Циркуляція атмосфери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Циркуляція атмосфери— це система замкнутих течій, що проявляються в масштабах значних частин. Подібні течії призводять до перенесення речовини і енергії в як в широтному, так і в меридіональному напрямках, через що є найважливішим процесом кліматоутворення, впливаючи на погоду в будь-якому місці планети.

Основна причина циркуляції атмосфери — нерівномірність розподілу сонячної енергії на поверхні планети, внаслідок чого різні ділянки грунту і повітря мають різну температуру і, відповідно, різний атмосферний тиск, що приводить до утворення баричного градієнту. Крім сонячного світла, на рух повітря впливає обертання Землі навколо своєї осі і неоднорідність її поверхні, що викликає тертя повітря об поверхню та відхилення повітряних течій.

Повітряні течії за своїми масштабами змінюються від десятків і сотень метрів (такі рухи створюють місцеві вітри) до сотень і тисяч кілометрів, приводячи до формування глобальних вітрів, саме глобальні течії роблять головний внесок до циркуляції земної атмосфери. За часом течії можуть тривати від хвилин або годин (місцеві вітри), до тижнів і місяців, або тривати постійно. У відбуваються переважно велокомасштабні переноси повітря. Глобальними елементами атмосферної циркуляції є циркуляційні комірки.

Див. також[ред.ред. код]