова, який став однією з тем обговорення міністрів оборони країн НАТО у Таллінні 12-13 листопада 2008 року. Докладніше.
  10. Українська політика національної безпеки України: актуальні виклики — адекватні відповіді
  11. http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/2362
  12. Далі цитується сайт http://www.spu.net.ua/humour-20.html, який посилається на Параска-інфо як першоджерело.