Цитомегаловірус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цитомегаловірус
МКХ-10 B25
MeSH D003586
Цитомегаловірус
Клітини легенів інфіковані цитомегаловірусом
Клітини легенів інфіковані цитомегаловірусом
Класифікація вірусів
Група: i
Родина: Herpesviridae
Підродина: Betaherpesvirinae
Рід: Cytomegalovirus
Види
  • Cercopithecine herpesvirus 5
  • Human herpesvirus 5
  • Macacine herpesvirus 3
  • Panine herpesvirus 2

Цитомегаловірус – рід ДНК-вмісних вірусів родини герпесвірусів, належить до групи TORCH-інфекцій.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Цитомегаловірус був відкритий у 1956 році. Як і всі представники герпесвірусів в організмі,зазвичай, знаходиться в латентній формі. Має виражений тропізм до тканин слинної залози. Є досить розповсюдженим, зустрічається приблизно в 40% людей. Крім людини, виділений від мавп, морських свинок та мишей. Назву вірус отримав внаслідок того, що при захворюванні в слині, сечі, спинномозковій рідині спостерігаються гігантські клітини розмірами 30 – 40 мкм, в ядрі яких є включення діаметром 8 – 10 мкм. Вірус термолабільний, інактивується при 56°С через 10 – 20 хвилин, при 4°С зберігається протягом тижня. Стабільний при рН 5,0-9,0 швидко руйнується при рН 3,0. У лабораторії розмножуються досить повільно, тільки у культурах клітин. Цитопатична дія спостерігається протягом 5 – 20 діб. Відомо 3 штами вірусу людини: Davis, AD-169 та Kerr.

Шляхи зараження людини[ред.ред. код]

Контамінація цитомегаловірусом потребує зазвичай тісного та тривалого контакту з носієм. Основні шляхи зараження:

  • зі слиною – повітряно-крапельний та при тісному контакті (поцілунках)
  • статевий
  • при переливанні крові та трансплантації органів
  • від матері до дитини (при пологах, через молоко)

Клінічна картина[ред.ред. код]

Інкубаційний період до 60 діб. У організмі вірус може знаходитись у латентній або гострій фазі. У латентній фазі вірус ніяк не проявляє себе. Поштовхом для загострення захворювання є пониження імунітету внаслідок стресу (хвороба, переохолодження тощо). Захворювання може протікати у наступних формах:

  • ГРВІ – у хворих спостерігається слабкість, нежить, головний біль, запалення слинних залоз
  • генералізована форма цитомегаловірусу проявляється в ураженні внутрішніх органів (запалення та збільшення печінки, селезінки, також можуть спостерігатись запалення наднирників , підшлункової залози, нирок). Це супроводжується частими пневмоніями, бронхітами, ураженням судин, нервів, шкіряними висипами.
  • ураження органів сечостатевої системи

Найбільшу загрозу вірус становить для плоду при вагітності жінки.

Лабораторні методи діагностики цитомегаловірусу[ред.ред. код]

Лікування[ред.ред. код]

У наш час ефективного лікування цитомегаловірусної інфекції не існує. При гострій формі призначають специфічний антицитомегаловірусний імуноглобулін (цитотект). Також можуть призначатись противірусні препарати: фоскарнет - (дифосфомурашина кислота), ганцикловір (цимевен), валганцикловір (валсайт), але вони мають високу токсичність та призначаються лікарем при відсутності протипоказань.

Література[ред.ред. код]

  • В. Д. Тимаков. Микробиология. — М.: Медицина, 1973. С. 432.

Посилання[ред.ред. код]