Цистит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цистит
Спеціальність урологія
Симптоми запалення[1]
Препарати уротропін[2], офлоксацин[2], carboprostd[2], гатіфлоксацин[2], амфотерицин В[2], норфлоксацин[2], ципрофлоксацин[2][3], моксифлоксацин[2], нітрофурантоїн[3], фосфоміцин[3], сульфаметоксазол / триметопримd[3], levofloxacin hemihydrated[3], еноксацин[4], цефподоксим[5], tosufloxacind[6], marbofloxacind[7] і orbifloxacind[8]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 GC00
МКХ-10 N30
DiseasesDB 29445
MeSH D003556
CMNS: Cystitis у Вікісховищі

Цисти́т — це запалення слизової оболонки сечового міхура.

Класифікація[ред. | ред. код]

За клінічним перебігом:

За етіологією:

  • інфекційний (неспецифічний, специфічний);
  • медикаментозний;
  • хімічний;
  • термічний;
  • променевий;
  • травматичний.

За розповсюдженістю запального процесу:

  • дифузний (тотальний);
  • вогнищевий;
  • шийковий (тригоніт).

Етіологія[ред. | ред. код]

Збудниками циститу найчастіше є — кишкова паличка, стафілококи та стрептококи. Хвороба виникає внаслідок потрапляння у сечовий міхур інфекції. Збудники можуть потрапляти у сечовий міхур "зверху" (нирки, сечоводи), "знизу" (зовнішні статеві органи, уретра), та вкрай рідко — іншими шляхами (кров, лімфа, травматичне ушкодження).

Спостерігається при сечокам'яній хворобі, пієлонефриті, уретриті, при деяких видах венеричних захворювань, термічному та радіаційному ураженні, травмах. Розвиткові циститу сприяє переохолодження тіла, довготривале лікування із застосуванням імунодепресантів та антибіотиків, вживання прянощів, копченостей, алкоголю; порушення правил особистої гігієни тощо.

Симптоми[ред. | ред. код]

Основною ознакою є часте болісне сечовипускання. Хворобливі позиви супроводжуються виділенням невеликої кількості сечі. Сеча каламутна, іноді містить видимі гнійні нитки та пластівці. Наприкінці сечовипускання з'являється печія, іноді виділяється крапля крові. Температура субфебрильна. Може проявлятись загальна слабкість, нудота, блювання. Клінічні прояви будуть залежати від віку пацієнта, його загального стану, причини, яка призвела до появи захворювання, наявності супутньої патології в організмі[9]. Важливо відрізняти цисталгію від циститу.[10]

Діагностика[ред. | ред. код]

Лікар може діагностувати хворобу цистит на підставі клінічних проявів та результатів аналізів.

Лабораторні дослідження включають:

  • аналіз сечі — дозволяє оцінити візуальні, хімічні та мікроскопічні аспекти сечі. Сечовий синдром при циститі (зміни у складі та структурі сечі)[11] може включати гематурію, лейкоцитурію, бактеріурію;
  • посів сечі — допомагає визначити, які бактерії викликали запалення, і який антибіотик найбільше підходить для лікування.

При першому епізоді захворювання можна лікувати цистит антибіотиками без подальшого обстеження. Якщо виникають рецидивні інфекції, можуть бути потрібні додаткові дослідження, щоб виключити патології сечовивідних шляхів. У чоловіків чи дітей молодшого віку слід ретельно обстежити всі епізоди запалення сечового міхура.

У таких випадках лікар може порекомендувати наступні методи інструментальної діагностики:

  • УЗД при циститі — це неінвазивне візуалізуюче дослідження, яке дозволяє детально оглянути сечовий міхур;
  • комп'ютерна томографія (КТ) — неінвазивне візуалізуюче сканування, яке створює 3D-зображення сечового міхура;
  • цистоскопія — цистоскоп з камерою вводиться через уретру в сечовий міхур і забезпечує пряму візуалізацію внутрішньої оболонки. Перед проведенням процедури використовується знеболювальний гель, рідше загальна анестезія, щоб пацієнт не відчував болю. Цистоскопія виконується при рецидивній інфекції та протипоказана при гострій формі хвороби.

Лікування[ред. | ред. код]

Медикаментозне та фітотерапевтичне: антибіотики широкого спектра дії, свічки з беладонною.

Також застосовується фітотерапія: призначення цієї групи препаратів (Уролесан) засновано на антимікробній, фітонцидній, протизапальній, сечогінній, літолітічній, спазмолітичній, знеболювальній дії, здатності нормалізувати імунний статус і статеву функцію [12].

Інстиляції та промивання сечового міхура антисептичними розчинами, наприклад слабким розчином нітрату срібла або розчином фурациліну. Лікування основного захворювання, що викликало цистит.

Фізіотерапевтичне: ультрависокочастотна терапія, діадинамічна терапія за черевно-крижовою методикою, парафіно-озокеритові аплікації на проєкцію сечового міхура, індуктотермія ділянки сечового міхура, ректальна ультратонтерапія.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Disease Ontology — 2016.
  2. а б в г д е ж и NDF-RT
  3. а б в г д Drug Indications Extracted from FAERSdoi:10.5281/ZENODO.1435999
  4. Inxight: Drugs Database
  5. Inxight: Drugs Database
  6. Inxight: Drugs Database
  7. Inxight: Drugs Database
  8. Inxight: Drugs Database
  9. (англ.)Symptoms - Cystitis on NHS
  10. Урологія. Люлько та інш., С.399-402
  11. Сечовий синдром: метод. вказ. для студентів та лікарів-інтернів / упоряд. В. М. Лісовий, Н. М. Андон'єва, Г. В. Лісова та ін. — Харків: ХНМУ, 2018 — 24 с.
  12. (рос.)Стусь, В. П. Оценка эффективности и безопасности препарата Уролесан в комплексном лечении пациентов с острым циститом / В. П. Стусь, И. М. Антонян // Украинский научно-практический журнал урологов, андрологов и нефрологов : журнал. — Урология, 2008.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Урологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / О. В. Люлько, О. Ф. Возіанов. - Вид. 3-є, виправл. - К. : Медицина, 2011. - 664, [8] с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 663. ISBN 978-617-505-157-3 (Цистит.- С.385-402)
  • Урологія: Курс лекцій: Навч. посібник / Ф. І. Костєв, М. І. Ухаль, О. В. Борисов та ін.; За ред. Ф. І. Костєва. - Одеса: ОДМУ, 2004. — 296 с. (Б-ка студентамедика). Ел.джерело ISBN 966-7733-50-5 (С.65-67, 42-43,241,259,260)

Література[ред. | ред. код]

  • Неспецифічний цистит. С.П.Пасєчніков, М.В.Мітченко/ Тематичний номер • Березень 2017 р. Ел.дерело (С.32-33)
  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред. | ред. код]