Цикута отруйна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цикута отруйна
Cicuta virosa - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-038 cropped.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Apiales
Родина: Зонтичні (Apiaceae)
Рід: Цикута (Cicuta)
Вид: Цикута отруйна
Біноміальна назва
Cicuta virosa
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Cicuta virosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cicuta virosa

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Gatunek trujący.svg Цикута отруйна (Cicuta virosa L.) — рослина з родини зонтичних. Росте у вологих ярах, на берегах річок, озер, боліт. Рослина містить сильнотруйну речовину — цикутотоксин, яка міститься, переважно, у кореневищі[1]. Вживання цикутотоксину в їжу чи для самолікування може спричинити смерть.[1]

Опис[ред.ред. код]

Гола, трав'яниста багаторічна рослина 50-120 см заввишки, з товстим кореневищем, що навесні майже кругле, восени — довгасте, порожнисте і поділене поперечними перегородками на окремі камери. З надрізів кореневища виділяється світло-жовтий сік. Стебло прямостояче, вгорі розгалужене, порожнисте, тонкоборозенчасте, часто з фіолетовим або пурпурним відтінком. Листки 2-3-перистороздільні, з вузьколанцетними або лінійно-ланцетними гостропилчастими частками. у зонтику 5-20 променів. Обгортки немає, або є вона з 1-2 листочків; біля зонтичків є обгортки з 8-12 ланцетних листочків. Зубці чашечки трикутні, гострі, добре помітні.

Квітки дрібні, пелюстки білі. Двосімянка 1,5-2 мм завдовжки і 2 мм завширшки, майже округла, стуснута з боків, з 10 тупими, широкими, ниткоподібними, зубчастими реберцями. Стовпчики довгі, в кінці цвітіння відігнуті донизу. Розмножується цикута насінням та вегетативно(частинами кореневища та зимуючими бруньками).

Надзвичайно отруйна рослина, особливо кореневище. Вона містить смолисту речовину цикутотоксин і алкалоїд цикутин — наркотик, який діє на довгастий мозок. Характерно, що отруйні властивості зберігаються навіть після висушування і силосування. Відомо чимало випадків отруєння цикутою тварин (400 г сіна — смертельна доза для коня).Небезпечна для дітей, які не знаючи отруйних властивостей рослини, їдять її кореневище, що мають запах моркви і солодкуваті на смак. Цікаво, що птахи, які поїдають плоди цикути, не зазнають при цьому ніяких хоробливих змін, але людина м'ясом цих птахів може отруїтися.

Поширення[ред.ред. код]

Росте на вологих місцях, по берегах річок, озер, боліт, нерідко у воді по всій території України, переважно на Поліссі і в Лісостепу.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.