Цефтізоксим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ceftizoxime.png
Цефтізоксим
Систематизована назва за IUPAC
(6R,7R)-7-{[(2Z)-2-(2-amino-1,3-thiazol-4-yl)-2-methoxyiminoacetyl]amino]-8-oxo-5-thia-1-azabicyclo[4.2.0]oct-2-ene-2-carboxylic acid
Класифікація
ATC код J01DD07
PubChem 6533629
Хімічна структура
Формула C13H13N5O5S2 
Мол. маса 383,405 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність ~100%
Метаболізм не метаболізується
Період напіввиведення 1,7 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЗОКСІЦЕФ,
«Ексір Фармасьютікал Ко.»,Іран
UA/11368/01/01
01.03.2011-01/03/2016

Цефтізоксим — антибіотик із групи цефалоспоринів ІІІ покоління для парентерального застосування.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

Цефтізоксим — антибіотик широкого спектру дії. Препарат діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. До препарату чутливі такі мікроорганізми: грампозитивні бактерії — стафілококи, стрептококи, Corynebacterium diphtheriae; грамнегативні бактерії — сальмонелли, шиґели, єрсінії, нейсерії, клебсієлли, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Proteus spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Pseudomonas aeruginosa, Providencia spp., Serratia; анаероби — клостридії, Actinomyces spp., Bifidobacterium spp., пептококи, пептострептококи, фузобактерії, пропіонобактерії.[1] Нечутливими до цефтізоксиму є туберкульозна паличка, грибки, рикетсії, віруси. Цефтізоксим стійкий до дії β-лактамаз. Вперше цефтізоксим синтезований у кінці 90-х років ХХ століття японською компанією Fujisava Pharmaceutical, та був допущений до широкого використання після низки клінічних досліджень у Німеччині, США, Угорщині, Росії та інших країнах.[1]

Фармакодинаміка[ред.ред. код]

Після внутрішньовенного введення цефтізоксиму максимальна концентрація в крові досягається за 5 хвилин, після внутрішньом'язового — за годину. Препарат добре проникає в органи й тканини організму. Високі концентрації препарату створюються в серці, жовчному міхурі та жовчевивідних шляхах, кістках, очеревині, простаті, матці; слині, жовчі; плевральній, асцитичній, перитонеальній рідині; проникає через гематоенцефалічний бар'єр при менінгіті. Цефтізоксим проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат не метаболізується в організмі, виводиться з нирками в незміненому вигляді.[1] Період напіввиведення цефтізоксиму становить 1,7 години, при порушенні функції нирок цей час може збільшуватися.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Цефтізоксим застосовується при інфекціях, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами: інфекціях нижніх дихальних шляхів (включаючи пневмонію); інфекціях сечостатевої системи(включаючи гонорею); менінгіті; інфекціях шкіри і м'яких тканин; септицемії; абдомінальних інфекціях.

Побічна дія[ред.ред. код]

При застосуванні цефтізоксиму можуть спостерігатися побічні ефекти[2]:

Протипокази[ред.ред. код]

Цефтізоксим протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків та дітям до 6 місяців. Зобережністю застосовують при вагітності, годуванні грудьми, нирковій недостатності, псевдомембранозному коліті.

Форми випуску[ред.ред. код]

Цефтізоксим випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,5 і 1,0 г.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]