Церква Сан Б'яджо (Монтепульчіано)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 43°05′27″ пн. ш. 11°46′28″ сх. д. / 43.09083° пн. ш. 11.77444° сх. д. / 43.09083; 11.77444

Chiesa di San Biagio (Montepulciano)
San Biagio innevato - Montepulciano 448x336.jpg
Церква Мадонна ді Сан Б'яджо (Монтепульчіано) під снігом
Розташування Італія Італія, Монтепульчано, провінція Сієна
Координати Координати: 43°05′27″ пн. ш. 11°46′28″ сх. д. / 43.09083° пн. ш. 11.77444° сх. д. / 43.09083; 11.77444{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Архітектор проект Антоніо да Сангалло старший
Інженер Антоніо да Сангалло старший
Початок будівництва 1518
Кінець будівництва 1540
Стиль пізній ренесанс, бароко
Належність католицизм
Адреса Монтепульчано, провінція Сієна
Commons-logo.svg Chiesa di San Biagio (Montepulciano) у Вікісховищі

Церква Мадонна ді Сан Б'яджо, Монтепульчіано (італ. Chiesa di San Biagio (Montepulciano)) — пам'яка архітектури Італії XVI століття.

Передумови створення[ред.ред. код]

Montepulciano3 s.jpg

Антоніо да Сангалло старший (1463—1534)- був здебільшого військовим архітектором-фортифікатором. Адже безупинні війни вимагали постійного зміцнення поруйнованих мурів, будівництва веж, замків, палаців для провінційних вельмож, що були поки що більш фортецями, ніж палацами.

На початку 16 століття архітектори Італії активно дискутували і розробляли плани центричних храмів. Найпереконливіші зразки таких храмів створив папський архітектор Браманте. Подібний план Браманте запропонував і папі римському, коли той ініціював спорудження на місці старої базиліки нового, величного храму, символу могутності католицизму. Донато Браманте склав декілька варіантів центричного храму з планом у вигляді рівнокінечного (грецького) хреста. Середхрестя вінчав велетенськй купол, велетенські каплиці закінчували рукава хреста, центральну баню підтримували невеликі чотири менші. Симетричний, детально пророблений храм був нетрадиційним для римської архітектурної практики і не вкривав повністю навіть плащу старої базиліки Сан П'єтро. План Браманте ніколи не був використаний повністю, перероблений послідовниками, але став зразком для побудови декількох церков в провінціях Італії, серед яких — і Санта Марія делла Консолаціоне в Тоді. Один з подібних проектів і надихнув провінційного архітектора Антоніо да Сангалло Старшого на створення церкви в маленькому Монтепульчано, де він працював роками.

Опис храму[ред.ред. код]

Церква Сан Бьяджо, поземний план і західний фасад.

Храм видудувано не в центрі міста, а на його околиці. В основі плану — той же рівнокінечний (грецький) хрест, збільшений абсидою на східному фасаді. Західний фасад створювали величний портик в два яруси і фронтон, обабіч стояли дві вежі-дзвіниці. Використані велетенські, але спокійні геометричні об'єми — куб, квадрат, циліндр бані. За проетом, динаміку і потяг вгору мали лише бічні дзвіниці з дахами шатро, але встигли вибудувати лише одну.

Бічні фасади церкви нагадували західний фасад. Їх велич підкреслювали лише пілястри і карнизи, трикутні і лучкові фронтони нечастих вікон — по одному на кожному ярусі. Площини мурів практично позбавлені декору. Заокруглена абсада за ідеєю мала б мати напівкупольне завершення, але його нема в готовій споруді. На його місці — несподіваний балкон з парапетом. Баня куполу окрім пілястрів прикрашена нішами, які перетворені на вікна в соборі Св. Петра в Римі.

4

Інтер'єр храму[ред.ред. код]

Архітектурний вівтар

Інтер'єр храму вийшов величний і незвично просторий для провінційного храму. Пілястри і півколони облямовують великі пілони і використані в створенні архітектурного вівтаря. Простір творюють прощені форми вдало найдених пропорцій, позбавлені дріб'язких деталей і гідні для парадних брам фортець, які все життя будував Антоніо да Сангалло старший. Будівництво церкви розтяглася на декілька десятиліть і добудовувалось в добу маньєризму. Купол і наівциркульні склепіння залишені без стінописів, останні створені лише на вівтарному склепінні. Необхідність мати ризницю спонукала до створення невеликої прибудови з південного боку, якої не було в первісному проекті.

Джерела[ред.ред. код]

  • Jestaz, Bertrand: Die Kunst der Renaissance. Freiburg-Basel-Wien 1985. S. 535.
  • Georg Satzinger: Antonio da Sangallo der Ältere und die Madonna di San Biagio bei Montepulciano (= Tübinger Studien zur Archäologie und Kunstgeschichte, Band 11; zugleich: Dissertation, Universität Tübingen, 1988), Wasmuth, Tübingen 1991, ISBN 3-8030-1910-9
  • L. Martini, Montepulciano e la Valdichiana senese, collana I Luoghi della Fede, 1999, pp. 74-77.
  • E. Barcucci, Il Tempio di San Biagio a Montepulciano, Le Balze, 2000.
  • Дж. Арган, «История итальянского искусства», Т 2, М, «Радуга», 1990, с. 52-53

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]