Циклопічна кладка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Типовий приклад циклопічної кладки у поховальному колі А Мікен, Греція

Циклопі́чна кла́дка, також Кіклопі́чна кла́дка — спосіб кладки із величезних неокатаних та необроблених каменів неправильної форми, як правило, на глиняному розчині із заповненням проміжків між ними дрібнішими каменями[1]. Характерний для мікенської архітектури бронзової доби. Зустрічається переважно у Середземномор'ї.

У сучасному вжитку циклопічна кладка позначає спосіб укладки необробленого каміння у товстий шар цементу, подібно до мозаїчною кладки, із постійною товщиною шва[2].

Географічне розповсюдження[ред.ред. код]

Циклопічна кладка — одна з таємниць давньогрецької архітектури, частіше за все вона зустрічається на території Середземномор'я, Вірменського нагір'я (поширеніша назва «циклопічний замок»), а також в Україні в Криму. Один з найвідоміших прикладів — так звані, Левові ворота у Мікенах, споруджені в XIV–XIII столітті до н. е.

Іншим приклад циклопічної кладки можу слугувати Храм Гарні у Вірменії, у фундаменті стіни якого виявлені залишки циклопічної фортеці бронзової доби. Потім слідує пізніша кладка (першої половини III століття до н. е.) із чисто обтесаних базальтових брил вагою до 6 тонн, без застосування вапняного розчину. Важкі плити скріплені залізними скобами, залитими свинцем. Верхній ряд стіни складається з такої самої кладки і відноситься до I століття н. е.

Зрештою, так званий, Заїжджий двір на території археологічної ділянки Херсонесу Таврійського — грецької колонії, заснованої у V столітті до н. е. вихідцями із вихідцями з Гераклеї Понтійської, нині поблизу Севастополя, Україна, також слугує наочним прикладом циклопічної кладки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]