Цисяньцинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Слухаючі цинь» (кит. 听琴, пін. Ting Qin Tu), картина роботи імператора Хуейцзун

Цисяньцинь (кит. 七弦琴, пін. qīxiánqín,ци — «сім», сянь — «струни», цинь «~ струнний інструмент ~»), також називають гуцинь (кит. 古琴, пін. gǔqín) — китайський 7-струнний щипковий музичний інструмент, різновид цитри.

Має довгастий корпус у вигляді дерев'яного ящика фігурних обрисів (довжина 100–120 см, ширина близько 20 см); на деці позначені 13 ладів (судячи за збереженими старовинними зразками цисяньцинь та табулатурним записам музичних творів, система ладів зазнала значну еволюцію за час існування інструменту). Струни виготовляються з шовку та мають різну товщину; їх настроювання C — D — F — G — A — c — d або G — A — c — d — e — g — a. Діапазон трохи більше чотирьох октав (С — d³).

Під час гри виконавець тримає цисяньцинь горизонтально, при цьому вузький кінець зі струнотримачем розташовується ліворуч, а широкий з кілками — праворуч. Струни притискають до деки, звук видобувають щипком.

Цисяньцинь — найдавніший інструмент. В III столітті до н. е.. входив до складу придворного оркестру яюе (кит. 雅乐, «витончена музика») і був найбільш характерним інструментом класичної старокитайської музики. За прийнятою в Китаї класифікацією (за матеріалом як джерела звуку) відноситься до категорії «шовкових інструментів»).

Література[ред.ред. код]

  • Музыкальные инструменты Китая, сост. И. З. Алендер, M., 1958;
  • Moule А. Chr., A list of the musical and other sound-producing instruments ot the Chinese, Shanghai, 1908.
Гу Кайчжі. Виготовлення циня. (29,4х130см). Сунська копія. Гугун, Пекін.