Циста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стадія цисти Entamoeba histolytica

Циста (від грец. kýstis — «пузир») — захисна оболонка, яка утворюється при настанні несприятливих умов.

Неактивна (спляча) форма мікроорганізму, зокрема деяких бактерій та найпростіших, що дозволяє організму переносити період несприятливих умов. На цій стадії процеси метаболізму уповільнюються в багато разів та організм втрачає здатність рухатися та споживати їжу. Крім того, утворення цист допомагає мікроорганізмам розповсюджуватися, як між різними хазяїнами, так і між різними навколишніми середовищами. Утворення цисти зазвичай викликається наявністю токсичних речовин, відсутністю їжі або іншим чином несприятливими умовами, а за покращення умов циста проростає з утворенням активної форми організму.

Цисти бактерій[ред.ред. код]

Цисти можуть формуватися багатьма видами бактерій, зокрема Azomonas, Azotobacter, Bdellovibrio (бделоцисти), представниками ряду Myxococcales (міксоспори) і багатьма ціанобактеріями. Оболонка цист більшості бактерій складається з потовщеного шару пептидоглікану, у деяких, таких як Azotobacter, головним компонентим є алкілрезорціноли, речовини, що складаються з довгих аліфатичних ланцюгів та ароматичних кілець[1]. Цисти бактерій стійкі до висушування та інших шкідливих умов, але набагато меншою мірою, ніж ендоспори.

Цисти найпростіших[ред.ред. код]

Найпростіші, особливо протозойні паразити, часто змушені витримувати несприятливі умови на певних стадіях життєвого циклу. Наприклад, Entamoeba histolytica, звичайний паразит кишечнику, що викликає дизентерію, повинен витримати кисле середовище шлунка щоб потрапити до кишечнику, крім того, при розповсюдженні він часто потерпає від висушування та відсутності поживних речовин за межами організму хазяїна[2]. Циста, таким чином, є зручною адаптацією до подібних умов, хоча цисти найпростіших навіть менш витривалі, ніж цисти бактерій[3]. Деякі протозії, проте, можуть існувати у формі цисти протягом достатньо довгого періоду часу, наприклад Colpoda — до 16 місяців, Oicomonas — до 5,5 років, а Peridinium cinctum до 16,5 років. Зазвичай матеріалом оболонки цисти є хітин, хоча часто присутні й додаткові компоненти. Хімічна структура цисти допомагає деяким найпростішим розповсюджуватися: так, сіалові групи, присутні в клітинній стінці цисти Entamoeba histolytica, мають негативний заряд, що дозволяє їм прикріплятися до стінок кишечника[4] та уникнути виділення з фекаліями. Інші протозойні паразити, такі як Giardia lamblia та Cryptosporidium, формують цисти як частину свого життєвого циклу. Часто одноклітинний організм проходить через багато циклів клітинного поділу протягом або після стадії цисти, виділяючи численні трофозоїти[2] при проростанні. У вигляді цисти деякі найпростіші можуть існувати до 20 років. За настання сприятливих умов тварина виходить з оболонки та починає активну життєдіяльнісь. Циста забезпечує не тільки переживання несприятливого періоду, а й розселення організмів. З потоками повітря або води, за участі інших тварин цисти можуть переноситися на значні відстані.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Funa N., Ozawa H., Hirata A., Horinouchi S. (2006). «Phenolic lipid synthesis by type III polyketide synthases is essential for cyst formation in Azotobacter vinelandii». Proc. Natl. Acad. Sci. USA 103 (16). с. 6356–6361. PMID 16597676. 
  2. а б Samuel Baron MD, Rhonda C. Peake, Deborah A. James, Mardelle Susman, Carol Ann Kennedy, Mary Jo Durson Singleton, Steve Schuenke; Medical Microbiology; Fourth Edition, ISBN 0-9631172-1-1 (hardcover)1996
  3. Eugene W. Nester, Denise G. Anderson, C. Evans Roberts Jr., Nancy N. Pearsall, Martha T. Nester; Microbiology: A Human Perspective, 2004, Fourth Edition, ISBN 0-07-291924-8
  4. Anuradha Guha-Niyogi, Deborah R. Sullivan and Salvatore J. Turco; Glycoconjugate structures of parasitic protozoa; Glycobiology, 2001, Vol. 11, No. 4 45R-59R


Мікроскоп Це незавершена стаття з мікробіології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.