Церква святих Бориса і Гліба (Гродно)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Святих Бориса і Гліба
Гродно Коложская церковь 05.jpg
Церква Святих Бориса і Гліба
Розташування Білорусь, Городня
Замовник Борис і Гліб Всеволодовичі - ?
Початок будівництва друга половина ХІІ століття
Належність Київська митрополія, БГКЦ, Білоруський екзархат Московського патріархату

Церква Святих Бориса і Гліба, Борисоглібська, Колозька, Коложанська церква — православний храм, розташований у центральній частині Городні, на високому і стрімкому березі річки Німан. Оригінальний зразок руського будівництва другої половини ХІІ століття. Зберігся частково.

Друге ім'я храму Коложа походить від назви передмістя Новгороду, звідки у 1406 році Вітовт переселив мешканців до Городні[1].

Історія[ред.ред. код]

«Того ж року Городен погорів увесь і церква кам'яна од мигання блискавки і ударів грому».[2] — Йдеться в Іпатіївському літописі під 1184 роком. Проте достеменно невідомо чи згадується саме Городня на Німані й що це саме у Колозьку церкву влучила блискавка. Висвячена імовірно на честь духовних покровителів Бориса та Гліба Всеволодовичів в часи правління яких, як гадають, церква була заснована. Була реконструйована коштом Богуша Боговитиновича під керівництвом городенського каштеляна Давида Городенського. В той час при церкві існував монастир, якому, з поваги до його давності, Великий князь Литовський Александр Ягеллончик подарував маєток Чещевляни у 1500 році. Згодом і король Сигізмунд I Старий наділяв монастир у 1508 і 1538 роках.

Ікона Колозької Богородиці. Репліка з оригіналу

1569 року при церкві засновано Колозький монастир оо. Василіянів. Розлив Німана у 1720 році призвів до підмиву пагорба на якому розташовано храм, від чого останній нахилився. У 1839 році монастир було зачинено і конфісковано російською владою. Храм передано Російській православній церкві. В 18531859 роках церква була частково зруйнована внаслідок зрушини, обвалилася частина західньої стіни і склепіння. Протягом 18721873 років реконструйована. У апсиді створено каплицю Святих Бориса та Гліба. Знову частково обвалилася 1889 року. У 1897 році беріг укріплено. Протягом 18891911 років відсутні муровані стіни відтворено в дереві. Повторно реставраційні роботи проведено у 19341939 роках. Після анексії Західної Білорусі СРСР храм стояв пусткою, поки після Другої світової війни не був переданий Гродненському обласному історичному музеєві. В церкві було створено експозицію присвячену науковому атеїзму і антирелігійній пропаґанді. У 1979 році приміщення храму передано Республіканському музею атеїзму й історії релігії. Богослужіння у церкві поновлені з 1991 року[3]. Роботи з консервації і реставрації храму тривають дотепер. Водночас церква є діючою. У 2004 році церкву Святих Бориса і Гліба внесено до Попередніх списків Світової спадщини ЮНЕСКО за категорією «Культура»[4].

Опис[ред.ред. код]

До наших днів збереглися автентичні північна і частина західної стіни, апсида із склепіннями і два міжнавові слупи. «Рідні» стіни храму збереглися лише на дві третини висоти. Як достеменно виглядала церква у ХІІ столітті, якою була система перекриття і яким, і чи був, купол невідомо. Існує близько десяти гаданих реконструкцій Колозької церкви.

Дійшовші до наших днів фраґменти храму дозволяють констатувати, що вимуруваний він був з цегли-плінфи на вапняному розчині з домішком вугілля. В нижній частині стін закладено валуни природнього каменю, які зменшуються в об'ємах угору, як наслідок зменшується природне і статичне навантаження. Далі йде мурування з плінфи. Вона утворює внутрішню порожнину заповнену битою цеглою і бутом. До складу верхньої частини стін і склепіння додано амфороподібні дзбани — «голосники», котрі горловинами виходять всередину молитовної зали. До речі це перший випадок використання технології «голосників» в руській архітектурі.

Внутрішній простір почленовано круглими стовпами, близько 1,2 метри в діаметрі, на прямокутних цоколях, що вгору набувають хрестоподібної форми: 4 східні підкупольні і 2 західні під хорами, на які спирається півциліндричне склепіння. В товщі стіни апсиди знаходяться вузькі драбини, що вели на бічні дерев'яні галереї, поєднані з хорами (не збереглися).

У верхній частині стін були вузькі вікна з арочними завершеннями. Стіни були оздоблені фресками, які не збереглися. Під храмом була крипта з похованнями із руськими написами. В 1857 році на стіні храму можна було побачити камінь із написом «Положен раб Божи Елизар лета от сотворення мира 6998»[5].

Образи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншою версією церква отримала свою назву від урочища Коложань в якому було збудовано церкву. Урочище нібито було в пошанівку язичників, а його назва вказувала на те, що в цьому місці б'є багато джерел.
  2. ЛІТОПИС РУСЬКИЙ за Іпатським списком. Пер. Л. Махновця
  3. О храмах гродненского городского благочиния (рос.)
  4. SS. Boris and Gleb (Kalozha) Church in the city of Hrodna (англ.)
  5. Подається в сучасній російській транскрипції.

Посилання[ред.ред. код]