Церква Святого Дмитрія (Репинне)
| Греко-католицька церква Святого Великомученика Дмитра | |
|---|---|
 | |
| 48°34′53″ пн. ш. 23°26′45″ сх. д. / 48.5815000° пн. ш. 23.4460417° сх. д.Координати: 48°34′53″ пн. ш. 23°26′45″ сх. д. / 48.5815000° пн. ш. 23.4460417° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Закарпатська область |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура, мармароська готика |
| Перша згадка | 1457 |
| Дата заснування | 1780 |
| Реліквії і святині | Різьблення XVIII сторіччя |
| Стан | задовільний |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Греко-католицька церква Святого Великомученика Дмитра — дерев'яна церква, зразок мармароської готики, яка знаходиться у селі Репинне, Міжгірського району, Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 223).
Архітектура[ред. | ред. код]
Дмитрівська церква, збудована із смерекових брусів 1780 року, є зразком поширеного на міжгірській Верховині готичного стилю. Це досить велика церква — значні розміри зрубів, круті схили дахів, вежа строгої форми надають споруді монументальності. На головному фасаді шість різьблених стовпчиків підтримують опасання, вище від опасання влаштовано з трьох боків аркаду нижніх голосниць, широка масивна башта над бабинцем вкрита восьмисхилим шатром, який переходить у високий шпиль. Церква не відрізняється загальними формами від «барокових» церков, «готичним» є лише шпилясте завершення вежі. Передній фасад полегшений лише низькою аркадою обходу і ґанком на вирізьблених стовпах.[1]
В інтер'єрі нава і вівтарний зруб перекриті арковими склепіннями, бабинець має плоску стелю. Збереглося чудове різьблення XVIII сторіччя та пізніших часів. Світичі вирізьбили соймівські майстри Дмитро Фічоряк та Михайло Кінч.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про церкву зустрічається в писемних джерелах 1457 року. За легендою, перша церква мала форму хати і стояла на березі за річкою, на сьогодні присілок Монинці. Інша церква була споруджена з дубового дерева на підсипаній ділянці біля болотистої місцевості Бодрук, в центрі теперішнього села. За легендою, церкву поглинула мочариста земля.[3]
Не має одностайної думки, щодо часу заснування церкви. Усталеною датою є 1780 рік, хоча у 1751 році в селі згадуються дві дерев'яні церкви Святого Великомученика Дмитра. Більша, біля якої мешкав парох, була в доброму стані, покрита шинґлами, мала всі образи, церковні книги і два дзвони. Про іншу церкву знаходимо наступну інформацію: «Вишня церков же без книг, звони два, снаряди к литургії потрібні і образи, нич инше не має».[3]
У радянський період антирелігійна кампанія набувала особливо варварського характеру. Комуністичні керівники потай вишукували по селах осіб, які за пляшку горілки чи винагороду могли підпалити церкву. Таким чином були знищені чудові церкви в сусідніх селах Майдан і Сойми. На початку 1970-хх років була спроба підпалення репинської церкви, але селяни встановили чергування і вчасно погасили вогонь.[2]
В радянські часи церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 223). В 2018 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 070034)[4].
З 1993 року церква знову греко-католицька. На початку 1990-х років перемальовано стародавні ікони, а восени 1995 року всю споруду оббили бляхою. Зусиллями греко-католицької єпархії та єпископа Мілана Шашіка було розрозблено план повної реставрації церкви. Коштами допомогла римо-католицька дієцезія німецького міста Кельн за посередництва французького журналіста Домініка Комбета.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
- Церква Святого Івана Предтечі (Сухий)
- Церква Святого Миколи Чудотворця (Ізки)
- Церква Вознесіння Господнього (Ялове)
- Церква Введення Пресвятої Богородиці (Розтока)
- Свято-Михайлівський храм (Негровець)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поп И. И., Поп Д. И. В горах и долинах Закарпатья. — М.: Искусство, 1971. — С. 126
- ↑ а б Дерев'яна церква Св. Великомученика Дмитра. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 28 листопада 2012.
- ↑ а б в Дерев'яні храми України
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2018 р. № 396 Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 14 лютого 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Артемов А. А Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. В 4-х т. Т.2. Винницкая, Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Донецкая, Житомирская, Закарпатская, запорожская, Ивано-Франковская, Кировоградская, Крымская области. — Киев.: Будівельник, 1984. — 336с.
- Сирохман М. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. — К.: Грані-Т, — 2008. — 88с.
