Цирульник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пацієнт у цирульника. Картина 17 століття

Циру́льник (не плутати з перукарем) — особа, що подавала певні види хірургічної допомоги, лікувала рани, злами кісток, вправляла вивихи, робила деякі операції, іноді навіть видаляла камені з сечового міхура, оперувала килу, робила ампутації кінцівок тощо. Цирульники також виготовляли масті, плястрі, порошок, видаляли зуби, пускали кров, ставили банки і виконували обов'язки перукарів. Цирульництво виникло в Західній Європі у середні віки, звідки через Німеччину, Австрію і Польщу поширилося всією Україною.

Цирульники в Україні[ред.ред. код]

Цирульники в Україні, яких іноді називали костоправами, а пізніше хірургами, здобували фахові знання в корпораціях хірургів-майстрів; практичне навчання тривало 3-4 роки. Учні після закінчення навчання могли стати підмайстрами і через три роки праці складати іспити на майстрів. Цирульники були проміжною групою між представниками народної медицини і дипломованими лікарями. З часом цирульники перетворилися на хірургів, які до 1731 року не входили до стану лікарів і лишалися разом з цеховими ремісниками. Лише з 1731 року цирульники почали об'єднуватися в цехи, які своїми статутами охороняли монополію свого ремесла, встановлювали організацію діяльності цирульника, регламентували працю, ціни, кількість працівників та учнів у майстра. Членами цехів були лише майстри. На чолі цеху стояв цехмайстер, йому допомагали інші члени управи.

Перші згадки про цехи цирульників в Україні відносяться до кінця 14 століття. Зразковим цехом був Львівський, заснований у 1512 році. Київський цех існував уже в 15 столітті (за деякий час він з'єднався з цехом кравців). 1767 року він здобув новий статут. Цехи діяли і в інших містаї України. У Кам'янець-Подільському він звався цехом хірургів. Найкращі цирульники працювали у великих містах. У менших містах і в селах цирульники були мало освічені, яких населення називало «партачами».

На центральних і східних землях 1741 року була розпочата підготовка цирульників з медичною освітою при військових шпиталях. 1794 року була влаштована перевірка знань «партачів» в Медичній Колегії. З організацією лікарських управ в Україні (1796 р.) було запроваджено перевірку знань цирульників в ряді міст (у Києві вона відбулася у 1815 році). Повністю Лікарська управа взяла під свій контроль цех цирульників 1817 року. За даними 1830 року в Київській губернії було 6 цирулень, у кожного майстра було від 2 до 4 підмайстрів. Після скасування маґдебурзького права в Києві, як і в усій Україні 1835 року, цехи цирульників припинили своє існування.

На Західній Україні цехів цирульників було значно більше, ніж на центральних і східних землях. Однак, після окупації Західної України Австрією вони почали занепадати. Львівський цех хірургів нараховував тоді лише 5 фахівців. В інших містах Галичини і Буковини залишилося ще деякий час досить багато цирульників. 1775 року у Львові вперше були організовані курси з основ медицини для цирульників та повитух. Зі створенням у Львові Медичної колегії (1776 р.) право на приватну практику надавалося лише лікарям, що мали університетські дипломи; це фактично було початком кінця діяльності цирульників. Офіційно в Галичині й на Буковині цехи цирульників були ліквідовані 1870 року, проте споконвічні традиції цирульницьких метод лікування збереглися аж до початку 20 століття

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.