Церква Швеції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Церкви Швеції

Церква Швеції (швед. Svenska kyrkan — найбільша протестантська деномінація в Швеції, найбільша лютеранська церква у Всесвітній лютеранській федерації, член Порво Співтовариства (англікансько-лютеранська унія). Членами церкви є близько 6,4 мільйонів людей або 67,5% населення Швеції[1]. Однак, тільки 2% відвідує богослужіння щотижня. До 2000 року церква мала статус державної релігії.

Назва «Церква Швеції» вперше з'явилася в законодавчому акті у 1860 р. (у першому законі про незгодних). Ця назва було необхідна для того, щоб розрізняти Церкву Швеції від інших релігійних конфесій.

Церква Швеції являє собою: спільноту людей євангелічно-лютеранського віросповідання в Швеції, що об'єднує парафії та дієцезії; відкрита національна церква, співпрацююча з демократичними організаціями через церковне служіння, що охоплює усю націю; Главою Церкви Швеції є Архієпископ Уппсали, з 2006 р. їм є Андерс Вейрюд.

Віровчення[ред.ред. код]

Початок віровчення шведської церкви після реформації було закладено в 1536 р. під час правління короля Швеції Густава I Вази. На скликаному їм Синоді церкви в Швеції канонічне право Римо-католицької церкви було скасовано. Цей акт офіційно відділив церкву у Швеції від Папи Римського. У 1572 р. церква прийняла «Шведський церковний статут», в якому визначалася організаційна структура і характер самоврядної шведської церкви. Главою церкви відтепер став шведський король. Офіційно шведська церква стала лютеранського віросповідання в 1593 р., коли Синод шведської церкви в Уппасалі прийняв Аугсбургське віросповідання, лютеранське віровчення було визнане обов'язковими для всього шведського королівства, а також видано було документ (лат. Confessio Fidei), згідно з яким були прийняті:

У 1686 р. Риксдаг прийняв «Книгу згоди», яка включає в себе також:

У XIX–XX століттях були офіційно затверджені різні церковні угоди, в основному спрямовані на екуменізм:

На практиці, тексти лютеранських віровчень відіграють другорядну ролю, натомість парафії спираються на лютеранські традиції, змішані з впливом інших християнських конфесій та різних церковних рухів, такі як «Низька церква», «Висока церква», Пієтизм («Стара церква») і Лестадіанство, які можуть бути встановлені на місцевому рівні, але не мають великого загальнонаціонального впливу. З XX століття Церква Швеції проголошує «ліберальне християнство» і захищає права людини.

Історія[ред.ред. код]

Християнство прийшло до Швеції, як і в багато інших країн, через місіонерські чернечі ордени, моряків і торговців. Католицький чернець Ансгар вважається першим, хто прийшов з християнською проповіддю у Швецію в IX столітті. Так само вважається, що саме з його ініціативи перші християни у Швеції побудували першу церкву в місті Бірка на озері Меларен.

Утворення шведської церкви[ред.ред. код]

Важливою подією для християнства в Швеції було хрещення Улофа Шетконунга, який був першим християнським королем Швеції, ймовірно хрещений англійським місіонером. Його політика була спрямована на поширення християнства в Швеції. Місіонери проповідували християнство, будувалися католицькі монастирі, церкви в центрі поселень, як знак Божої присутності в світі. Завданнями церкви було не лише виховання людей в християнській вірі, але просвіта та охорона здоров'я. З часом церква стала в країні вельми могутньою силою, в тому числі найбагатшим землевласником: площа церковних володінь перевищувала загальну площу наділу землі, що належав шведським дворянам.

Реформація[ред.ред. код]

  • У 1517 р. брати Олаус (Олаф) Петрі і Лаурентіус (Ларс) Петрі, сини коваля з Еребру, які приїхали в Німеччину для отримання освіти, стали свідками виступів Мартіна Лютера проти зловживань в Римо-Католицькій Церкві.
  • У 1518 р. Олаус повернувся до Швеції, став дияконом і вчителем у Стренгнеській церковній школі. Спочатку до виступів Петрі негативно поставилися не тільки церковні ієрархи, а й звичайні прихожани, які кидали в проповідника каменями і палицями. Спочатку негативно до проповіді нового вчення поставився і новий король Швеції Густав I Ваза, який у 1523 р. видав указ, яким забороняв під загрозою позбавлення майна і страти вивчати твори М. Лютера. Однак складна внутрішньополітична ситуація змусила короля шукати як нових союзників всередині країни, так і додаткові джерела фінансування свого правління.
  • У 1524 р. виник конфлікт між королем і папою Кліментом VII з приводу обрання нового архієпископа. В результаті цього відносини з папством були перервані і більше не поновлювалися. Реформа Церкви в Швеції здійснювалась поступово — з 1525 р. почалося проведення богослужінь на шведській мові, в 1526 р. на шведській був виданий Новий Заповіт, а в 1541 р. — вся Біблія, і король зобов'язав всі церкви придбати нові книги[3].
  • У 1527 р. на Вестероському Риксдазі главою Церкви був проголошений король, а майно монастирів було конфісковано на користь корони. Справами Церкви стали керувати світські особи, призначені королем.
  • У 1531 р. архієпископом Швеції став брат Олауса Лаурентіус. Під його керівництвом в 1536 р. в Уппсалі відбувся церковний Собор, на якому лютеранські церковні книги були визнані обов'язковими для всієї Швеції. Целібат був скасований.
  • У 1571 р. Лаурентіусом Петрі був розроблений «Шведський церковний статут», в якому визначалася організаційна структура і характер самоврядної Шведської Церкви. Пастори і миряни отримували можливість вибирати єпископів, однак остаточне затвердження кандидатів стало прерогативою короля[4]. Зважаючи на відсутність у Швеції запеклого протистояння між римо-католиками і прибічниками Реформації, яке мало місце в країнах Центральної Європи, зміни в зовнішньому характері богослужінь не мали сильних відмінностей від Римо-Католицької Церкви. Тому шведський обряд прийнято вважати зразком «високоцерковної» традиції в лютеранстві. Також формально вважається, що Церква Швеції має Апостольську спадкоємність, так Лауренті Петрі був ордінований на єпископа Петром Магнуссоном, єпископом Вестероським, посвяченим у свій сан в Римі[5].

Реформація була проведена і в Фінляндії, коли була вона частиною королівства Швеції. Першим лютеранським єпископом в Фінляндії (в м. Або) став Мікаель Аґрікола, який склав перший буквар фінської мови і перевів на фінський Новий Заповіт і частини Старого Заповіту Святого Письма.

Пієтизм і рух віри[ред.ред. код]

З кінця XVII століття в країні став поширюватися пієтизм, позиції якого підсилилися після поразки Швеції в Північній війні.

  • Оскільки це стало розглядатися як загроза єдності церкви, то 12 січня 1726 р. був прийнятий «Закон про молитовні збори» (конвектільплакат), який забороняв зібрання віруючих поза церковними будівлями.

Тим не менше на початку XIX століття в країні стали поширюватися рівайвелістський рух віри, в проповіді яких важливу роль стали грати парафіяльні священики або просто миряни. Одним з найбільш відомих проповідників того періоду став Карл Улоф Росеніус.

  • У 1858 р. «конвектільплакат» був скасований, що стимулювало розвиток «вільноцерковного руху».
Особиста перемога Густава I Вази над образом Католицької Церкви — жінка в жовтому одязі на колінах

XX століття[ред.ред. код]

  • У 1958 р. шведський парламент ухвалив закон, що дозволяє жінкам отримувати рукоположення у клір (в тому числі бути пасторами і єпископами).
  • Перші такі ординації були вчинені в квітні 1960 р.[6].
  • У 1992 р. Церква Швеції вступила в Порво Спільноту (англ. Porvoo Communion)[2] і підписала угоду про повне спілкуванні з іншими 11 церквами, які не є католицькими, але не порушили апостольську спадкоємність.
  • 1 січня 2000 р. Церква Швеції була відокремлена від держави (секуляризація)[7]. Тим не менш із відділенням церкви від держави набув чинності «Закон про Церкву Швеції» (швед. Lag om Svenska kyrkan), який контролює церкву, щоб вона була лютеранською, національною та демократичною.

XXI століття[ред.ред. код]

  • У 2007 р. Церква Швеції почала благословляти одностатеві шлюби і дозволила ординувати геїв і лесбіянок[8].
  • З 1 листопада 2009 р. Церква Швеції реєструє одностатеві шлюби[9]. Це рішення було прийнято на церковному засіданні 176 голосами проти 63 і 11 утрималися[10]. Таким чином Церква Швеції стає однією з перших церков у світі, що відходить від поняття гетеросексуального шлюбу як традиційного. Згідно з дослідженням у 2008 р. 71% шведів вважає, що одностатеві шлюби повинні бути дозволені[11].
  • 8 листопада 2009 р. в Церкві Швеції проголосили єпископом Стокгольму неприховану 55-річну лесбіянку Еву Брунне. Ритуал поставлення на єпископа відбувся в Уппсальському Кафедральному соборі[12]. Ева Брунне стала першою у світі єпископом-лесбіянкою і п'ятою жінкою-єпископом у Швеції.

Церковна структура[ред.ред. код]

Церква Швеції розділена на тринадцять дієцезій (швед. stift). Дієцезія розділена на «контракти» (швед. kontrakt), які розділені на парафії (швед. församlingar). Один або кілька округів можуть разом сформувати більший прихід (швед. pastorat).

Відношення до гомосексуальності[ред.ред. код]

Представники «Церкви Швеції» не вважають гомосексуальність гріхом всупереч Біблії (див. Культура Швеції — «Шведська сім'я»).

  • 27 жовтня 2005 р. шведський церковний Собор прийняв рішення благословляти гомосексуальні статеві союзи і штучно створив відповідний обряд. У відповідь на це Російська православна церква прийняла рішення про призупинення двосторонніх відносин[13].
  • 1 листопада 2009 р. набуло чинності рішення шведського церковного Собору про вінчання одностатевих шлюбів[14].
  • 8 листопада 2009 р. єпископом Стокгольму стала відкрита лесбіянка Ева Брунне[15].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Svenska kyrkans medlemsutveckling år 2012» (PDF) (Swedish). Svenska kyrkan. 
  2. а б Official website of the Porvoo Communion(англ.)
  3. Murray R. Svenska kyrkans historia. Stockholm, 1978, р.26
  4. О. В. Чернышева, Ю. Д. Комаров «Церковь в скандинавских странах», Москва, Наука, 1988, стр. 9-12
  5. The Church of England and the Church of Sweden
  6. Шведска Лютеранська Церква відмітила 50-ліття першої жіночої хіротонії (рос.)
  7. Лютеранська церква Швеції втратила за чотири роки двісті тисяч віруючих (рос.)
  8. Лютеранська церква Швеції першою в світі дає згоду на шлюб одностатевих пар (рос.)
  9. Euronews: Церква Швеції схвалила одностатеві шлюби (рос.)
  10. Svenska kyrkan tillåter homoäktenskap, DN, 2009-10-22(швед.)
  11. Starkt stöd för homoäktenskap, SvD (швед.)
  12. ePop.ru: На єпископа Стокгольму вибрана неприхована лесбіянка (рос.)
  13. Заява Священного Синоду Російської православної церкви у зв'язку з рішенням про утворення офіційного ритуалу благословення одностатевих пар, прийнятий 27 жовтня 2005 р. Асамблеєю Церкви Швеції (рос.)
  14. У Швеції церква дозволила шлюб одностатевим парам (рос.)
  15. Єпископом Стокгольму вибрана неприхована лесбіянка (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • О. В. Чернышева, Ю. Д. Комаров «Церковь в скандинавских странах», г. Москва, изд. «Наука», 1988 г. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]