Церква Стрітення Господнього (Львів)

Церква Стрітення Господнього
Розташування	Україна, Львів
Координати	49°50′27″ пн. ш. 24°02′47″ сх. д.
Архітектор	Джованні Баттиста Джизлені
Початок будівництва	1642
Кінець будівництва	1693
Стиль	бароко
Адреса	Вулиця Винниченка, 30
Належність	Українська греко-католицька церква

Це́рква Стрі́тення Госпо́днього — колишній костел Матері Божої Громничої і монастир кармеліток босих, пам'ятка архітектури у Львові на вулиці Винниченка, 30.

Історія

Костел і монастир кармеліток босих зведені на грунтах, наданих Якубом і Теофілією Собеськими. Початково будівлі були дерев'яні. Проект кам'яного костелу розроблений італійським архітектором Джованні Баттистою Джизлені у 1642 році. За зразок послужив фасад храму Санта Сусанна в Римі, архітектора Карло Мадерно. Будівництво почато 1644 року і велось під керівництвом Яна Годного. Від 1683 року будівництвом керував Томаш Дубінський. Спорудження з перервами тривало від 1644 до 1692 року. Завершено завдяки фундації короля Яна III Собеського. Початково освячений як Костел Матері Божої з Лоретто. В кінці XVIII ст. австрійська влада закрила костел і розмістила у ньому склад. Повернутий Римо-Католицькій церкві 1842 року на прохання львівського архієпископа Франца Піштека. Костел було наново посвячено Матері Божій Громничій (Стрітенню Господньому). В XIX столітті в криптах поховано трьох львівських архієпископів — Франца Піштека, Лукаша Баранецького і Франца Ксаверія Вежхлейського. 1940 року частину монастиря передано Львівському медичному інститутові. Костел і монастир продовжували діяти до 1946 року, коли увесь комплекс був переданий військовим. 1976 року храм передано для влаштування експозиції обласному управлінню якості, метрології та стандартизації (нині це Науково-дослідний інститут «Система»). В часи незалежності храм передано в користування Українській греко-католицькій церкві. 2009 року каплицю при храмі, передано в користування Римо-католицькій церкві. Нині в храмі проводяться богослужіння східного і західного обрядів.

Архітектура

Храм розташований на парній стороні вулиці Винниченка, виходячи на неї головним фасадом. Збудований з цегли та частково з тесаного каменю. Однонавовий з трансептом, в плані має форму хреста. Зорієнтований на осі захід-схід. Монастир примикає до храму із півдня та сходу і має власне внутрішнє подвір'я. На перетині трансепта з навою храму розміщено невеликий купол, увінчаний сигнатуркою з хрестом. Кожне крило трансепта перекрите одним хрестовим склепінням. Презбітерій прямокутний в плані, вужчий від нави, піднятий відносно неї на одну сходинку, перекритий одним пряслом хрестового склепіння. Зліва від пресвітерія прибудовано захристя, справа — каплицю, до котрої вхід влаштовано з трансепта. Каплиця перекрита п'ятьма пряслами хрестових склепінь. З обох боків у каплиці під самими склепіннями прорізано по 3 вікна. Фасад храму розділений на два яруси карнизом, фризом і архітравом. В нішах першого ярусу стоять декоративні вази, а на другому — скульптурні постаті св. Йосифа і св. Терези, виконані у 1688 році Андреасом Шванером. Портал фланкований двома колонами, що підтримують фриз із тригліфами і трикутний фронтон. Другий ярус розчленований чотирма пілястрами, фланкований кам'яними волютами і завершений трикутним тимпаном із хрестом. Тимпан оздоблений гербами Собеських і Даниловичів.

Внутрішній вистрій

Відомо, що три вівтарі мав ще перший дерев'яний храм. Розписи і оздоблення кам'яного храму були знищені після зайняття його військовими в кінці XVIII ст. По поверненні будівлі у 1842 році Римо-католицькій церкві, проведено реставрацію. Наприкінці XIX ст. фірма Яна Слівінського змонтувала невеликий орган. Петром Війтовичем виготовлено бічний вівтар св. Йосифа (1916), а пізніше — другий бічний вівтар Матері Божої Покровительки (після 1925). У 1929–1931 роках виконано ремонтні роботи у монастирі і зокрема у каплиці, що прилягає до костелу. В каплиці встановлено вівтар Матері Божої неустанної помочі. Внутрішні розписи каплиці виконано Яном Розеном і його учнем Казимиром Смучаком. У костелі встановлено новий алебастровий головний вівтар, виконаний за проектом Юзефа Шостакевича на фабриці алебастрових виробів у Журавно. Скульптури вівтаря виконала Ядвіґа Городиська. 1976 року «Укрзахідпроектреставрацією» проведено реставрацію фресок у каплиці, з костелу прибрано усі предмети культу, частину скульптур передано до музею «Олеський замок», деякі предмети попали в Музей історії релігії. Із крипт забрано труни архієпископів.

Джерела

• Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 129—130. — ISBN 978-966-7022-77-8
• Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 484—487. — ISBN 978-966-7007-99-7