Церковна ієрархія
 | Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Церковна Ієрархія (від грец. ἱερός- священний і грец. ἀρχή- начальство) — так називаються 3 ступені священства в християнських церквах — єпископи, пресвітери і диякони в їх співпідпорядкованості — і ступені урядової ієрархії священнослужителів. Іноді слово «ієрархія» вживається стосовно до одного ступеня священства — єпископату, а не до нижчих ступенів пресвітерів і дияконів, подібно до того як слово «клірики», що стосується всіх трьох ступенів священнослужителів вживається переважно щодо церковнослужителів і до дияконів і пресвітерів, але не до єпископів, тому в церковній літературі, та церковних актах, нерідко зустрічається вираз «клірики і єпископи», хоча з точки зору канонічного права єпископи також належать до числа кліриків[1].
Відповідно до основних еклезіологічних догматів члени Церкви поділяються на 2 основних розряди. Перший розряд складають покликані Св. Духом через поставлення здійснювати церковне служіння: проповідувати, звершувати таїнства, піклуватися про зовнішній устрій храму — це клірики. Другий розряд становлять миряни, які теж є учасниками церковного життя: вони можуть проповідувати і навчати вірі, але лише з благословення священнослужителів і, як правило, не з амвона. Також можуть розпоряджатися церковним майном, але під керівництвом кліриків різних ступенів залежно від посади, яку займає мирянин. Клірики поділяються на вищих, або священнослужителів, які в сукупності і складають церковну ієрархію, і нижчих, або церковнослужителів, які до церковної ієрархії не зараховуються, — це читець, хорист, іподиякон, паламар, вони прислужують при відправленні богослужіння в храмі[1];
Ієрархічне священство — на думку богословів богоустановленний інститут. З самого початку Церква знає 3 ступені церковної ієрархії: єпископську, пресвітерську і дияконську. Єпископи — наступники апостолів, які мають через висвячення благодатний зв'язок з ними. Це архіпастирі, первосвященники і вищі вчителі своїх Церков. Пресвітер або священник по своїм повноваженням, отриманих від єпископа, може здійснювати всі священнодійства, крім освячення антимінсу і освячення святого мира, а також хіротонії та хіротесію, за винятком пресвітерів, поставленим в монастирях, які можуть поставляти іподияконів і читців для своїх монастирів. Пресвітери вчать народ догматам віри і благочестя, пастирськи опікуються ввіреними йому християнами. Так само диякони допомагають єпископам і пресвітерам у виконанні їхнього служіння, беручи участь в здійсненні священнодійств в храмі, включаючи вівтар. При цьому, згідно з 39-м Апостольським правилом, «пресвітери і диякони без волі єпископа нічого нехай не здійснюють. Бо йому довірені люди Господні, і він віддасть відповідь за душі їхні».
Деякі ієрархічні ланки церкви зникли, а інші оновились. Нариклад, церковні чини єпископів, пресвітерівта дияконів збереглись донині. Під новим іменем виникали ієрархічні утворення в церкві, як, наприклад автокефалія[2].
Оцінки ієрархії[ред. | ред. код]
Богослов Кирило Говорун, підтверджує важливість церковних структур. У своїй книзі "Риштування Церкви" він пише, що церковні структури мають здатність спонукати людську дієвість до дії та робити її продуктивнішою і також запобігають зловживанням з боку людської дієвості. З іншого боку, Говорун розташовує церковну ієрархію поза природою церкви. Те, що структура (ієрархія) Церкви служить святій меті, ще не означає, що вона має божественне походження. Вони виникли й розвивалися церквою як зручні інструменти та наслідки домовленостей[2].
Таблиці церковних чинів[ред. | ред. код]
Структура сучасної ієрархії Православної Церкви[ред. | ред. код]
| Ієрархічний ступінь | Біле духовенство
(одружене або в целібаті) |
Чорне духовенство
(Ченці) |
| III
Єпископ |
патріарх | |
| II
Пресвітер (ієрей) |
протопресвітер | архімандрит |
| I
Диякон |
протодиякон | архідиякон |
Церковні чини перших століть християнства[ред. | ред. код]
| Церковний чин | Опис чину |
|---|---|
| Аколуф | Від грец. ακολουϋος — той що слідує. В обов'язки входила допомога приймати Жертовні Дари — хліб і вино, дотримання в чистоті священних сосудів. За деякими даними виконували також обов'язки свещеносців (лампадарій), і були на почесній варті єпископа. |
| Апокрисіарій | Від грец. ἀποκρισιάριος — той хто приносить відповідь. Представник патріарха (Римського, Олександрійського, Антіохійського або Єрусалимського), постійно знаходився при царському дворі для пояснень у справах своєї церкви і патріарха з царською владою. |
| Герменевт | В обов'язки цього чину входив переклад Святого Письма і повчання настоятеля під час богослужіння там, де громади були змішаними греко-латинськими за мовою або в їх склад входили люди, які трималися місцевих мов і не володіли класичними мовами. Можливо, що ця посада виросла з харизматичного тлумачення пророчих промов апостольського століття. |
| Дияконе́са | Грец. Διακόνισσα. Чин, в який поставлялись жінки, котрі прийняли свячення і несли певне служіння в Церкві |
| Іподиякон (зап. субдиакон) | Грец. Υποδιάκονος. той що служить, як правило, при архієреї під час його священнодійств, носячи перед ним в зазначених випадках трикирій, дикирій і рипіди, підстилаючи орлець, омиваючи йому руки, підносячи Чиновник архієрейського богослужіння, одягаючи і здійснюючи деякі інші дії. |
| Копиат (фоссор) | Обов'язком цього чину було поховання мучеників і всіх покійних в християнській вірі. |
| Начальник благодійних закладів | На цю посаду призначали дияконів і пресвітерів. Чин з'явився в IV столітті. |
| Остіарій (привратник) | Грець. ϋυρωροι. В обов'язки остіарія входило відкривання і закривання дверей церкви, в числі іншого стежачи за тим, щоб нехрещені не були присутні в церкві під час Євхаристійного канону. |
| Параволан | Обов'язком параволанов було догляд, лікування та поховання бідних і хворих людей. Параволанів обирав єпископ. |
| Хорист | Греч. ψαλτες. Чин, отделившийся в первой половие IV века от чина чтецов. Служение певца — пение во время богослужения. Так же как и чтец, певец поставляется через хиротесию. |
| Рефендарій | Від лат. referendarius от а referendo — докладчик. Посредник между государем и Константинопольским Патриархом. |
| Сакеларій (сакелій) | Від латинського sacellus — «мешок для денег». Заведовал церковной казной, состоявшей из денег и жертвуемых драгоценностей. Позже сакелларию были вменены и другие обязанности. Должнось появилась не позднее второй половины VI века. |
| Скевофілакс | Від грецького ό Σκευοφύλαξ — сосудохранитель. Заведовал всей церковной утварью и распоряжался её употреблением при богослужении. |
| Чтець (анагност) | Грецкою αναγνώστης. В обязанности чтеца входило чтение во время богослужения богослужебных текстов (Священное Писание, шестопсалмие, кафизмы, седальны, тропари канона, часы и др.). В чтецы посвящает епископ через хиротесию. |
| Екзорцист(заклинатель) | Від грецького ἐξορκισμός. В обов'язки екзорциста входило вигнання бісів з катехуменів, а також одержимих. |
| Економ | Грецькою Οικονόμος. Економ ніс відповідальність за церковне майно. На цю посаду обиралися пресвітери, диякони, навіть клірики, які не мали ієрархічного ступеня, якщо вони відрізнялися чесністю і практичністю. У своїх діях економом віддавав звіт єпископу. |
| Ексцептор | В обов'язки ексцептора входило складання стенографічних мученицьких актів. |
Див також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б ИЕРАРХИЯ. www.pravenc.ru. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ а б Hovorun, Cyril. “Кирило Говорун, Риштовання Церкви: Вбік постструктуральної еклезіології. Translated by Олексій Панич, Київ: Дух і Літера, 2018.” Кирило Говорун, Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології. Translated by Олексій Панич, Київ: Дух і літера (2018): n. pag. Print.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ієрархія церковна // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Духовний сан // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Єрархія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 427-428. — 1000 екз.