Церква Святого Михаїла (Крайниково)
| Церква Святого Архистратига Михаїла Михайлівська церква | |
|---|---|
 | |
| 48°07′00″ пн. ш. 23°26′14″ сх. д. / 48.116778° пн. ш. 23.4374833° сх. д.Координати: 48°07′00″ пн. ш. 23°26′14″ сх. д. / 48.116778° пн. ш. 23.4374833° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Село | Крайниково, Хустський район |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Єпископство | Мукачівська греко-католицька єпархія |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | церква |
| Стиль | дерев'яна архітектура мармароська готика |
| Статус | охороняється державою |
| Стан | задовільний |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церква Святого Архистратига Михаїла — дерев'яна церква, зразок мармароської готики, яка знаходиться у селі Крайниково, Хустського району, Закарпатської області. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 217/1.[1]
Історія[ред. | ред. код]
У селі Крайниково серед вікових могутніх дерев стоїть Михайлівська церква. Михайло Сирохман так пише про цю церкву:
|
Церква Св. Михайла — ще один геніальний витвір з дерева, розташований тут майже на рівному місці, на галявині між дубами — однолітками церкви. За переказами перше село було в урочищі Голди за 2-3 км на схід від теперішнього села, а перша дерев'яна церква стояла на пагорбі Церквище. Люди вмирали від епідемії чуми і село відродилося на новому місці, де біля джерела поставили церкву. |
|
У церкві є намісна ікона Богородиці з підписом[2]:
|
|
маларь Яворски з Вілокъ сей образь: купиль благородний отєць Алексей со женою своею Ана со чади своіми свіащенимь Михаіломь и Василимь за золотихь угорскихза свое отпущение гріховь и за поме[р]ших от віка родичовь своіхь свщенаго Іереіа Ніколаіа Михаіа ану Марию Штефана Ивана и прочиї 1766 sмісіаца сефем дніа 3. |
|
Церква діюча, нею послуговується невелика греко-католицька громада.[3]
Архітектура[ред. | ред. код]
Михайлівська дерев'яна церква у селі Крайниково побудована у 1668 році і є унікальним зразком архітектури мармарошської дерев'яної готики XVII-XVIII ст.
Будівля храму готична, двозрубна, тридільна, з меншим за розміром східним зрубом. Висота церкви — 25 метрів, довжина — 14 метрів.
Споруду утворюють два зруби, збудовані з дубових колод. Зруб нави з бабинцем має опасання і високий двосхилий дах. Значно менший вівтарний зруб вкрито стрімким дахом. На західному фасаді бабинець продовжений закритим ґанком з аркоподібними прорізами. Такі ж віконця має вівтар. Вікна нави — квадратні, заґратовані кованими «готичними» прутами з вигнутими «вусиками». Над ґанком, вище опасання, влаштовано відкриту галерею. Мотив аркади повторено у формі голосниць під шатром вежі. Усередині дерев'яна ажурна арка відділяє бабинець від нави та вівтаря, перекритих високими арковими склепіннями. Бічні фасади зроблені з тесаних дубових площин зрубів і високих схилів вкритих лемехом дахів.
З огляду на деякі професійно створені конструктивні елементи, можна стверджувати, що церкву споруджували майстри високої кваліфікації, які спеціалізувалися на церковному будівництві.
Чудовими архітектурно-художніми деталями є могутній одвірок галереї, прикрашений «мотузочкою» і датами спорудження — 1666-1668, вхідні двері з одвірком, орнаментованим стародавніми символами сонця, чотириаркова галерея над опасанням, маленькі чотирикутні віконця та здвоєні вікна нави, розкішне завершення вежі з аркадами голосниць та чотирма маленькими шпилями довкола головного шпиля.
Храм належить до тих небагатьох в Україні, що мають настінне малювання по полотну, наклеєному на гладкі стіни дерев'яного зрубу. Малювання XVII–XVIII ст. досить занедбане, іконостас 1769 року роботи маляра Яворського з Вілок — розібраний. Розпис, що імітує іконостас на східній стіні нави, ще зберігає первісний колорит. У вівтарі — більш пізній розпис графічного характеру. Високу дерев'яну каркасну дзвіницю, що колись стояла біля церкви, було перенесено разом із дзвонами до православної церкви, збудованої в 1927 році.
Церкву відреставровано у 1971 році.[4]
Див також[ред. | ред. код]
- Миколаївська церква (Данилово)
- Свято-Параскевський храм (Олександрівка)
- Церква Святого Миколая (Сокирниця)
- Стеблівка (Хустський район)
Джерела[ред. | ред. код]
- М.Сирохман. П'ятдесят п'ять дерев'яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008
- Церква у Крайниково на сайті Дерев'яні храми України
- Пам'ятки містобудування та архітектури Української РСР, том 2, стор 205—206, видавництво «Будівельник», 1983—1986 р. (рос.)
- Прибєга Л. В., Дерев'яні храми Українських Карпат. — К.: Техніка. 2007. — 168 с.: іл.
Списки[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації
- ↑ Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. — К.: 1983 р., с. 176—177
- ↑ Дерев'яна готика Мармарошу. Крайниково
- ↑ ГОТИЧНІ ШПИЛІ МАРАМОРОШУ